Рішення № 32207804, 19.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/1755/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Крамтехцентр», м.Краматорськ Донецької області

до відповідача: Приватного підприємства „КВК ГРУПП”, м. Красноармійськ Донецької області

про стягнення 93 625,98грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НПП Крамтехцентр», м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства „КВК ГРУПП”, м. Красноармійськ Донецької області суми заборгованості у розмірі у розмірі 93 540 грн., суми пені у розмірі 34 142,10 грн., інфляційних у розмірі 458,65 грн. та 3% річних у розмірі 30,06 грн. (Усього 128 170,81 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки 05/05-2011 від 05.05.2011р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додаткової угоди №1 від 14.06.2011р., копії специфікацій №1 від 05.05.2011р., №2 від 19.05.2011р., №3 від 15.06.2011р., №4 від 15.06.2011р., №5 від 15.06.2011р., №6 від 03.08.2011р.,№7 від 06.09.2011р., копії видаткових накладних №РН-0000098 від 02.09.2011р., №РН-0000092 від 25.08.2011р., №РН-0000099 від 08.09.2011р., копії виписок по особовому рахунку, копію претензії №63 від 06.02.2012р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. у зв’язку із знаходженням судді Подколзіної Л.Д. у відрядженні, справу №905/1755/13 передано на розгляд судді Захарченко Г.В.

На виконання вимог суду позивачем надано у матеріали справи клопотання від 24.04.2013р. разом з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р.-03.04.2013р. та видатковими накладними.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у зв’язку із поверненням судді Подколзіної Л.Д. з відрядження, справу №905/1755/13 передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

У процесі слухання справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з Приватного підприємства „КВК ГРУПП”, м. Красноармійськ Донецької області суми заборгованості у розмірі у розмірі 83 639,97грн., пені у розмірі 7014,09грн. та 3% річних у розмірі 2971,92грн., про що було викладено позивачем у заяві б/н, б/д на підставі ст.22 ГПК України, яка надійшла через канцелярію суду 19.06.2013р. Суд приймає до уваги заяву та розглядає справу по суті.

Позивач у засідання суду не з»явився, однак звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд розглянути справу без присутності представника ТОВ «НПП Крамтехцентр» на підставі вже поданих документів, у зв»язку з неможливістю явки в судове засідання представника позивача.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з’явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Проте, поштові конверти були повернуті підприємством зв»язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

5 травня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП Крамтехцентр», м.Краматорськ Донецької області (далі по тексту-Постачальник) та Приватним підприємством „КВК ГРУПП”, м. Красноармійськ Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки 05/05-2011, згідно умов якого Постачальник зобов”язався поставити, а Покупець на умовах даного договору зобов»язався прийняти та оплатити товар, згідно специфікаціям, які є невід»ємною частиною даного договору.

Разом з цим, 14 червня 2011р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки 05/05-2011 від 05.05.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №4 від 15.06.2011р., №6 від 03.08.2011р.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку продукції із зазначенням умов її виготовлення, поставки, найменування, кількості, якісних показників та умов оплати. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Сторони додатковою угодою №1 від 14.06.2011р., внесли зміни в пункт 3.1 договору та виклали у наступній редакції: «Оплата по даному договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

· 50% від суми підписаних специфікацій-оплата протягом 3-х. банківських днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку на оплату. Якщо інше не вказано в специфікації;

· 50% від суми підписаних специфікацій-оплата протягом 3-х. банківських днів з моменту письмового повідомлення Постачальником Покупця про готовність товару до відвантаження. Якщо інше не вказано в специфікації».

Відповідно до специфікації №4 від 15.06.2011р. умови оплати наступні:

- 25% від суми специфікації-оплата протягом 3-х. банківських днів з моменту підписання специфікації та виставлення рахунку на оплату;

- 25% від суми специфікації-оплата протягом 7-ми. банківських днів з моменту першого платежу;

- 25% від суми специфікації-оплата протягом 14-ти. банківських днів з моменту першого платежу;

- 25% від суми специфікації-оплата протягом 5-ти. банківських днів з моменту письмового повідомлення постачальником покупця про готовність товару до відвантаження.

Відповідно до специфікації №6 від 03.08.2011р. умови оплати наступні: 100% по факту поставки протягом 3-х. банківських днів.

Пунктом 9.2 договору встановлений строк його дії –з моменту підписання до 31.12.2011р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до вище вказаним специфікаціям, на виконання умов Договору, по видатковим накладним №РН-0000098 від 02.09.2011р., №РН-0000092 від 25.08.2011р., №РН-0000099 від 08.09.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 177 540грн.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Частково відповідач сплатив одержану продукцію на суму 84000грн., що підтверджується наданими позивачем копіями виписок по особовому рахунку.

Станом на 03.04.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу за період з 01.01.2010р.-03.04.2013р. у сумі 83639,97грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

За розрахунком позивача, відповідач не виконав своє зобов»язання перед позивачем щодо сплати боргу на суму 83639,97грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за видатковими накладними передав, а відповідач прийняв товар, узгоджений сторонами в специфікаціях до договору, проте останній не сплатив його вартість, що призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 83639,97грн., правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки 05/05-2011 від 05.05.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач за видатковими накладними передав відповідачу товар, а останній прийняв його, у зв’язку з чим набув обов’язок його оплатити.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі специфікації №4 від 15.06.2011р. сторони встановили обов»язок постачальника письмово повідомити покупця про готовність до відвантаження товару.

Як зазначено вище, за приписом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 13.03.2013р., від 01.04.2013р., від 24.04.2013р., від 29.05.2013р. зобов’язав позивача надати докази повідомлення постачальником покупця про готовність товару до відвантаження.

У позивача при отриманні ухвал виник процесуальний обов'язок по виконанню вимог суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, позивачем не виконанні вимоги суду.

Отже, суд застосовує до спірних правовідносин за видатковими накладними №РН-0000098 від 02.09.2011р., №РН-0000099 від 08.09.2011р. ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки визначити конкретний строк оплати заборгованості без надання вказаних доказів за вищевказаними специфікаціями з цього питання фактично неможливо.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості переданого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов’язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, визначаються моментом пред’явлення вимоги.

Позивач, 07.02.2012р. надіслав на адресу відповідача претензію вих.№63 від 06.02.2012р. з вимогою сплатити суму боргу у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Згідно Наказу/Нормативів, Міністерства транспорту та зв»язку, від 12.12.2007р., №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день, тобто Д+1+1.

Отже, зобов’язання сплатити кошти виникло у відповідача за вищевказаними двома накладними з 10.02.2012р.+7 днів, таким чином після спливу визначеного ст. 530 ЦК України семиденного строку та з урахуванням поштового пробігу, тобто з 17.02.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Що ж стосується строків оплати одержаного товару по видатковій накладній №РН-0000092 від 25.08.2011р. суд зазначає, що відповідач повинен був оплатити заборгованість згідно специфікації №6 від 03.08.2011р. до договору в строк до 30.08.2011р.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 83 639,97грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 83 639,97грн.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов’язання по оплаті товару, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов’язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов’язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування позивачем господарської санкції, передбаченої п.6.3 договору.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку, пеня за періоди з 14.02.2012р.-16.08.2012р. складає 7014,09грн. Проте, як встановлено судом, по-перше, позивачем не вірно вказаний період її нарахування, а саме не вірно визначений момент порушення відповідачем строків виконання зобов’язання по оплаті товару.

По-друге, за приписами ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Однак, всупереч вимогам вказаного Закону, позивачем здійснений розрахунок пені у розмірі 0,1% від неоплаченої суми, який перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

По-третє, за приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом проаналізовано наданий позивачем розрахунок пені та встановлено його виконання за підсумком, що збільшується, внаслідок чого порушені приписи ч.6 ст.232 ГК України.

Отже, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо пені здійсненого судом встановлено, що розмір пені за період з 14.02.2012р.-02.08.2012р. відносно заборгованості у сумі 1 020грн. (з урахуванням часткових оплат) за видатковою накладною №РН-0000092 від 25.08.2011р. складає 72,01грн.; за період з 17.02.2012р.-02.08.2012р. відносно заборгованості у сумі 92 520грн. за видатковими накладними №РН-0000098 від 02.09.2011р., №РН-0000099 від 08.09.2011р. складає 6 414,47грн.; за період з 03.08.2012р.- 14.08.2012р. відносно заборгованості у сумі 83 639,97грн. (з урахуванням часткової оплати) за видатковими накладними №РН-0000098 від 02.09.2011р., №РН-0000099 від 08.09.2011р. складає 411,34грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 6 897,82грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у розмірі 2971,92грн. за період з 14.02.2012р.-03.04.2013р.

Однак, як встановлено судом він також не вірний.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 14.02.2012р.-02.08.2012р. відносно заборгованості у сумі 1 020грн. (з урахуванням часткових оплат) за видатковою накладною №РН-0000092 від 25.08.2011р. складає 14,30=1020х3х171/366/100; за період з 17.02.2012р.-02.08.2012р. відносно заборгованості у сумі 92 520грн. за видатковими накладними №РН-0000098 від 02.09.2011р., №РН-0000099 від 08.09.2011р. складає 1 274,04 =92520х3х168/366/100; за період з 03.08.2012р.- 03.04.2013р. відносно заборгованості у сумі 83 639,97грн. (з урахуванням часткової оплати) за видатковими накладними №РН-0000098 від 02.09.2011р., №РН-0000099 від 08.09.2011р. складає 1 672,80=83 639,97х3х244/366/100.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 2 961,14грн.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 563,42грн., про що свідчить платіжне доручення №214 від 15.02.2013р.

19.06.2013р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог б/н, б/д, що тягне за собою повернення судового збору.

Зокрема, за приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 690,90грн.

В решті частині, судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови – на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 п.1 ст.7 Законом України „Про судовий збір”, ст.3 Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 625, 692 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Крамтехцентр», м.Краматорськ Донецької області до Приватного підприємства „КВК ГРУПП”, м.Красноармійськ Донецької області про стягнення 93 625,98грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „КВК ГРУПП”, м.Красноармійськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Крамтехцентр», м.Краматорськ Донецької області суму заборгованості у розмірі 83 639,97грн., пеню у розмірі 6 897,82грн., 3% річних у розмірі 2 961,14грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 869,98грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «НПП Крамтехцентр», (84313, м.Краматорськ, Донецької області, вул.Орджонікідзе, 8, ЄДРПОУ 30569266) судовий збір у розмірі 690,90грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” перерахованого платіжним дорученням №214 від 15.02.2013р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна