Постанова № 32207742, 20.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 5023/4614/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Борденюк Є.М.,

Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини А-4104 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5023/4614/12 за позовом військової частини А-4104 до приватного підприємства "Явірське" про розірвання договору та додаткових угод,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору від 24.03.2009 року та додаткових угод від 08.11.2010 року, від 30.03.2011 року, від 04.10.2011 року і розірвання вказаного договору та додаткових угод до нього у зв'язку з вимогою командування розірвати спірні угоди.

До початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив розірвати спірний договір та додаткові угоди до нього.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року (суддя Буракова А.М.) позов задоволено та розірвано договір на використання земель оборони від 24.03.2009 року, укладений між сторонами і додаткові угоди до нього від 08.11.2010 року, від 30.03.2011 року та від 04.10.2011 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року (судді Шепітько І.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою та просить залишити її без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір на використання земель оборони від 24.03.2009 року, за умовами якого відповідач використовує виділену позивачем земельну ділянку площею 191 га, здійснює обробку та вирощування на ній сільськогосподарських культур.

Додатковою угодою від 08.11.2010 року до договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року сторони встановили строк дії договору до 30.11.2013 року.

Додатковою угодою від 30.03.2011 року до договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року відповідачу виділено позивачем земельну ділянку площею 269 га.

Додатковою угодою від 04.10.2011 року до договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року відповідачу виділено для використання позивачем земельну ділянку площею 469 га.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про розірвання договору про спільне використання земель оборони та додаткових угод до нього.

Висновок суду першої інстанції про розірвання договору та додаткових угод до нього обґрунтовано ч. 2 ст. 651 ЦК України, а висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові про розірвання договору та додаткових угод до нього мотивовано не наведенням позивачем правових підстав для розірвання договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Проте, вирішуючи спір про розірвання договору на використання земель оборони та додаткових угод до нього, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували і не звернули уваги на те, що спірні угоди суперечать ч. 1 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" згідно якої військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, оскільки на час укладення спірних угод Кабінетом Міністрів України зазначений порядок не було визначено.

Отже, укладення спірних угод на використання земель оборони за відсутності порядку надання дозволів на таке використання, визначеного Кабінетом Міністрів України, суперечить вимогам закону.

Таким чином, не звернувши уваги на те, що спірні угоди на використання земель оборони суперечать законодавству, суди попередніх інстанцій не застосували п. 1 ст. 83 ГПК України, не використавши право визнати недійсними пов'язані з предметом спору угоди, які суперечать закону.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про визнання недійсними спірних угод, які суперечать вимогам законодавства, та про відмову в позові про розірвання таких угод.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А-4104 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення.

В позові військової частини А-4104 до приватного підприємства "Явірське" про розірвання договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року та додаткових угод до нього відмовити.

Визнати недійсними договір на використання земель оборони від 24.03.2009 року, укладений між військовою частиною А-4104 та приватним підприємством "Явірське", додаткову угоду від 08.11.2010 року до договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, додаткову угоду від 30.03.2011 року до договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року та додаткову угоду від 04.10.2011 року до договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, укладені між військовою частиною А-4104 та приватним підприємством "Явірське".

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк