Ухвала суду № 3220980, 27.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-32253/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників позивача Лупича К.Ю., Коломійця В.М.,

представника відповідача Вовчука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо збутового підприємства «Нафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постановугосподарського суду міста Києва від 21 червня 2006 року

та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року

у справі№ 25/192-А

за позовом Виробничо збутового підприємства «Нафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2006 року ВЗП «Нафтогаз» НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000581606/0 від 14 жовтня 2005 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року постанову господарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ВЗП «Нафтогаз» НАК «Нафтогаз України», посилаючись на те, що постанова господарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки судів не відповідають обставинам справи, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року та змінити постанову господарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно зясовані обставини справи, а оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків провела камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, за результатами якої було складено акт № 567/16-6/30467936.

Перевіркою було встановлено, що позивачем неправомірно була включена до рядка 09 декларації з податку на прибуток за 2003 рік сума в розмірі 1526, 4 тис. грн., внаслідок чого була занижена сума податкового зобовязання з податку на прибуток на 336800, 00 грн.

14 жовтня 2005 року на підставі акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняла податкове повідомлення рішення № 0000581606/0, яким позивачу визначила суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 505200, 00 грн., у тому числі 336800, 00 грн. основний платіж та 168400, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 10 лютого 2003 року позивачем за підсумками 2002 року до податкового органу була подана декларація з податку на прибуток (вхідний № 18456). За даними цієї декларації оподатковуваний прибуток за 2002 рік складає 14, 2 тис. грн. (рядок 39), а відємне значення обєкта оподаткування, що переноситься на наступні податкові квартали, станом на 01 січня 2003 року складає 389, 7 тис. грн. (рядок 40).

Позивачем до податкового органу був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2002 рік (вхідний № 11725 від 26 серпня 2003 року), яким були виправлені самостійно виявлені помилки, що виникли в результаті завищення обєкта оподаткування на 1540, 6 тис. грн. (рядок 4)

Згідно декларації з податку на прибуток позивача за 2003 рік відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року складає 1526, 4 тис. грн. (рядок 04.9) та балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01 січня 2003 року, складає 1526, 4 тис. грн. (рядок 9).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач неправомірно включив до рядка 04.9 декларації з податку на прибуток за 2003 рік суму балансових збитків, внаслідок чого обєкт оподаткування був занижений позивачем на 1526400, 00 грн., а сума податкового зобовязання була занижена на 457920, 00 грн. При цьому суди попередніх інстанцій посилались на те, що при розрахунку прибутку позивачем також були враховані суми балансових збитків, не компенсовані прибутками до 01 січня 2003 року, в розмірі 403, 9 тис. грн. (389, 7 тис. грн. + 14, 2 тис. грн.), а тому позивачем було занижено суму податку на прибуток саме на 336, 8 тис. грн.

При цьому суди попередніх інстанцій не взяли до уваги посилання позивача на те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 21 серпня 2003 року було порушено справу про банкрутство ВЗП «Нафтогаз» НАК «Нафтогаз України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі, зупинено виконання боржником грошових зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобовязань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про проведення мораторію, як на підставу неправомірності застосування до нього штрафних санкцій спірним податковим повідомленням рішенням, обґрунтовуючи свій висновок тим, що введення мораторію у звязку з порушенням справи про банкрутство не може звільняти платника податків від відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки ці штрафні санкції нараховані за порушення вчинене до введення мораторію (20 серпня 2003 року) та не повязані з невиконанням чи неналежним виконання грошових зобовязань.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність визначення позивачу спірним податковим повідомленням рішенням суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 336800, 00 грн., оскільки правильно виходили з того, що позивач в порушення вимог п. 11 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня 2002 року № 349-IV, який набрав чинності з 01 січня 2003 року, та вимог Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, безпідставно включив до рядка з кодом 04.9 (відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року) декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 рік суму відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року (за 2002 рік) в розмірі 1526, 4 тис. грн. та занизив значення рядка з кодом 09 (балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01 січня 2003 року) на 403, 9 тис. грн. (1540, 6 тис. грн. + 389, 7 тис. грн. 1526, 4 тис. грн.), що призвело до заниження обєкта оподаткування на 1122, 5 тис. грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій при постановленні рішень правильно виходили з правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 168400, 00 грн., оскільки вірно виходили з того, що податкове зобовязання з податку на прибуток, яке було визначено податковим повідомленням рішенням № 0000581606/0 від 14 жовтня 2005 року, виникло після введення ухвалою господарського суду м. Києва від 21 серпня 2003 року мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, а тому відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема абзацу двадцять четвертого ст. 1 та ч. 4 ст. 12, мораторій не звільняє від сплати штрафних санкцій за невиконання цього зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Виробничо збутового підприємства «Нафтогаз» НАК «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Виробничо збутового підприємства «Нафтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 21 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна