Рішення № 32207843, 02.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 р. Справа № 5010/1533/2012-5/90 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради, вул.Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: 417 управління начальника робіт Міністерства оборони України, вул. Довженка,5 а, м. Івано-Франківськ, 76000

до третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Дністровська, 28, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 378821,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Челах А.В.- спеціаліст І категорії юридичного відділу, довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13р.

від третьої особи: Чекайло В.М.-представник, довіреність № 2-07/333 від 10.01.13р.

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з 417 управління начальника робіт Міністерства оборони України, м.Івано-Франківськ заборгованості в сумі 111625,70 грн., з яких: 108720,54 грн. - основний борг, 2420,96 грн. - пеня, 484,19 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 25.12.12 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.13р. зупинено провадження у справі №5010/1533/2012-5/90 до вирішення справи за позовом 417 управління начальника робіт Міністерства оборони України, м.Івано-Франківськ до Виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ про визнання недійсним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста № 149 від 03.11.10р.

У зв"язку із набранням рішенням законної сили по справі № 909/114/13-г, ухвалою суду від 17.06.13 розгляд справи поновлено.

Представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог від 30.01.13, в якій просив стягнути 378821,52 грн. заборгованості, в тому числі 362401,81 грн. основного боргу, 13683,09 грн. пені та 2736,62 грн. 3% річних. Доказ направлення вказаної заяви відповідачу міститься в матеріалах справи (а.с.55-56).

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає вказану заяву до розгляду.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 17.06.13 .

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п.3.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

03.11.10 між сторонами по справі укладено договір №149 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (далі за текстом - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.13 по справі № 909/114/13-г в задоволенні позову 417 управління начальника робіт Міністерства оборони України до Виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста № 149 від 03.11.10 відмовлено. Постановою Львівського апяляційного господарського суду від 23.04.13 вказане рішення залишено без змін.

Стаття 35 ГПК України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до п.1.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення в межах орендованої земельної ділянки (№36 А по генплану) в мікрорайоні "Каскад" на вул.Василя Стуса, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвиткусоціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франкіська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 362401,81 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об"єкта до експлуатації.

24.11.10 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №149, згідно якої відповідач зобов"язаний в термін до 01.01.12 сплатити пайовий внесок в сумі 362401,81 грн.

02.12.11 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №149, згідно якої виконком дає згоду на розстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником на підставі договору №149 від 03.11.10, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди (п.1 додаткової угоди).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 року. - 36240,18 грн.;

- ІІ квартал 2012 року - 72480,36 грн.;

- ІІІ квартал 2012 року - 108720,54 грн.;

- IV квартал 2012 року - 144960,73 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов"язаний сплачувати кошти в терміни, встановлені графіком. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2013 року.

Відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди, взяті на себе зобов'язання щодо перерахування коштів на пайову участь у погоджені графіком терміни не здійснив, у зв'язку з чим основна заборгованість на момент звернення до суду становила 362401,81 грн.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь, тому вимога позивача про стягнення 362401,81 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.2 договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних правових норм та п.5.1 договору, позивачем нараховано 13683,09 грн. пені та 2736,62 грн. 3% річних.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування пені та 3 % річних, наявний в матеріалах розрахунок є арифметично вірним (а.с.54).

Таким чином, до стягнення підлягають 362401,81 грн. основного боргу, 13683,09 грн. пені та 2736,62 грн. 3% річних .

Судові витрати, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, покласти на відповідача, а саме: 7576,43 грн. судового збору.

Керуючись ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 546, 549, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 33, 34, 35, 49, 55, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до 417 управління начальника робіт Міністерства оборони України за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 378821,52 грн. заборгованості - задоволити.

Стягнути з 417 управління начальника робіт Міністерства оборони України (вул. Довженка,5 а, м. Івано-Франківськ, 76000, код 07816704) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000, одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 24170000, код: 37952250, розрахунковий рахунок: 31511921700002, МФО: 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 362401 (триста шістдесят дві тисячі чотириста одну) грн. 81 коп. основного боргу, 13683 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 09 коп. пені, 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 62 коп. - 3% річних та 7576 (сім тисяч п"ятсот сімдесят шість) грн. 43 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.07.13

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду

______помічник судді Шунтов О.М. 04.07.13