Ухвала суду № 32213084, 26.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"26" червня 2013 р. Справа № 911/431/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. (надалі за текстом: «Заявник»/ «керуючий санацією Боржника»),

до відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО», ідентифікаційний код юридичної особи: 36432055, місцезнаходження: 09712, Київська обл., Богуславський р-н, с. Мисайлівка, вул. Леніна, 42а (Відповідач),

про визнання недійсним правочину,

в межах справи № Б8/030-12

за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 14371869, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22 (Кредитор),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1,

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

керуючий санацією Боржника: арбітражний керуючий Толчеєв О.Ю., який діє на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 600, виданого Міністерством юстиції України 18 березня 2013 року та ухвали господарського суду Київської області від 13 березня 2012 року у справі № Б8/030-12;

Кредитор 1 - Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, ідентифікаційний код юридичної особи: 38164151; місцезнаходження: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, буд. 52;

Кредитор 2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт», ідентифікаційний код юридичної особи: 32010004; місцезнаходження: 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Довженка, буд. 15/1,

за участю представників учасників провадження:

від Заявника/ керуючого санацією Боржника: Блащук Н.І., яка діє на підставі довіреності б/н від 21 грудня 2012 року;

від Відповідача: Нищій Б.О., який діє на підставі довіреності б/н від 16 жовтня 2012 року;

інші учасники провадження: не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/030-12 за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (ідентифікаційний код: 14371869, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22) (Кредитор) про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» (ідентифікаційний код: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1) (Боржник), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 03 березня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13 березня 2012 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. розпорядником майна Боржника; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року у справі № Б8/030-12 затверджено реєстр вимог кредиторів, ухвалено провести перші збори кредиторів до 28 червня 2012 року та до 30 червня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі; вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09 липня 2012 року відкрито процедуру санації Боржника, призначено керуючим санацією Боржника арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю.; вирішено інші процедурні питання у справі.

06 лютого 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява керуючого санацією Боржника - арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. б/н, б/д (вх. № 392 від 06 лютого 2013 року) про визнання недійсним правочину - угоди № 01/12/11 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року (далі за тестом: Заява), яка ухвалою господарського суду Київської області від 06 лютого 2013 року призначена до розгляду в судовому засіданні на 18 березня 2013 року та якою зобов'язано Заявника та Відповідача надати документальні докази у справі, звірити взаєморозрахунки станом на дату призначеного судового засідання і надати господарському суду акт звірки.

18 березня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов відзив від 18 березня 2013 року б/н (вх. №4759 від 18 березня 2013 року) з доданими документами, у якому Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, зокрема, що Заявник прийшов хибного висновку щодо того, що Луценко В.М. на момент укладення угоди був засновником товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», що не відповідає дійсності, та відповідно спростовується п. 1.6. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» в редакції від 02 листопада 2010 року, згідно якого засновниками на момент укладання угоди були товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» (право на придбання частки учасника товариства самим товариством, передбачене ч. 5 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства») та Іщук Ірина Володимирівна.

Ухвалами господарського суду Київської області від 18 березня 2013 року, від 26 квітня 2013 року та від 27 травня 2013 року відкладено розгляд заяви керуючого санацією Боржника - арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. б/н, б/д (вх. № 392 від 06 лютого 2013 року) про визнання недійсним правочину на 26 квітня 2013 року, на 27 травня 2013 року та на 26 червня 2013 року відповідно.

В судове засідання 26 червня 2013 року з'явився Заявник, надав пояснення, свої вимоги підтримав, просив суд визнати недійсним угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року №01/12/11. В судове засідання з'явився Відповідач, надав пояснення, проти задоволення заяви Заявника заперечував та просив в її задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників Заявника та Відповідача, вивчивши подані ними докази, суд дійшов наступних висновків.

Свої вимоги, викладені у Заяві керуючий санацією Боржника мотивує положеннями ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом: «Закон про банкрутство») та вказує, що 01 грудня 2011 року між Боржником та Відповідачем укладено угоду №01/12/11 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року, відповідно до якої між зацікавленими сторонами були зараховані зустрічні вимоги за договорами, які становлять без ПДВ 3 498 096,42 грн., розмір ПДВ - 699 619,28 грн., всього з ПДВ - 4 197 715,70 грн.

Відповідно до ст. ст. 34, 35 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом: ГПК України), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справі про банкрутство № Б8/030-12 перебуває у процедурі банкрутства - санації боржника.

