Рішення № 32213175, 02.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2013 р. Справа № 906/565/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Чумаченко А.А. (посвідчення №011382 від 24.10.12)

від 1-го відповідача: не з'явився

від 2-го відповідача: Гордійчук Я.В. (довіреність б/н від 25.04.13)

від 3-го відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора м. Житомира в інтересах держави

до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м.Житомир)

2) Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської

ради (м.Житомир)

3) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про скасування п.1.4.19 рішення виконкому Житомирської міської ради №115 від 20.03.2013, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1674 від 26.03.2013

Ухвалою від 03.06.13 продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням сторони у відповідності до ст.69 ГПК України.

Заступник прокурора м. Житомира в інтересах держави звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним та скасування п.1.4.19 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №115 від 20.03.13. та про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1674 від 26.03.13.

В прохальній частині позовної заяви заступник прокурора допустив описку вказавши дату оспорюваного рішення як 01.02.12, тоді як з тексту позовної заяви та з письмових пояснень прокурора (а.с.33) вбачається, що мається на увазі рішеня від 20.03.13.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що оскарженим рішенням першого відповідача надано дозвіл ФОП ОСОБА_3 на укладання договору оренди терміном на 2 роки 11 місяців нежитлового приміщення вечірньої загальноосвітньої школи № 2 за адресою вул. Івана Кочерги, 11 площею 28,5 кв.м під склад всупереч ст. 63 Закону України «Про освіту», у якій передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету , а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають використанню не за призначенням. Оскільки орендар в орендованому приміщенні не надає освітніх послуг в розумінні статті 2 Закону України «Про освіту», оскаржене рішення першого відповідача є таким, що суперечить ст. 19 Конституції України та на підставі п.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Укладений на підставі вказаного рішення договір оренди нерухомого майна № 1674 від 26.03.13 року між другим та третім відповідачами не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому в силу приписів ч.1 ст. 215 цього Кодексу підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

20.05.13 Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради подало відзив на позовну заяву №580 від 20.05.13, в якому просить відмовити прокурору в задоволенні позову, посилаючись на те, що право органів місцевого самоврядування здавати об'єкти комунальної власності в оренду надане ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Частина 4 ст.61 Закону України "Про освіту" надає можливість навчальним закладам освіти отримувати доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Договір оренди укладений на підставі рішення міськвиконкому , що відповідає ч. 1 ст. 648 ЦК України, а тому підстави для його розірвання відсутні. Окрім того, другий відповідач зазначає про те, що орендар використовує приміщення за прямим призначенням, сплачує орендну плату, проводить поточний ремонт, об'єкт оренди застрахований на користь орендодавця. Потреба у використанні орендованого приміщення для навчального та наукового процесу відсутня. Заперечень чи зауважень з приводу використання підприємцем приміщення відсутні (а.с.35,36).

03.06.13 до суду надійшло клопотання ФОП ОСОБА_3 про залучення до участі у справі в якості третьої особи Управління освіти Житомирської міської ради, оскільки орендоване приміщення знаходиться на балансі управління освіти, тому рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки щодо відповідача по справі.

Господарський суд відхиляє клопотання як безпідставне.

03.06.13 до суду надійшов відзив на позовну заяву ФОП ОСОБА_3, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову з посиланням на те, що орендовані приміщення визначені як складські і у навчальному процесі не задіяні, підприємцем виконуються умови договору, проведено ремонт приміщення (а.с.58,59).

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позові підстав.

Перший відповідач відзиву на позов не подав, свого представника не направив, однак на попередніх судових засіданнях представник в усній формі заперечував проти позову.

Представник другого відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третій відповідач свого представника в судове засідання не направив, 01.07.13 до суду надійшло клопотання представника третього відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні по причині його зайнятості в іншому судовому засіданні (а.с.62).

