Постанова № 32210315, 04.07.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2118/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Андрійцьо В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Управління пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1061,47 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Управління пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1061,47 грн., мотивуючи тим, що останній будучи зареєстрований платником єдиного соціального внеску, не виконує взяті на себе обов'язки щодо сплати такого, внаслідок чого в нього і виникла вищезазначена заборгованість.

04 липня 2013 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами. Як вбачається із поданого клопотання, позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки та не надав заперечення проти позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі як платник страхових внесків у відповідності до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).

Преамбулою Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачених цим Законом.

Пунктом 3 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто є застрахованими особами.

Згідно зі статтею 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 1 статті 19 та підпункту 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, що оподатковуються за загальною системою оподаткування, сплачують страхові внески із суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню з доходів фізичних осіб в межах максимальної величини, з якою справляються страхові внески, але не менше мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5.3.2 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, фізичні особи-суб"єкти підприємницької діяльності сплачують за себе страхові внески, якщо податковими органами провадиться нарахування авансових сум податку, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на 32,2 %.

П. 2 ст. 11.12 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" передбачено, що за підсумками року суб'єкти підприємницької діяльності на загальних підставах оподаткування надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25.

Відповідно до абзацу 2 п.п.5.3.2 п.5.2 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19.12.2003 р. №21-1 платник, за кожний місяць , в якому отримано чистий дохід, зобов"язаний сплатити страхові внески, згідно поданого розрахунку.

Згідно п.4 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно п. 2.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року за № 26-1 ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

24 березня 2011 р. ОСОБА_1 подано електронний звіт Додатку 25 за 2010 рік показавши нарахування із сум чистого доходу в розмірі 11200,0 грн з яких йому необхідно сплатити до органів ПФУ 33,2% або 3718,40 грн., фактично проведено сплату згідно даних картки особового рахунку на суму 2656 грн. 93 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною третьою цієї статті визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Аналогічні положення порядку стягнення заборгованості зі страхувальників визначені в п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.

Суму боргу на момент розгляду справи, відповідачем не сплачено, що підтверджується даними карток особового рахунку страхувальника.

Ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області - задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (89600, АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, буд. 151Ж, код 37857963) заборгованість у сумі 1061 грн. (одна тисяча шістдесят одна) грн. 47 коп.

3. Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.Д. Андрійцьо