Рішення № 32213688, 25.06.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року

справа № 919/501/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, б.5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч”

(вул. Дороніна б.8, м. Севастополь, 99002)

про стягнення 25703,54 грн, розірвання договору оренди та зобов’язання звільнити приміщення,

представники сторін не з’явилися,

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” про розірвання договору оренди нерухомого майна №271-06 від 07.09.2006, зобов’язання звільнити орендоване майно та стягнення заборгованості у розмірі 25 703,54 грн, з яких: 13 625,92 грн – орендна плата, 734,20 грн – пеня, 150,42 грн - 3 % річних, 11193,00 грн - штраф.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 230 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 549, 610, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України та положення статей 18, 19, 25, 26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №271-06 від 07.09.2006, у зв’язку з чим позивач просить розірвати вказаний договір та повернути об’єкт оренди.

Ухвалою від 27.04.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Цією ж ухвалою, за клопотанням позивача, відстрочена сплата судового збору до 15.05.2013 відповідно до положення статті 8 Закону України “Про судовий збір”.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, до початку розгляду справи надав до суду клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу за відсутністю його представника та надав суду додаткові матеріали – бухгалтерську довідку, з якої вбачається, що відповідачем у період з 23.04.2013 по 30.05.2013 було перераховано в рахунок орендної плати 13000,00 грн, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” з орендної плати складає 625,92 грн (вх. №6714/13 від 25.06.2013).

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 27.04.2013, 15.05.2013, 10.06.2013 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.03.2013 (а.с.60-61).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 (далі – Постанова Пленуму) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи, що строк розгляду справи спливає, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 271-06 (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар – приймає в оренду нерухоме майно – вбудовані нежитлові приміщення у цоколі дев’ятиповерхового житлового будинку для малосімейних, загальною площею 59,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Симонок, 64, що знаходяться на балансі КП «Житлосервіс №13» (надалі - об’єкт оренди), вартість якого складає згідно звіту про експертну оцінку від 30.06.2006 – 75320,00 грн (а.с.12-13).

Актом прийому - передачі від 07.09.2006, орендодавець передав, а орендар прийняв об’єкт оренди (а.с.14).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 9038,40 грн на рік. Орендна плата визначена із розрахунку 12% від вартості об’єкту оренди, виходячи з незалежної оцінки вартості майна. Амортизаційні нарахування та вартість послуг орендодавця не включаються в орендну плату.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 759,98 грн за перший місяць оренди та перераховується орендатором орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з яких:

- 97% у сумі 737,18 грн – на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 33216870600001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

- 3% у сумі 22,80 грн на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 31519933600001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110002.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пункт 4.4 Договору визначає обов’язок орендатора своєчасно вносити орендну плату, а також інші платежі, пов’язані з користуванням об’єктом оренди, у тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.

Цей Договір діє з моменту його підписання і до 04.04.2007 (пункт 7.1 Договору).

04.05.2007 сторонами підписано Протокол погодження змін до Договору оренди №271-06 від 07.09.2006 (а.с.15), відповідно до якого сторони домовились про внесення певних змін до Договору, зокрема, до пункту 2.2 Договору, а саме: об’єкт оренди залишається на балансі КП «Житлосервіс №13», це майно передано в оренду, та зараховано на позабалансовий рахунок орендаря з вказівкою, що майно є орендованим та оплачується орендарем з 01.01.2007 в сумі 1226,63 гривень на п/рахунок орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця.

Пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «Розмір орендної плати встановлюється відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 13557,60 грн. на рік. Орендна плата встановлена, виходячи з орендної ставки 18% від вартості об’єкта оренди, що встановлена незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 30.06.2006. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати».

Крім того, пункт 3.2 Договору викладено в наступній редакції: „Орендна плата складає 1226,63 грн. за місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця з 01.01.2007, з яких:

- 97% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

- 3% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110007.

З 01.04.2007 орендна плата повинна перераховується:

- 95% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

- 5% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110007.

