Рішення № 32207907, 01.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.13 р. Справа № 914/1791/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води», м. Хуст

до відповідача: Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення заборгованості,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Бучок А.О. - дов. від 27.06.2013 р.

відповідача: не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води» до Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою від 15.05.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.06.2013р. Розгляд справи відкладався з підстав з наведених у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов дистриб'юторського договору №19 від 11.05.2012 р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриманий товар, внаслідок чого виникла основна заборгованість перед позивачем у сумі 2 931,12 грн., крім того відповідачу нараховано 87,88 грн. - 3% річних, 262,51 грн. - пені.

В судове засідання 01.07.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 2 931,12 грн. - основного боргу, 262,51 грн - пені за період з 26.06.2012 р. по 26.12.2012 р., 3% річних в сумі 87,83 грн. за період з 26.06.2012 р. по 07.05.2013 р., в тому числі: 74,10 грн. за період з 26.06.2012 р. по 11.03.2013 р. та 13,73 грн. за період з 12.03.2013 р. по 07.05.2013 р., а всього 3 281,46 грн. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судове засідання 01.07.2013 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не подав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення ухвали господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №914/1791/13, направлене за адресою згідно витягу єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.07..2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

11.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води» (позивач у справі) та Фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач у справі) було укладено дистриб'юторський договір №19. Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати, а дистриб'ютор - приймати та оплачувати товари народного споживання (далі - Товар) на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору, продавець на пільгових умовах відпускає Дистриб'ютору Товар в асортименті та кількості згідно попереднього узгодженого замовлення Дистриб'ютора. Дистриб'ютор зобов'язується приймати Товар від продавця партіями згідно своїх замовлень, по накладним, для реалізації цього Товару, гарантуючи Продавцю своєчасну оплату за Товар на умовах даного Договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Згідно п.5.5. Договору, право власності на Товар, а також ризик випадкової загибелі Товару, переходять до Дистриб'ютора в момент підписання відповідальною особою Дистриб'ютора видаткової, товарно-транспортної накладної.

Пунктом 5.8. вказаного вище Договору, визначено, що зобов'язання продавця з відпуску кожної окремої партії Товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної та передачі Дистриб'ютору повного комплекту передбачених пунктом 2.7. даного Договору документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства.

На виконання умов зазначеного Договору, відповідачу поставлено товар, що підтверджується накладною №86 від 24.05.2012 р. на загальну суму 3 481,12 грн.

Відповідно до п. 8.3. Договору, Дистриб'ютор зобов'язується оплатити кожну партію товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання товарів.

Таким чином, відповідач відповідно до умов вказаного вище пункту, укладеного договору повинен був сплатити до 25.06.2012 р. включно заборгованість за накладною №86 від 24.05.2012 р.

12.03.2013 р. відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем в сумі 550,00 грн., що підтверджується банківською випискою (знаходиться в матеріалах справи) за отриманий товар.

Станом на час прийняття рішення судом, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий Товар по накладній №86 від 24.06.2012 р. складає 2 931,12 грн. Доказів оплати даної заборгованості відповідачем, суду не подано. Відповідач відзиву на позов не подав і не заперечив у визначеному Законом порядку проти заявленого позову.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 8.3. Договору, Дистриб'ютор зобов'язується оплатити кожну партію товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання товарів.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач отримав у позивача товар по накладній №86 від 24.05.2012 р. на суму 3 481,12 грн. 12.03.2013 р. відповідач здійснив часткову оплату за товар в сумі 550,00 грн.

І таким чином залишилась непогашена основна сума заборгованості в розмірі 2 931,12 грн.

Суд бере до уваги те, що на час прийняття рішення у даній справі відповідач заборгованість у сумі 2 931,12 грн. позивачу не погасив, доказів сплати такої відповідачем суду не подано. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти заявленого позову.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 931,12 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 9.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого Товару чи несвоєчасної поставки за вимогою однієї із сторін інша сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченого платежу чи суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Сторін від обов'язків виконати зобов'язання в натурі за даним Договором.

Таким чином вимоги про стягнення з відповідача 262,51 грн. - пені є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 87,83 грн. - 3% річних, є підставними і підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення судового збору то слід зазначити таке. Пункт 4.7. розділу 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р.№7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» вказує на наступне. Частиною 2.ст. 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому, якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір слід покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаянські мінеральні води» (адреса: вул. І.Франка, 6, , м. Хуст, Закарпатська область, 90400; ідент. код 30609354) 2 931,12 грн. - заборгованості, 262,51 грн. - пені, 87,83, грн..- 3% річних та 1 720,50 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.07.2013 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.