Господарський суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності 3-го відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, мав можливість особисто з'явитися до суду чи направити іншого представника. До того ж закінчився продовжений, згідно ч.3 ст. 69 ГПК України, передбачений ч.1 цієї статті строк вирішення спору.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 20 березня 2013 року прийнято рішення № 115 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" ( далі - рішення № 115), пунктом 1.4.19 якого вирішено надати дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на укладення договору оренди нежитлового приміщення площею 28,5 кв. м. за адресою вул. Івана Кочерги, 11 під склад (а.с. 15).

Пунктом 6 рішення №115 вирішено Комунальному підприємству "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради укласти договори оренди з орендарями.

Пунктом 7 рішення № 115 вирішено керівникам комунальних установ підписати акти приймання-передачі орендованого майна з орендарями у день укладання договору оренди та укласти договори про відшкодування експлуатаційних витрат.

26 березня 2013 року між Комунальним підприємством "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 як орендарем укладено Договір оренди нерухомого майна №1674 ( далі - Договір оренди).

За умовами п.1.1. Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення під склад за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 11, що знаходиться на балансі ВЗОШ № 2.

За актом приймання-передачі від 26.03.13 року приміщення передане третьому відповідачу у користування ( а.с. 20).

За даними виписки з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова торгівля відходами та брухтом (а.с.24).

У Статуті балансоутримувача орендованого майна - Житомирської вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів №2 (ВЗОШ №2) зазначено, що загальноосвітній заклад забезпечує реалізацію права громадян на загальну освіту і виховання в інтересах особи, суспільства та держави. Засновником ВЗОШ № 2 є Житомирська міська рада. Юридична адреса школи: 10008, м. Житомир, вул. І.Кочерги , 11 (а. с. 44).

Приміщення, яке знаходиться по вул. Івна Кочерги,11 в м.Житомирі, належить Територіальній громаді м.Житомира особі Житомирської міської ради в оперативному управлінні вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів №2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.12.12 та витягом про державну реєстрацію прав (а.с.49, 50)

Дослідивши зібрані по справі докази, надавши їм правову оцінку в порядку ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позов прокурора підлягає задоволеню виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Міністерство освіти і науки, молоді та спору України відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 № 410/2011, забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності , молоді, фізичної культури та спорту.

У статті 5 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року N 1060-XII також зазначено, що державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України.

Однак Міністерство України як центральний орган виконавчої влади не наділене правом звернення до суду, у разі виявлення порушень вимог вище зазначеного Закону іншими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В абз. 2 п. 5 Рішення 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що системний аналіз конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування.

З 01 грудня 2012 року прокурор набув право звертатись з позовом до господарського суду у випадку, коли орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не наділений правом звернення до господарського суду самостійно.

З огляду на припис частини п'ятої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд прийшов до висновку, що оскаржене рішення № 115 не відповідає Законам України "Про оренду державного та комунального майна", "Про освіту", "Про приватизацію державного майна", а також підзаконним нормативно-правовим актам, в редакції, що була чинною на дату його прийняття першим відповідачем, виходячи з наступного.

У частині 2 статі 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (далі - Закон про оренду) зазначено, що державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно частини 2 статті 4 цього Закону не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року № 2163-XII (далі - Закон про приватизацію).

Згідно частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти .

У частині 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року N 1060-XII передбачено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

У частині 7 ст. 36 Закону про освіту передбачено, що для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися, зокрема, вечірні (змінні) школи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальну середню освіту" вечірня (змінна) школа II-III ступенів - навчальний заклад для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

У частині 1 ст. 61 Закону про освіту передбачено, що фінансування державних навчальних закладів здійснюється, зокрема, за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. ( ч. 1 ст. 63 Закону про освіту).

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням ( ч.5 цієї статті).

На думку господарського суду , терміни "об'єкт освіти" та "навчальний заклад" вживаються у цих законах в одному значенні , як синоніми, тому навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів , не підлягають використанню не за призначенням , тобто не для навчального та наукового процесу.

