Ухвала суду № 3221302, 11.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-6975/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Ланченко Л. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 20.12.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007р. у справі № 41/361а

за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Чернега І. М.,

встановив:

Державним обласним комунальним підприємством “Донецькоблводоканал” (правонаступником якого є позивач), з урахуванням послідуючої заяви, подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 12.10.2006р. № 9001991542/0 в частині зобовязання сплатити штраф в сумі 203836 грн. 49 коп. за затримку на 61 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1826405 грн. 89 коп.

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007р. у справі № 41/361а позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що віднесення відповідачем поточних платежів позивача в рахунок погашення податкових зобовязань попередніх періодів та застосування з цих підстав штрафних санкцій є неправомірним; факт сплати узгодженого податкового зобовязання за липень 2006 року відсутній, оскільки уточнюючий розрахунок не може бути доказом такої сплати; прострочення сплати податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2006р. № 0002532340/0 відсутнє; зміна відповідачем платежів з посиланням на п. 7.7. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” безпідставна.

Також судами зазначено, що податковий орган, здійснюючи контроль за своєчасністю сплати податків, на підставі належних документів повинен встановлювати відповідно до якого саме документу виникли податкові зобовязання та яким документом підтверджено його погашення, виходячи з фактичних даних, а не підсумкових даних оперативного обліку щодо загальної суми зобовязань та суми надходжень до бюджету з якогось виду податку.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій, з урахуванням уточнень представника в судовому засіданні, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. п. 1.6., 6.1.7. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 09.10.2006р. № 856/15-3-014-18/03361425 про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податків та зборів до бюджету в якому зазначено про несвоєчасну сплату позивачем суми узгодженого податкового зобовязання по деклараціям з податку на додану вартість за листопад, грудень 2005 року, січень-липень 2006 року.

Також судами встановлено, що позивачем подані податкові декларації за вказані місяці із зазначенням податкових зобовязань по податку на додану вартість та відповідні платіжні доручення про сплату зобовязань по ним, які частково зараховувались відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача минулих податкових періодів.

Крім того, підставою для нарахування штрафу відповідачем зазначено уточнюючий розрахунок в якості оплати та прострочення сплати прийнятого податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006р. № 0002532340/0.

З аналізу положень п. п. 1.2), 1.3), 1.5) ст. 1, пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5, пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слідує, що в даному випадку орган державної податкової служби вправі застосувати до платника податку штраф лише при несвоєчасній сплаті ним податкового зобовязання по податку на додану вартість, узгодженого в поданій у встановленому порядку податковій декларації з цього податку, і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Ні зазначена норма, ні інші норми податкового законодавства не встановлюють можливість органу державної податкової служби змінювати зазначені платником податку в платіжних документах призначення платежів, а узгоджені ним в податковій декларації податкові зобовязання звітного періоду, не звільняють такого платника від обовязку сплати поточних податкових зобовязань за наявності в нього податкового боргу та не позбавляють права податкового органу вживати передбачених заходів щодо його стягнення.

Подання позивачем відповідно до абз. 2 п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону уточнюючого розрахунку про виявлення помилок в раніше поданих податкових деклараціях та збільшення розміру податкових зобовязань не може бути підставою для застосування штрафу, оскільки за ним сплата податкового боргу чи податкових зобовязань не відбулась.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 20.12.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007р. у справі № 41/361а без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Ланченко Л. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 17.11.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.