Рішення № 32207966, 17.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2013р. Справа № 905/3264/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Єнакієве Донецької області

про стягнення 27 842,26грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік», м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Єнакієве Донецької області заборгованості у розмірі 24 913,02грн., пені у розмірі 1 823,63грн., 3% річних у розмірі 1 056,54грн. та інфляційних у розмірі 49,07грн. (Усього 27 842,26грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №11-004762 від 28.07.11р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації №1, копію видаткової накладної №5609 від 10.10.2011р., копію довіреності №1003 від 03.10.2011р., копію листа вих.№18-07/2012 від 18.07.2012р., копію претензії вих.№2101 від 21.01.2013р.

Позивач у засідання суду вдруге не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав.

Відповідач також у засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, проте звернувся до суду з клопотанням вих.№73/5-222 від 07.06.2013р., в якому пояснив, що платіжним дорученням №1308333 від 11.04.2013р. ним на рахунок позивача було перераховано заборгованість у розмірі 24 913,02грн., у зв»язку з чим, предмет спору відсутній. На підставі викладеного, просить суд припинити провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

28 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік», м.Київ (надалі по тексту-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод», м.Єнакієве Донецької області (надалі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №11-004762, згідно умов якого постачальник зобов”язався передати, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №11-004762 від 28.07.11р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Кількість, номенклатура, виробник та рік випуску товару вказується в специфікаціях до даного договору, які є невід»ємною його частиною (п.2.1 договору).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація №1.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням строків поставки товару, її найменування, кількісних та якісних показників. Розрахунки за одержаний товар покупцем згідно специфікації, наступні: “100% вартості фактично поставленого товару протягом 30 календарних днів». Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна поставка відбувалась в жовтні 2011р. Отже, з огляду на умови Договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

У відповідності до вище вказаної специфікації, на виконання умов Договору, за видатковою накладною №5609 від 10.10.2011р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 44 913,02грн.

Поставлений згідно означеної накладної товар на підставі довіреності №1003 від 03.10.2011р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Частково відповідач оплатив одержаний товар на суму 20 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №1217833 від 29.08.2012р.

У процесі розгляду справи відповідач повідомив суд про те, що 11.04.2013р. він погасив заборгованість у сумі 24 913,02грн., про що свідчить платіжне доручення №1308333 від 11.04.2013р.

Враховуючи те, що договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару відповідачем перед позивачем виконані, ще до звернення позивача з позовом до суду та це не спростовується останнім, суд вважає, що у цій частині позовних вимог слід відмовити позивачу.

Разом з цим, у зв»язку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені за період з 10.11.2011р.-10.05.2012р. у розмірі 1 823,63грн., 3% річних у розмірі 1 056,54грн. та інфляційні у розмірі 49,07грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов’язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення більше ніж на 30-ть. календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

Отже, сторонами самостійно узгоджено розмір пені та здійснений позивачем розрахунок, який не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну, а також який не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня складає 1 823,63грн.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, наданий арифметично обґрунтований розрахунок інфляційних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 49,07грн. інфляційних за період з 10.11.2011р.-08.04.2013р. в повному обсязі.

Проте, як встановлено судом розрахунок 3% річних за період з 10.11.2011р.-08.04.2013р. арифметично не вірний, позивачем не було враховано при його розрахунку те, що у 2011р. та у 2013р. було 365 календарних днів, а в 2012р.-366 календарних днів.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 10.11.2011р.-31.12.2011р. відносно заборгованості у сумі 24 912,02грн. складає 106,47= 24 912,02х3х52/365/100; за період з 01.01.2012р.-31.12.2012р. відносно заборгованості у сумі 24 912,02грн. складає 747,36= 24 912,02х3х366/366/100; за період з 01.01.2013р.-08.04.2013р. відносно заборгованості у сумі 24 912,02грн. складає 200,66= 24 912,02х3х98/365/100.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 1 054,49грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови – на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Єнакієве Донецької області про стягнення 27 842,26грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Єнакієве Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік», м. Київ пеню у розмірі 1 823,63грн., 3% річних у розмірі 1 054,49грн., інфляційні у розмірі 49,07грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 180,88грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна