Ухвала суду № 3221069, 01.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-34026/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка О. А.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № А36/144

за позовом Приватного підприємства “Наріта”

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Казанцева В. Л., Шпилька С. В.,

встановив:

      Приватним підприємством “Наріта”подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002602342/0/44381 від 14.11.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 113 037 грн., в т. ч. 75 358 грн. основного платежу та 37 679 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № А36/144позов задоволено повністю.

      Судові рішення мотивовані тим, що факт викрадення бухгалтерських та податкових документів позивача підтверджений; виїзна перевірка позивача не здійснювалась; податкові накладні відповідачем за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р. не перевірялись; податкові накладні, як один із видів документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не можуть бути відновлені окремо від інших документів, що підтверджують валові витрати підприємства.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 03.11.2005р. № 162/231.21889555 про результати комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 75358 грн. у зв’язку з відсутністю податкових накладних, що підтверджують сплату ПДВ у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг постачальників за цей період.

      Також в акті вказано, що на вимогу надати бухгалтерські та податкові документи позивач повідомив про їх відсутність у зв’язку із втратою; станом на момент проведення перевірки відновлення цих документів не здійснено; згідно вимог чинного законодавства документи, які підтверджують валові витрати підприємства, відображені в податковій звітності за період, що перевіряється, підлягають відновленню до 31.12.2005р.

      Підпунктами 7.2.1. та 7.2.3. пункту 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено обов’язок надання покупцю продавцем податкової накладної, яка складається в момент виникнення податкових зобов’язань останнього та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом.

      Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

      Визначення валових витрат виробництва та обігу, їх склад, особливості та документи, що підтверджують такі витрати, передбачені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Згідно абз. 4, 5 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (в т. ч. і податковими накладними, які, зокрема, підтверджують факт придбання товарів чи надання послуг), обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів; письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов’язань звітного періоду; якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.

      Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлений факт подання позивачем заяви про втрату в третьому кварталі 2005р. податкових накладних, які можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту.

      Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

      На відновлення втрачених документів, які підтверджують валові витрати підприємства, законодавство надає суб’єктами господарювання відповідний термін, який закінчується останнім днем наступного звітного податкового періоду після подання заяви про втрату таких документів, що в даному випадку становить 31.12.2005р.

      Згідно норм вищевказаного законодавства податок на додану вартість та валові витрати є взаємопов’язаними категоріями.

      Таким чином прийняття відповідачем станом на 14.11.2005р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв’язку з відсутністю податкових накладних, що підтверджують сплату ПДВ у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг, є передчасним.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № А36/144 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                               Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 02.04.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.