Рішення № 32213444, 26.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7459/13 26.06.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»ДоВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»Простягнення 4 117, 80 грн.Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Тучкова К.В. - дов. № 46 від 28.12.12 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 117, 80 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.10.2010 р. в м. Києві по проспекту Відрадному, за участю транспортних засобів "ЗАЗ", державний номер АА 6201 НХ, під керуванням Деревінського А.Л.,що належить Деревінській З.А, та транспортного засобу "БМВ", державний номер АА 4818 ВХ, під керуванням Шкуропатського В.М., що належить Цисар І.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/7459/13, розгляд справи призначено на 27.05.2013 р.; зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через відділ діловодства суду 22.04.2013 . від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 17.04.13 р.; 29.04.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення копії поліса до матеріалів справи та в якому відповідач просив розглядати справу без його участі за наявними документами в матеріалах справи; 08.05.2013 р. надійшла інформація від МТСБУ на судовий запит, які залучені до матеріалів справи.

У зв'язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні, судове засідання призначене на 27.05.2013 року не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.05.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. знаходяться у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу № 910/7459/13 передано на розгляд судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою від 27.05.2013 р. суддею Шапталою Є.Ю. прийнято справу до свого провадження, призначено розгляд справи на 26.06.2013 р., зобов'язано учасників судового процесу надати певні документи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькові В.В. від 25.06.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. повернулася з відрядження, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/7459/13 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 26.06.2013 р. прийняла справу до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.13 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.13 р. не з'явився , про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 10.06.13 р., згідно з яким відповідач отримав 14.06.13 р. ухвалу суду від 27.05.13 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.10.2010 р. в м. Києві по проспекту Відрадному сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "ЗАЗ", державний номер АА 6201 НХ, під керуванням Деревінського А.Л., що належить Деревінській З.А., та транспортного засобу "БМВ", державний номер АА 4818 ВХ, під керуванням Шкуропатського В.М., що належить Цисар І.П.

Деревінський А.Л., керуючи автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний номер АА 6201 НХ, при зміні напрямку руху, не переконався у безпеці, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ», реєстраційний номер АА 4818 ВХ, під керуванням водія Шкуропатського В.М.

Про наведене свідчать довідка про дорожньо-транспортну пригоду (вих. № 4918 від 16.11.2010 р.) та постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 16.06.2011 р. в адміністративній справі № 3-3353/2011, відповідно до якої Деревінського А.Л. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які встановлені постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.06.2011 р. в адміністративній справі № 3-3353/2011, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «БМВ», реєстраційний номер АА 4818 ВХ, та автомобіль «ЗАЗ», реєстраційний номер АА 6201 НХ.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством ПАТ «Страхова компанія «Гарант-Система» (страховик) та Цисарем Ігорем Павловичем (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 05-16/001131 від 08.11.2010 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «БМВ», реєстраційний номер АА 4818 ВХ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «БМВ», реєстраційний номер АА 4818 ВХ, замовив у ТОВ УЕЦ «Експерт-Сервіс Авто» проведення автотоварознавчого дослідження.

У відповідності до звіту про оцінку вартості зазначеного автомобіля № 574 від 22.11.2010 р., який складений спеціалістом Горбанем Олександром Юрійовичем (кваліфікаційне свідоцтво № 3613 від 11.06.2005 р., видане ФДМУ; свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 387-ПК від 21.05.2009 р.; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ № 3497 від 06.07.2005 р.) відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «БМВ», реєстраційний номер АА 4818 ВХ, складає 4 117,80 грн.

30.11.2010 р. позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 05-16/001131 та складено страховий акт № 05-17/546 від 30.11.2010 р., в якому визначено, що розмір страхового відшкодування становить 4 195,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На виконання умов договору страхування наземного транспорту № 05-16/001131 від 08.11.2010 р. позивач перерахував платіжним дорученням № 3488 від 06.12.2010 р. суму страхового відшкодування Цисарю І.П., власнику пошкодженого автомобіля, в розмірі 4 195,00 грн. на рахунок ТОВ «Фірма «Пуше» за ремонт зазначеного транспортного засобу.

Враховуючи те, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.06.2011 р. в адміністративній справі № 3-3353/2011, відповідно до якої Деревінського А.Л. було визнано винними у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті зіткнення автомобіля «БМВ», реєстраційний номер АА 4818 ВХ, під керування водія Шкуропатського В.М., та автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер АА 6201 НХ, під керування водія Деревінського А.Л., то винна особа зобов'язана нести відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ», реєстраційний номер АА 6201 НХ, - Деревінського А.Л., застрахована ВАТ «НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у відповідності до полісу № ВЕ/6995020.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант- Система» на підставі договору страхування наземного транспорту № 05-16/001131 від 08.11.2010 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ЗАЗ», реєстраційний номер АА 6102 НХ, - ВАТ «НАСК «Оранта».

Проте позивач зазначає, що відповідачем сума страхового відшкодування в порядку регресу в повному обсязі сплачена не була.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Гарант-Система» до ВАТ «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 177,80 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу автобусу «ЗАЗ», реєстраційний номер АА 6102 НХ, зокрема, до відповідача у даній справі - ВАТ «НАСК «Оранта» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

19.11.12 р. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" було направлено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. № 05/1388 від 14.11.2012 р.).

Проте, Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6995020 встановлена франшиза у розмірі 0,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» щодо стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 177,80грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» (вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 31725819) страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 117 (чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.07.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.