До того ж, викладено пункт 3.3 Договору в наступній редакції: „Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожен наступний місяць встановлюється шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому”.

Згідно з пунктом 7.1 Протоколу від 04.05.2007, Договір діє з моменту його підписання до 03.04.2008.

23.04.2008 сторонами підписано Протокол погодження змін до Договору (а.с.17), яким сторони домовились про внесення певних змін до Договору, зокрема, до пункту 7.1 Договору про те, що він діє до 03.04.2013.

Крім того, додатковою угодою від 13.03.2010 сторони доповнили Договір пунктом 3.7 наступного змісту: «Розмір орендної плати на період з моменту підписання цієї угоди до 01.08.2010 встановлюється відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 7273 від 14.07.2009 та складає 1426,51 грн в місяць та перераховується орендарем орендодавцю в строки, визначені договором оренди з моменту підписання цієї угоди. Розмір скорегованої орендної плати за кожен наступний місяць встановлюється шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому місяцю. З 01.08.2010 розрахунок орендної плати поновлюється згідно умовам договору оренди №271-06 від 07.09.2006 визначеним до внесення цих змін» (а.с.18).

Неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов’язків по сплаті орендної плати за період з 01.02.2012 по 10.04.2013 і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25703,54 грн, з яких: 13625,92 грн – орендна плата, 734,20 грн – пеня, 150,42 грн - 3 % річних, 11193,00 грн - штраф, розірвання договору оренди нерухомого майна № 271-06 від 07.09.2006 та повернення майна.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов’язання (в тому числі господарське зобов’язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частин першої та другої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом щодо цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі – Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов’язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі – Закон), статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третю статті 18 Закону та частиною п’ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” з орендної плати за Договором за період з 01.02.2012 по 10.04.2013 склала 13625,92 грн. До того ж, згідно з бухгалтерською довідкою (а.с.63) за період з 23.04.2013 по 30.05.2013 (у період розгляду справи судом), відповідачем у рахунок заборгованості з орендної плати за Договором перераховано 13000,00 грн. Тобто, станом на день розгляду справи, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” перед позивачем з орендної плати складає 625,92 грн.

Проте, суд вважає, що позивачем невірно визначений період на який може бути нарахована орендна плата за користування відповідачем об’єктом оренди за Договором, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно положень частини другої статті 26 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що строк дії Договору, згідно з пунктом 7.1 Договору у редакції Протоколу від 23.04.2008, визначений до 03.04.2013.

З матеріалів справи вбачається, що листом за вих.№01-15/384 від 07.02.2013 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до відповідача із вимогою щодо розірвання договору оренди нерухомого майна № 271-06 від 07.09.2006 та повернення майна у зв’язку із невиконанням орендатором умов договору (а.с.19).

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що дія Договір припиняється у разі закінчення строку оренди, передбаченого договором, а також пунктом 4.12 Договору передбачений обов’язок орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії цього Договору у належному стані.

З огляду на зазначене, суд вважає, що період на який відповідачем може бути нарахована орендна плата за Договором становить з 01.02.2012 по 02.04.2013.

Враховуючи викладене, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” з орендної плати за Договором за період з 01.02.2012 по 02.04.2013, з урахуванням здійсненних у період розгляду справи оплат, складає 28,96 грн (12879,72 грн (з 01.02.2013 по 31.03.2013) + 149,24 грн (з 01.04.2013 по 02.04.2013) – 13000,00 грн).

На підставі викладеного, позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” заборгованості по орендній платі за період за період з 01.02.2012 по 10.04.2013 підлягають задоволенню частково у розмірі 28,96 грн за період з 01.02.2012 по 02.04.2013.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.04.2012 по 07.04.2013 у розмірі 734,20 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень пункту 3.5 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості уз урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, складений позивачем, визнав його невірним, оскільки він складений з невірним визначенням початку періоду, з якого відбувається нарахування пені.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частиною п’ятою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році /100, з урахуванням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, статей 251, 253, 254 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та умов пункту 3.5 Договору, в межах позовних вимог та з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів простр-ня

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

2256,64

21.04.2012.26.04.2012

6

7.5 %

0,041

5,55

743,55

27.04.2012-24.05.2012

28

7.5 %

0,041

8,53

2256,64

22.05.2012-24.05.2012

3

7.5 %

0,041

2,78

1000,19

25.05.2012-16.07.2012

53

7.5 %

0,041

21,73

2249,87

21.06.2012-16.07.2012

26

7.5 %

0,041

23,97

1450,06

17.07.2012-24.07.2012

8

7.5 %

0,041

4,75

2243,12

21.07.2012.24.07.2012

4

7.5 %

0,041

3,68

1593,18

25.07.2012-30.08.2012

37

7.5 %

0,041

24,16

2238,63

21.08.2012-30.08.2012

10

7.5 %

0,041

9,17

1831,81

31.08.2012-01.10.2012

32

7.5 %

0,041

24,02

831,81

02.10.2012-30.10.2012

29

7.5 %

0,041

9,89

2231,91

21.09.2012-30.10.2012

40

7.5 %

0,041

36,59

2063,72

31.10.2012-31.10.2012

1

7.5 %

0,041

0,85

1063,72

01.11.2012-05.03.2012

125

7.5 %

0,041

54,52

2234,14

23.10.2012-05.03.2012

134

7.5 %

0,041

122,74

1697,86

06.03.2013-07.04.2013

33

7.5 %

0,041

22,97

2234,14

21.11.2012-07.04.2012

138

7.5 %

0,041

126,41

2231,91

21.12.2012-07.04.2012

108

7.5 %

0,041

98,83

2236,37

22.01.2013-07.04.2013

76

7.5 %

0,041

69,69

2240,84

21.02.2013-07.04.2013

46

7.5 %

0,041

42,26

2238,6

21.03.2013-07.04.2013

18

7.5 %

0,041

16,52

Всього:

729,60

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, у сумі 729,60 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.02.2012 по 07.04.2013 у розмірі 150,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його не вірним, оскільки він складений з невірним визначенням початку періоду, з якого відбувається нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов’язання.

Розрахунок 3% річних повинен здійснюватися за формулою: 3% річних = Сума боргу (грн.) х 3 (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році / 100, з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів простр-я

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

2237,02

21.02.2012-28.02.2012

8

3%

1,47

1237,02

29.02.2012-26.03.2012

27

3%

2,74

237,02

27.03.2012-28.03.2012

2

3%

0,04

2249,89

21.03.2012-28.03.2012

8

3%

1,48

486,91

29.03.2012-26.04.2012

29

3%

1,16

2256,64

21.04.2012.26.04.2012

6

3%

1,11

743,55

27.04.2012-24.05.2012

28

3%

1,71

2256,64

22.05.2012-24.05.2012

3

3%

0,56

1000,19

25.05.2012-16.07.2012

53

3%

4,35

2249,87

21.06.2012-16.07.2012

26

3%

4,79

1450,06

17.07.2012-24.07.2012

8

3%

0,95

2243,12

21.07.2012.24.07.2012

4

3%

0,74

1593,18

25.07.2012-30.08.2012

37

3%

4,83

2238,63

21.08.2012-30.08.2012

10

3%

1,83

1831,81

31.08.2012-01.10.2012

32

3%

4,80

831,81

02.10.2012-30.10.2012

29

3%

1,98

2231,91

21.09.2012-30.10.2012

40

3%

7,32

2063,72

31.10.2012-31.10.2012

1

3%

0,17

1063,72

01.11.2012-05.03.2012

125

3%

10,92

2234,14

23.10.2012-05.03.2012

134

3%

24,61

1697,86

06.03.2013-07.04.2013

33

3%

4,61

2234,14

21.11.2012-07.04.2012

138

3%

25,32

2231,91

21.12.2012-07.04.2012

108

3%

19,80

2236,37

22.01.2013-07.04.2013

76

3%

13,97

2240,84

21.02.2013-07.04.2013

46

3%

8,47

Всього:

149,73

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, у сумі 149,73 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача штраф за порушення зобов’язань за договором в розмірі 11193,00 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пункт 6.1 Договору передбачає, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством, у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму).