Оскільки згідно абз. 5 ч. 4 статті 61 Закону про освіту додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих, в тому числі, на комунальній власності є також доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, то господарський суд, з врахуванням наведеного у статті 2 Закону про оренду визначення "оренди" вважає, що Законами України про оренду та освіту дозволяється оренда приміщень у таких навчальних закладах (об'єктах освіти), якщо останні необхідні орендареві також для навчального та наукового процесу.

Згідно частини 2 ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту" вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Таким чином, оскарженим рішенням № 115 фактично змінене цільове призначення приміщення вечірньої загальноосвітньої школи № 2 та визначено його використання під склад, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем, що являється грубим порушенням вищенаведених законодавчих норм.

Обставини невикористання школою вказаного приміщення для навчального процесу не дають підстав вважати спірне рішення відповідача -1 законним, оскільки можливість використання цього приміщення з іншою метою в силу приписів закону - заборонена.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Все вище викладене дає суду підстави визнати п.1.4.19 оскарженого рішення №115 незаконним.

Стосовно позовної вимоги про визнання спірного договору оренди від 26.03.2013 року № 1674 недійсним господарський суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Міністерство освіти і науки, молоді та спору України, в інтересах якого прокурором фактично заявлено позов, по відношенню до спірного договору є заінтересованою особою.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому інтерес зазначеного органу державної влади у визнанні спірного договору оренди має бути законним, не суперечити Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) .

У п.3.2 3.2. зазначеного Рішення КСУ наведено статті 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104, 121, 127, 140 Конституції України як приклад застосування поняття "інтерес" у широкому сенсі, та здійснено інтерпретацію поняття "інтерес" у вузькому розумінні цього слова, яке на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами.

Оскільки Міністерство забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, а держава у ст. 51 Закону про освіту гарантує право вихованцям (учням) безпечні умови навчання та праці, тому інтерес останнього до спірного договору є виключно публічним та спрямованим, в конкретному випадку, на захист інтересів учнів ВЗОШ № 2.

Як зазначено в абз. 2 п.3.5 Рішення КСУ від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.

Так, господарський суд погоджується із доводами прокурора про те, що в момент вчинення (укладення) спірного договору оренди не були недодержані вимоги, встановлені частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами ( абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Частина 1 ст. 648 ЦК України, на яку посилається у відзиві відповідач-2, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки спірний договір в частині його предмету не відповідає вимогам чинного законодавства , так само як і п.1.4.19 рішення №115 на підставі якого договір було укладено.

Згідно абз. 2 ч.1 статті 638 ЦК України істотною умовою будь-якого договору є умова про його предмет.

Відповідно до ст. 10 Закону про оренду істотною умовою договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Оскільки приміщення ВЗОШ № 2 площею 28,5 кв.м за адресою вул. Івана Кочерги, 11 у м. Житомирі не може бути об'єктом оренди для використання його у підприємницькій діяльності третього відповідача , тому договір оренди від 26.03.2013 року № 1674 в частині розділу 1 "Предмет договору" є недійсним.

Стосовно розподілу судового збору.

У пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, зазначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Оскільки обидві позовні вимоги носять немайновий характер, то вони оплачуються окремо з кожної вимоги, що становить 2294,00грн.(1147х2).

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Оскільки жоден із відповідачів не звільнений від сплати судового збору, оплата судового збору покладається на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора міста Житомира задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1.4.19 Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20 березня 2013 року за № 115 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому".

3. Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна № 1674 від 26 березня 2013 року, який укладений між Комунальним підприємством "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

4. Стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, майдан С.П.Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ 04053625) - 764,67 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

5. Стягнути з Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради" ( 10014, м. Житомир, вул. Щорса,4 , код ЄДРПОУ 34788934) - 764,67 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ідент. номер НОМЕР_1) - 764,66 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.07.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- Виконавчий комітет Житомирської міської ради (рек. з повідом.)

3 - ФОП ОСОБА_3 (рек. з повідом.)