Рішення № 32213123, 26.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.06.2013р. Справа № 5006/8/151/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

При помічнику судді Несвіт О.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна", м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія ВУСО",

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Клімантова Юрія Олексійовича , м. Славутич

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Коваленка Григорія Анатолійовича, м. Русанів

про: стягнення страхового відшкодування 5570,57 грн., 3% річних в сумі 130,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна", м. Львів звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк про стягнення страхового відшкодування 5570,57 грн., 3% річних в сумі 130,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір страхування № 0187.0030.0260.513 від 14.08.2009 р., заяву-повідомлення про настання страхового випадку № 4400 від 25.01.2010 р., довідку ДАЇ про дорожньо-транспортну пригоду від 29.03.2010 р. б/н, звіт від 13.05.2010 р. № 5747, акт огляду транспортного засобу № 5747 доп від 12.05.2010 р., рахунок-фактуру від 12.04.2010 р. № А-00000128, заяву про виплату страхового відшкодування від 15.03.2010 р., лист від 11.03.2010 р. № 6291/49.49.2-24254 49.49, страховий акт № СНТ/0187.0030-0260.519/1, рішення про виплату страхового відшкодування від 16.05.2010 р. № СНТ/0187.0030- 0260.513/1, висновок комісії від 16.05.2010 р. № СНТ/0187.0030-0260.513/1, розрахунок суми страхового відшкодування, акт про взаємозалік боргів від 21.05.2010 р., платіжне доручення від 19.05.2010 р. № 10199, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2010 р. по адміністративній справі № 3-589/2010, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АІС № 130401, заяву на виплату страхового відшкодування від 07.12.2011 р. № 17232, лист від 20.02.2012 р. № 1245/52120, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2012 р. була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2012 р. було зупинено провадження по справі.

Повідомленням про неможливість надання висновку № 29/27 від 22.04.2013 р. експерт повернув матеріали справи у зв'язку з неотримання додаткових матеріалів для виконання експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. провадження по справі було поновлено.

Клопотанням, яке надійшло до господарського суду Донецької області 30.05.2013 р. позивач просив визнати витрати відповідача в сумі 245,62 грн., пов'язаними з явкою представника судовими витратами та у випадку задоволення позовних вимог стягнути їх з відповідача.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 04.06.2013 р. в зв'язку з відпусткою судді Бокової Ю.В. справу передано на розгляд судді Фурсовій С.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 26.06.2013 р. в зв'язку з поверненням з відпустки судді Бокової Ю.В. справу передано на розгляд судді Боковій Ю.В.

Треті особи до жодного з судових засідань не з'явились, письмових пояснень щодо обставин справи не надали, про неявку суд не повідомили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Клопотанням, яке надійшло до господарського суду Донецької області 30.05.2013 р., позивач просив визнати витрати пов'язані з явкою до суду в розмірі 245,62 грн. судовими.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2010 р. о 09 год. 45 хв. у м. Київі по вул. Червоногвардійська , 8/29, у зв'язку з порушенням Коваленко Григорієм Анатолійовичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «ВАЗ»», державний номер АА0249ВК, що належить Говоруну В.І. під керуванням Коваленко Г.А. та автомобіля марки «Хонда», державний номер АІ0477АЕ, що належить Клімантову Ю.О. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ.

Судом при розгляді справи були досліджені матеріали адміністративної справи № 3-589/2010, які надійшли від Дніпровського районного суду м. Києва.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2010 р. по справі

№ 3-589/2010 Коваленко Г.А. визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Дарницького районного суду м. Києва від 12.02.2010 р. по справі є Коваленко Г.А.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Клімантовим Юрієм Олексійовичем було укладено договір страхування № 0187.0030.0260.513 від 14.08.2009 р., (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 16.08.2009 р. до 15.08.2010 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Хонда», державний номер АІ0477АЕ був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Вигодонабувачем за договором є Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк».

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Хода», державний номер АІ0477АЕ.

Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено у Договорі та складає 0%.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту № 5747 від 13.05.2010 р. вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відновлюваного ремонту автомобілю марки «Хонда», державний номер АІ0477АЕ становить 12897,58 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до страхового акту від 18.05.2010 р. № СНТ/0187.0030-0260.513/1, подія була визнана страховою та зазначено, що сума страхового відшкодування (сума виплати), що належить до сплати складає 17607,72 грн. В акті вказано, що виплату належить провести перерахунком частини в сумі 12 466,10 грн. на розрахунковий рахунок ВАТ «Кредитпромбанк» та частину в сумі 5 142,62 грн. зарахувати взаємозаліком зустрічних вимог.

Актом про взаємозалік боргів від 21.05.2010 р. сторони встановили, що шляхом взаємозаліку зустрічних вимог після підписання цього акту сума боргу страховика щодо виплати страхового відшкодування страхувальнику за страховим актом № СНТ/0187.0030-0260.513/1 складає 12 465,10 грн.

На підставі договору страхування № 0187.0030.0260.513 від 14.08.2009 р., рахунку № А - 00000128 від 12.04.2010 р., страхового акту від 18.05.2010 р. № СНТ/0187.0030-0260.513/1, рішення про виплату страхового відшкодування № СНТ/0187.0030-0260.513/1 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна», м. Львів здійснено виплату в сумі 12465,10 грн. на користь вигодонабувача за договором страхування - ВАТ «Кредитпромбанк» в рахунок страхового відшкодування Клімантову Ю.О. - власника автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 10199 від 19.05.2010 р.

Таким чином, позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 12465,10 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

23.01.2010 р. о 09 год. 45 хв. у м. Київ по вул. Червоногвардійська , 8/29, у зв'язку з порушенням Коваленко Григорієм Анатолійовичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «ВАЗ»», державний номер АА0249ВК, що належить Говоруну В.І. під керуванням Коваленко Г.А. та автомобіля марки «Хода», державний номер АІ0477АЕ, що належить Клімантову Ю.О. Вина Коваленка Г.А. підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-589/2010.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини Коваленка Г.А.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність Коваленка Г.А. була застрахована в ПрАТ «ВУСО», на підставі полісу серії ВС № 3452943, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки ВАЗ»», державний номер АА0249ВК, яким керував Коваленко Г.А. було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «ВУСО», позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою від 07.12.2011 р. про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 17607,72 грн. Проте, відповідач у відповіді на регресну вимогу суму страхового відшкодування визнав частково, грошові кошти в сумі 5570,57 грн. не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та Коваленко Г.А. було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС № 2452943, який станом на 23.01.2010 р. був діючим. Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована - Коваленко Г.А. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки ВАЗ»», державний номер АА0249ВК, існував діючий поліс.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

На підставі наведеного, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення 5570,57 грн. матеріальної шкоди.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 5570,57 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення 3 % річних суд виходить з наступного.

Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу заяву № 17232 від 07.12.2011 р., в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї заяви. Однак, відповідач, отримавши заяву 12.12.2011р., коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

В ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

При цьому, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування в повному обсязі, то позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

Розрахунок 3 % річних перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем згідно приписів діючого законодавства, проте не вірно визначений початок періоду нарахування 3% річних. Відповідно до перерахунку, здійсненого судом за період з 13.01.2012 р. по 18.10.2012 р. 3% річних складає 127,39 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 130,49 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 127,39 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Таким чином, витрати позивача на проїзд представника до місця проведення судового засідання також відносяться до складу судових витрат, оскільки такі необхідно було здійснити позивачем для виконання ухвал суду, які були винесені протягом розгляду справи (обов'язкова участь в судовому засіданні). Докази, подані позивачем - копії залізничних квитків на проїзд до м. Львова та до м. Донецьк, - є належними та приймаються судом до уваги.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 625, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" м. Львів стягнення страхового відшкодування 5570,57 грн., 3% річних в сумі 130,49 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "ВУСО" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, ЄДРПОУ 19243047) шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 5570,57 грн., 3 % річних в сумі 127,39 грн., судовий збір в сумі 1608,62 грн., відшкодування витрат на проїзд представника до місяця проведення судового засідання в сумі 245,62 грн.

В залишковій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину. рішення.

Повний текст рішення підписаний 01.07.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова