Ухвала суду № 3221309, 14.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-1208/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Федорова М. О.,

                                               Шипуліної Т. М.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 03.10.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі         № 25/381-А

за позовом Закритого акціонерного товариства “Українські радіосистеми”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Фесюнов О. В.,

встановив:

      Закритим акціонерним товариством “Українські радіосистеми”подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеньДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 17.02.2006р.     № 0000382310/1 та від 28.04.2006р. № 0000382310/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 63 137 грн., в т. ч. 42091 грн. основного платежу та 21046 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 17.02.2006р. № 0000372310/1 та від 28.04.2006р.    № 0000372310/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134827 грн.

      Постановою Господарського суду міста Києва від 03.10.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі № 25/381-А позов задоволено повністю.

      Судові рішення мотивовані тим, що об’єктом оподаткування користувачів послуг стільникового зв’язку є вартість будь-яких послуг рухомого стільникового зв’язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає; платниками збору є підприємства, установи організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового зв’язку, а не оператори, що їх надають; отримана від споживачів сума збору не може бути використана оператором на власний розсуд, оскільки в нього є обов’язок перерахувати її до бюджету; законодавством не передбачено включення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування до ціни послуг стільникового зв’язку; отримання оператором збору не є компенсацією вартості таких послуг; відповідач правомірності прийняття своїх рішень не довів.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, постановити ухвалу, якою в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, постанову та ухвалу залишити без змін, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що винесені з урахуванням норм чинного законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали: акт № 13/23-10/23151188 від 19.01.2006р. комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. в якому зазначено, зокрема, про збільшення позивачу чистої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість за липень-жовтень 2004 року на суму 42091 грн. у зв’язку з не включенням до бази оподаткування вартості послуг стільникового зв’язку збору на обов’язкове державне страхування та зменшення чистої суми від’ємного значення податку на додану вартість в розмірі 134827 грн. за листопад, грудень 2004 року та січень-червень 2005 року; рішення про результати розгляду первинної та повторної скарг.

      Відповідно до п. 10) ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв’язку, а також оператори цього зв’язку, які надають свої послуги безоплатно.

      Об’єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 10 статті 1 цього Закону, - вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв’язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв’язку (п. 9 ст. 2 вказаного Закону).

      Платники збору, визначені пунктами 5 - 10 статті 1 цього Закону, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунок Кримського республіканського, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь Пенсійного фонду України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону).

      Згідно п. 1515 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. № 1740, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг.

      З аналізу зазначених норм слідує, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, які користуються послугами стільникового зв’язку та сплачують цей збір одночасно з оплатою цих послуг їх оператору, в якого в свою чергу виникає обов’язок перерахувати суми цього збору на відповідні рахунки Пенсійного фонду України.

      Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

      В даному випадку збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, з огляду на вищевикладене, не включається до договірної (контрактної) вартості послуг стільникового зв’язку, а тому, відповідно, не може враховуватись при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 03.10.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі № 25/381-А – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                               Федоров М. О.

(підпис)                             Шипуліна Т. М.

Ухвала складена у повному обсязі 20.10.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.