Враховуючи, що розмір штрафу, заявлений позивачем, не відповідає розміру основної заборгованості відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до розміру орендної плати за останній повний місяць оренди, який складає 2238,60 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3146,89 грн, з яких: 28,96 грн - основна заборгованість, 149,73 грн - 3% річних, 729,60 грн - пеня, 2238,60 грн - штраф.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвання договору оренди нерухомого майна №271-06 від 07.09.2006 та зобов’язання відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 7.3 Договору сторони домовилися, що він може бути розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку невиконання сторонами своїх зобов’язань за договором та за другими підставами передбаченими законодавством України.

Частиною третьою статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Однак, як вже зазначалося, судом встановлено, що строк дії Договору, згідно з пунктом 7.1 Договору у редакції Протоколу від 23.04.2008, визначений до 03.04.2013, в той час як позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору 19.04.2013, про що свідчіть відтиск штампу поштового зв’язку на конверті (а.с.25).

З урахування викладеного, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду з вимогою про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна №271-06 від 07.09.2006 після закінчення строку його дії.

Стаття 17 Закону передбачає можливість продовження терміну дії договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Але з матеріалів справи вбачається, що орендодавець – Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, листом за вих.№01-15/384 від 07.02.2013 повідомив відповідача про розірвання договору оренди нерухомого майна № 271-06 від 07.09.2006 у зв’язку із невиконанням орендатором умов договору (а.с.19).

Згідно з частиною другою статті 26 Закону договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення підстав для припинення договору оренди закріплені у пункті 7.5 Договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна № 271-06 від 07.09.2006, укладений між стронами, є припиненим з 03.04.2013.

З огляду на зазначене, вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна №271-06 від 07.09.2006 задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Положеннями частини першої статті 27 Закону визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.12 Договору передбачений обов’язок орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії цього Договору у належному стані, а згідно з пунктом 2.5 Договору повернення об’єкту оренди здійснюється за актом приймання-передачі протягом одного тижня після закінчення Договору.

Отже, на час розгляду цієї справи, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” відсутні підстави для користування об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна №271-06 від 07.09.2006, оскільки Договір припинив свою дію 03.04.2013 у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений та наявністю заяви орендодавця про припинення дії договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” у порушення зазначених норм не надано суду належних та допустимих доказів повернення об’єкту оренди, передбачених статтею 795 Цивільного кодексу України та пунктом 2.5 Договору, а саме акту прийому-передачі, підписаному представниками сторін.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” звільнити об'єкт комунальної власності - вбудовані нежитлові приміщення у цоколі дев’ятиповерхового житлового будинку для малосімейних, загальною площею 59,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Симонок, 64, які перебувають на балансі комунального підприємства «Жилсервіс №13 та передати їх по акту прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 75, 82 – 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” (вул. Дороніна б.8, м. Севастополь, 99002, код ЄДРПОУ 16326904, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) заборгованість у розмірі 3146,89 грн, у тому числі: 28,96 грн - основна заборгованість, 729,60 грн - пеня, 149,73 грн - 3% річних, 2238,60 грн - штраф.

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Грінвіч” (вул. Дороніна б.8, м. Севастополь, 99002, код ЄДРПОУ 16326904, відомості про рахунки в установах банку відсутні) звільнити вбудовані нежитлові приміщення у цоколі дев’ятиповерхового житлового будинку для малосімейних, загальною площею 59,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Симонок, 64, які перебувають на балансі комунального підприємства «Жилсервіс №13 та передати їх по акту прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011,м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 01.07.2013.

Суддя О.О. Єфременко