Пунктом 5 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Відповідно до ч. 3 п. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки. Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 п. 10.7. Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №04-5/1193 від 04.06.2004 р., відповідно до частини 11 статті 17 Закону після введення процедури санації у межах справи про банкрутство господарським судом розглядаються заяви керуючого санацією про визнання недійсними угод (правочинів), укладених боржником до винесення ухвали про санацію, які мають ознаки, передбачені абзацами другим і третім частини 11 статті 17 Закону. Про визнання таких угод (правочинів) недійсними чи відмову у визнанні недійсними судом, що розглядає справу про банкрутство, виноситься ухвала. Розгляд заяв про визнання таких угод (правочинів) недійсними повинен здійснюватись з дотриманням загальних засад господарського судочинства та правил судового провадження, передбачених ГПК України, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода (правочин).

Відповідно до п. 81 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року, розгляд господарським судом заяв про визнання таких угод недійсними має здійснюватися з дотриманням загальних засад господарського судочинства, передбачених ГПК, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, «заінтересованими особами стосовно боржника» є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», - «Органи управління товариством та їх посадові особи» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», - «Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтею 98 Цивільного кодексу України у ч.ч. 1-3 встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Заявник, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на те що, угоду №01/12/11 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року укладено між зацікавленими сторонами, оскільки засновниками та керівниками товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» та товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО» на момент укладання угоди №01/12/11 були одні й ті ж особи. Так, від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО» угоду №01/12/11 підписав генеральний директор Мостипан Валерій Васильович, який на момент укладання угоди та до грудня 2012 року займав посаду заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» та був прямим підлеглим генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» Луценка В.М. На підтвердження вказаних вимог Заявником до заяви б/н, б/д про визнання недійсним правочину - угоди № 01/12/11 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року (вх. № 392 від 06 лютого 2013 року) додано копії витягу з Державного реєстру правочинів від 05 жовтня 2012 року №11933170, протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО» від 07 червня 2011 року №3, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 червня 2011 року №10175677 та протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» №13.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Абзацом 2 п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року за №55 (далі за текстом: ДСТУ 4163-2003), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема копії витягу з Державного реєстру правочинів від 05 жовтня 2012 року №11933170, протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО» від 07 червня 2011 року №3, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 червня 2011 року №10175677 та протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» №13, на які посилається Заявник, обґрунтовуючи заявлені вимоги, судом встановлено, що копії вказаних документів не засвідчені належним чином, оскільки відмітки про засвідчення копій документів не відповідають вимогам, встановленим п. 5.27 ДСТУ 4163-2003.

Згідно абз. 4 п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що копії витягу з Державного реєстру правочинів від 05 жовтня 2012 року №11933170, протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО» від 07 червня 2011 року №3, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 червня 2011 року №10175677 та протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» №13, на які посилається Заявник як на підставу для задоволення вимог, викладених у заяві б/н, б/д про визнання недійсним правочину - угоди № 01/12/11 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року (вх. №392 від 06 лютого 2013 року), не засвідчені належним чином відповідно до вимог п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, а отже не відповідають положенням ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та не є належними доказами у справі, у зв'язку з чим вказані копії документів не беруться до уваги судом у вирішенні даного спору.

Поряд з цим судом встановлено, що Заявником на підтвердження вимог, викладених у заяві б/н, б/д про визнання недійсним правочину - угоди № 01/12/11 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року (вх. №392 від 06 лютого 2013 року), не надано суду інших належних та допустимих доказів.

За таких обставин, вимоги Заявника про визнання недійсною угоди №01/12/11 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 01 грудня 2011 року, укладеної між Боржником та Відповідачем, відповідно до якої між зацікавленими сторонами були зараховані зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» перед товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА-ЕКО» на суму без ПДВ 3 498 096,42 грн., розмір ПДВ - 699 619,28 грн., всього з ПДВ - 4 197 715,70 грн., є недоведеними суду за допомогою належних і допустимих письмових доказів, внаслідок чого є безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.

Судом встановлено, що за подання заяви про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №392 від 06 лютого 2013 року), Заявником сплачено судовий збір у розмірі 1 200,00 грн.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку з відмовою в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі, судовий збір у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) покладається на товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 89 Господарського кодексу України, ст. 98 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. №392 від 06 лютого 2013 року), - відмовити повністю.

2. Господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) за заявою б/н, б/д про визнання недійсним правочину покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1.

3. Повернути з Державного бюджету України внесені Заявником 53,00 грн. (п'ятдесят три гривні 00 коп.) судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, квитанцією від 25 січня 2013 року №345842, Заявнику - товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала.

4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Суддя Скутельник П.Ф.