Ухвала суду № 32209090, 18.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/159/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю:Собківа Я.М., Борисюк Л.П., Петрика І.Й. Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі по тексту - СТОВ «Надія») звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі по тексту - Бахмацька МДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 5 від 20 червня 2012 року про виключення СТОВ «Надія» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року даний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби № 5 від 20.06.2012 року про виключення СТОВ «Надія» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, СТОВ «Надія» зареєстроване Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 30.05.2000 року, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з 05.03.2000 року взято на облік Бахмацькою МДПІ як платник податків за № 490.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 14.06.2000 № 33487600 СТОВ «Надія» з 01.04.2009 р, по 31.03.2012 р. зареєстровано платником ПДВ.

З 29.01.2009 року СТОВ «Надія» у відповідності до вимог п. 8-1.10 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ за № 51 (Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 100167735 серії НБ № 019391).

Згідно плану-графіку перевірок на II квартал 2012 року та на підставі направлень від 14.05.2012 № 41, № 42, № 43, та від 31.05.2012 № 65, № 66, службовими особами відповідача в період з 14.05.2012 р. по 11.06.2012 р. була проведена планова виїзна перевірка СТОВ «Надія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, про що складено Акт від 18.06.2012 № 198/22/24842666.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

п. 8-1.6, п. 8-1.11, пп. 8-1.15.1, пп. 8-1.15.2, пп. 8-1.15.7 п. 8-1.15 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»;

п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 209.1, п. 209.6, п. 209.7, п. 209.10, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України;

Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. № 23;

абз. 3 пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.8 р. 5, п. 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037;

Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 № 11;

ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.6, ст. 8 Закону України «Про оренду землі», наслідком чого стало:

- заниження податку на додану вартість загальних податкових декларацій, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, на загальну суму 2 830 421,00 грн.;

- завищення податку на додану вартість загальних податкових декларацій на загальну суму 2 982,00 грн.;

- завищення податку на додану вартість скорочених податкових декларацій, за якими сума ПДВ поставлених підприємством сільськогосподарських товарів (послуг) не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 396 901,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість скорочених податкових декларацій, за якими сума ПДВ поставлених підприємством сільськогосподарських товарів (послуг) не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 64 828,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки Бахмацькою МДПІ було винесено рішення № 5 від 20.06.2012 року про виключення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням, оскільки на його думку ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані інші нормативно-правові акти не містять прямого обов'язку платника податків здійснювати діяльність лише ту, що передбачена у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Крім цього позивач вважає, що не існує також заборони по внесенню даних послуг до спеціального режиму оподаткування, якщо такі послуги визначені положенням статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 8-1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п.8-1.6 ст.8-1 вказаного Закону, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В розумінні п.8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

При цьому, вказаний пункт Закону не містить вимог чи застережень з приводу необхідності здійснення обробки (переробки) сільськогосподарських товарів самостійно платником податків.

Згідно із п.п.8-1.15.5 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).

Підпунктом 8-1.15.6 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Так, постановою КМУ від 21.01.2009р. №23 затверджено перелік видів діяльності за кодами згідно КВЕД, на які поширюється спеціальний режим. Однак, редакція даної постанови КМУ, що діяла до 03.07.2009р. (дата набрання чинності змін, внесених Постановою КМУ №648 від 1.07.2009р.), не передбачала окремих кодів згідно КВЕД для діяльності з переробки (обробки) сільськогосподарської продукції власного виробництва.

У зв'язку з цим, згідно вказаної постанови КМУ, діяльність по переробці сільськогосподарської продукції власного виробництва вважається діяльністю в сфері сільського господарства.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 «Терміни, визначення та правила користування КВЕД» Національного класифікатора України КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (NACE, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005 (із змінами та доповненнями), замовників, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом продукції, класифікують так, ніби вони самі виробляють цю продукцію.

Отже, замовники, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний з виробництвом продукції, згідно КВЕД класифікуються як виробники такої продукції у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції.

З наявних в справі доказів вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є:

01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур.

01.21.0 Розведення великої рогатої худоби.

01.23.0 Розведення свиней.

За висновками акту перевірки, позивач безпідставно відобразив в скорочених деклараціях операції з надання автомобільних послуг, послуг по виконанню польових робіт, послуг з посіву сільськогосподарських культур, послуг з внесення мінеральних добрив, послуг з дискування ґрунту, послуг ДКУ, тощо суб'єктам господарювання та фізичним особам в рахунок оплати праці та в рахунок плати за користування земельними ділянками (паями) на загальну суму 407 000,61 грн., у т. ч. ПДВ - 67 833,40 грн., які на думку податкового органу мають відображатися у загальних деклараціях з ПДВ, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом.

Крім цього, під час проведення перевірки було виявлено факт здійснення позивачем діяльності по вирощуванню цукрових буряків, які підприємство передавало для переробки на давальницьких умовах до ТОВ «Краєвид» (код 31514557) та отримувало цукор з метою його подальшої реалізації. На думку податкового органу, даний вид діяльності повинен здійснюватися за кодом КВЕД 15.83., однак позивачем в порушення вимог діючого законодавства здійснювався за кодом КВЕД 01.11.0. При цьому, відповідач наголошує на тому, що в Свідоцтві СТОВ «Надія» про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 100167735 серії НБ № 019391 відсутні відомості щодо наявності коду КВЕД 15.83.

