Постанова № 32213897, 27.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа № 914/834/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" за №13135 від 13.05.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2013 р.

у справі № 914/834/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія "Вест", м. Стрий Львівської області

до відповідача публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 34651,85 грн. за договором № 011 63Б від 31.05.2012 р.

за участю представників:

від позивача: Салада Т.М. (представник);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.04.2013 р. у справі №914/834/13-г (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 24006,69 грн. основного боргу, 1800,50 грн. пені, 1280,07 грн. 10 % річних та 1344,91 судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення основного боргу та 10 % річних є обґрунтованими матеріалами справи та підлягають до задоволення; вимога про стягнення 9362,61 грн. пені не відповідає положенням ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, а тому підлягає до задоволення частково - в розмірі 1800,50 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що спірний договір, підписаний позивачем та керівником відокремленого підрозділу відповідача, було схвалено відповідачем.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Скаржник, зокрема, зазначає, що спірний договір укладався від імені філії відповідача і підписувався керівником філії, який не мав відповідної довіреності, а тому ст.241 ЦК України до спірних відносин не може застосовуватись. Крім того, на його думку, місцевий господарський суд повинен був з власної ініціативи визнати спірний договір недійсним в порядку ч.1 ст.83 ГПК України.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав заперечення від 26.06.2013р. б/н та просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, які наводились відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції і їм надано оцінку в оскаржуваному рішенні суду.

Ухвалою суду від 13.06.2013р. розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача (скаржника) (а.с. 137, 140).

Розпорядженням голови суду від 25.06.2013р. у склад колегії суддів введено замість судді Краєвської М.В. суддю Мельник Г.І. з підстав, зазначених у розпорядженні (а.с. 141).

Відповідач в судове засідання 27.06.2013р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 13.06.2013 р. не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 27.06.2013р. позивач заперечив доводи апеляційної скарги у зв'язку з їх необґрунтованістю та надав усні пояснення стосовно питань, які виникали в ході судового засідання. Вважає оскаржуване рішення законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

31.05.2012р. між ТзОВ ТДК «Вест» (продавець - позивач у справі) та ПДТОВ «Карпати» АТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (покупець - відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 011 63 Б, який підписаний з однієї сторони директором позивача Сулієм В.Й., а з іншої - директором ПДТОВ «Карпати» ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» Файчаком І.Я. (а.с. 8).

На виконання умов договору, за період з 05.07.2012р. до 07.08.2012р. однією його стороною передано, а іншою прийнято товар (продукти харчування) на загальну суму 24686,84 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (а.с. 9-12).

Покупець оплатив кошти за переданий товар лише частково, що зумовило виникнення заборгованості в розмірі 24006,69грн. Вказане стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості до ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», як до головного підприємства, філією якого є ПДТОВ «Карпати» АТ «ДЗАК».

Судова колегія, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до умов договору (п.п.1.1.-1.2.), продавець зобов'язується продати (передати у власність), а покупець - прийняти і оплатити продукцію, в кількості узгодженій сторонами згідно замовлення. Ціна, вартість і розгорнути асортимент продукції, види тари та її ціна, щодо поставки яких сторони досягли згоди, вказується в накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.5.1. договору, продукція, передана продавцем і прийнята покупцем (про що покупцем вчинено відмітку на накладній, чи іншому передавальному документі), в будь-якому випадку вважається куплена/продана по узгодженій ціні.

Пунктами 6.2. та 6.3. договору встановлено, що розрахунки між сторонами проводяться з відтермінуванням платежу на сім календарних днів з дня відвантаження продукції покупцеві.

Приймання-передача товару за умовами спірного договору оформлювалась видатковими накладними №№ 10345, 10451, 10521, 11209, 11564, 13143, 12479 (а.с. 9-12), у яких зазначено найменування, кількість, ціну товару та вказано дату їх складення. Накладні містять підписи представників сторін та відбитки їхніх печаток.

Згідно акту звірки розрахунків (а.с.13) обома сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 24006,69 грн. Вказаний акт звірки взаєморозрахунків містить підписи представників сторін та відбитки їхніх печаток. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт отримання ним товару за спірним договором і нездійснення повної оплати за цей товар.

Щодо підстав апеляційної скарги слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей, які наявні в ЄДРПО України, ПДТОВ «Карпати» АТ «ДЗАК» є філією (іншим відокремленим підрозділом) відповідача без права юридичної особи; її керівником є Файчак Іван Якович (довідка АБ№483629 управління статистики у Дрогобицькому районі, а.с. 15).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.7. Положення про позаміський дитячий табір оздоровлення та відпочинку «Карпати» АТ «ДЗАК», затвердженого 10.03.2011р. генеральним директором відповідача Бараном М.М. (а.с.37-42), ПДТОВ «Карпати» АТ «ДЗАК» є структурним підрозділом відповідача, не є юридичною особою, діє на підставі цього Положення та Статуту відповідача, має рахунки, печатку та штамп зі своїм найменуванням; табір «Карпати» очолює директор, який в своїй роботі керується Положенням, наказами генерального директора відповідача, іншими внутрішніми нормативними документами, посадовою інструкцією, чинним законодавством України. Директор табору «Карпати» розпоряджається в установленому порядку майном та коштами табору; укладає договори, відкриває рахунки в банках.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 р. №02-5/220, якщо керівник відособленого підрозділу має право на укладення договорів від імені юридичної особи у межах наданих йому повноважень, але у тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної особи, то тільки ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.

Таким чином, враховуючи Положення про ПДТОВ «Карпати» АТ «ДЗАК», затверджене керівником відповідача, та відомості, які містяться в ЄДРПО України, колегія суддів вважає, що відсутність в матеріалах справи довіреності відповідача, виданої директору ПДТОВ «Карпати», не може бути підставою для висновку про відсутність повноважень у Файчака І.Я. на укладення спірного договору.

З цих же підстав колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про незастосування місцевим господарським судом свого права, передбаченого ч.1 ст.83 ГПК України.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про обізнаність відповідача із спірним договором та його схвалення, яке полягало у прийнятті податкових накладних та здійснення по них відшкодування ПДВ, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 43-51, 57-115).

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань). Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2. договору, покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 10% річних.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог щодо стягнення 24006,69 грн. основного боргу та 1280,07 грн. 10% річних є вірним. Також суд апеляційної інстанції вважає підставним перерахунок пені на підставі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.232 ГК України, ст.625 ЦК України та визначення її в розмірі 1800,50 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 22.04.2013 р. у справі №914/834/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" за №13135 від 13.05.2013р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 04.07.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.