Разом з тим, як було зазначено в акті перевірки, в Свідоцтві позивача про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 100167735 серії НБ № 019391 відсутній підклас видів діяльності за кодом КВЕД 01.41.0 - Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, який міститься у Переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 23 від 21.01.2009 року.

Також, в акті перевірки міститься посилання на те, що з 01.03.2010 року СТОВ «Надія» є платником ПДВ на загальних підставах у зв'язку з перевищенням граничного розміру питомої ваги продажу продукції несільськогосподарського призначення до 27,34%, що на думку податкового органу призвело до заниження податкового кредиту загальних податкових декларацій на суму 1 630 729,00 грн.

За наявності вказаних порушень, відповідачем було зроблено висновок про заниження СТОВ «Надія» податкових зобов'язань загальних податкових декларацій на суму ПДВ 309 589,05 грн. та завищення розміру податкових зобов'язань скорочених податкових декларацій на суму ПДВ 309 589,05 грн., у тому числі із обсягу поставок цукру та побічної продукції переробки на давальницьких умовах цукрового буряку (жому, патоки) відповідних періодів.

Відповідно до пункту 8-1.10 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Наказами ДПА України від 01.03.2000 року № 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» та від 22.12.2010 року № 978 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», які були чинні на час здійснення позивачем поставок послуг та продукції, було врегульовано порядок реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ, та розширено тлумачення правової норми щодо переліку видів діяльності сільськогосподарського підприємства і додано вимогу про виключність такого переліку (Форма № 2-РС).

Однак, як було вірно зазначено судом першої інстанції, Закон України «Про податок на додану вартість», який має вищу юридичну силу в порівнянні з наказом ДПА України, не містить прямих вимог щодо зобов'язання платника податків здійснювати діяльність лише зазначену у Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ. Не існує також і заборони відносити надані послуги до спеціального режиму оподаткування, якщо такі послуги визначені ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оскільки положення ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" припускає неоднозначне (множинне) трактування змісту права платника податків, то у даному випадку слід керуватися нормами п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, де зокрема передбачено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на те, що надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі та послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом, відноситься до видів діяльності, на які поширюється дія ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем у відповідних звітних періодах сум ПДВ до складу спеціальних податкових декларацій за господарськими операціями з перевезення зерна, автомобільних послуг, послуг з обробки землі, польових послуг, що були надані власною сільськогосподарською технікою.

Що стосується висновків акту перевірки про здійснення позивачем діяльності по вирощуванню цукрових буряків за відсутності в Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування коду КВЕД 15.83., колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, СТОВ «Надія» здійснювало діяльність з вирощування цукрового буряка за кодом КВЕД 01.11.0. Вирощені цукрові буряки СТОВ «Надія» передавало для переробки на давальницьких умовах до ТОВ «Краєвид» та отримувало цукор з подальшою його реалізацією. Операції з поставки цукру у розмірі 1 547 381,21 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ, нараховані на поставки цукру та побічної продукції переробки цукрового буряка (жому, патоки) у розмірі 309 589,05 грн. СТОВ «Надія» були включені до скорочених податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів.

В подальшому, СТОВ «Надія» передавало на переробку власний цукровий буряк іншому підприємству, яке без отримання права власності на буряк та продукти переробки здійснювало виробництво цукру (код КВЕД 15.83.0) та назад отримувало вже готову продукцію, яку в подальшому СТОВ «Надія» реалізувало третім особам. При цьому, на жодному етапі позивач не передавав право власності на свою продукцію, тобто не постачав продукцію переробним підприємствам, а тому на думку колегії суддів правомірно включив суму ПДВ по поставці цукру та побічної продукції переробки на давальницьких умовах цукрового буряку (жому, патоки) до скороченої податкової декларації з ПДВ відповідних періодів.

Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, як власник безпосередньо вирощеної ним давальницької сировини цукрових буряків, які на давальницьких умовах були перероблені на цукор та поставлявся товариством у 2008-2009р.р., є виробником цукру та класифікується за КВЕД як самостійний виробник цукру у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Цукор, вироблений на давальницьких умовах є сільськогосподарським товаром і на його поставки також поширюються норми вказаної статті.

За таких обставин, позивач в силу ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» мав право на спеціальний режим оподаткування поставок цукру, виробленого з власної сировини на давальницьких умовах.

Стосовно виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, визнання його платником податку на загальних підставах, то судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок про те, що положенням п.п.8-1.11 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначена вичерпна підстава для застосування передбачених статтею наслідків, такою підставою є перевищення питомої ваги поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг) 25% від вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Оскільки для розрахунку питомої ваги передбачається врахування обсягів поставки сільськогосподарських товарів, а цукор є сільськогосподарським товаром згідно п.8-1.7 Закону ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про перевищення питомої ваги поставлених позивачем несільськогосподарських товарів 25% від вартості всіх поставлених ним товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012 року по адміністративній справі № К-31798/10.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 24.06.13 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.