Ухвала суду № 32205913, 04.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р.Справа № 815/1879/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопал» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопал» (надалі - ТОВ «Термопал», позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Південної митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач, Південна митниця) №500000003/2013/000007/2 від 11 березня 2013 року про коригування митної вартості товарів та визнати недійсною картку відмови №500030302/2013/00008 від 11 березня 2013 року у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позивач зазначив, що у контролюючого органу не було, передбачених ст.57 Митного кодексу України (надалі - МК України), підстав для застосування шостого (резервного) методу, та коригування митної вартості товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Південної митниці №500000003/2013/000007/2 від 11 березня 2013 року про коригування митної вартості товарів.

Також, суд визнав недійсною картку відмови Південної митниці №500030302/2013/00008 від 11 березня 2013 року у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В апеляційній скарзі Південної митниці ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що заявлена позивачем митна вартість товарів не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням п.6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року №475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спрів».

Враховуючи наведене, апелянт вважає, що митний орган діяв в межах та у спосіб наданих законодавством повноважень.

20 червня 2013 року до Одеського апеляційного адміністративного суду було надано клопотання від Південної митниці Державної митної служби України про реорганізацію апелянта та необхідність заміни сторони у справі на правонаступника.

Згідно Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», Південну митницю Державної митної служби України реорганізовано у «Південну митницю Міндоходів».

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 55 КАС України суд замінив сторону апеляційного провадження в особі Південної митниці Державної митної служби України на належного правонаступника - Південну митницю Міндоходів.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 22 жовтня 2012 року між ТОВ «Термопал» (Покупець) та JIEYANG CITY TONGXING HARDWARE INDUSTRIAL CO.,LTD. Китай (Продавець), укладено зовнішньоекономічний Контракт №BD-61, згідно з п.1 якого, Продавець продає, Покупець сплачує та отримує товар: мебельна фурнітура із металу в кількості та асортименті відповідно до Інвойсів, які виставляються для кожного контейнера і є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до Інвойсу від 22 листопада 2012 року №YGL20121122 позивач придбав у JIEYANG CITY TONGXING HARDWARE INDUSTRIAL CO.,LTD. Китай, партію товару, а саме мебельну фурнітуру із недорогоцінних металів (направляючі із чорних металів) загальною кількістю 4 195 коробки, за ціною 58 853,94 USD, яка своєчасно була сплачена товариством.

Для здійснення митного оформлення вищезазначеного товару та на підтвердження митної вартості товару, позивачем 28 лютого 2013 року до Південної митниці було надано пакет документів, а саме: вантажно-митну декларацію №500030302/2013/000834 від 28 лютого 2013 року, витяг з попередньої декларації - провізний документ №ЕЕ 800030302/2013/788 від 26 лютого 2013 року, СМR №867, СМК № 867/1 до попередньої декларації - провізний документ №ЕЕ 800030302/2013/788 від 26 лютого 2013 року, Коносамент №ZЕNNDIDB1G00 від 26 лютого 2013 року, Коносамент лінійний №NDIDB1G00, зовнішньоекономічний контракт №ВD-61 від 22 жовтня 2012 року, платіжні доручення в іноземній валюті №869 від 20 листопада 2012 року, №63 від 24 січня 2013 року, Інвойси №YGL 20121122 від 22 листопада 2012 року, пакувальний лист №б/н від 22 листопада 2012 року, договір на транспортування №ТR-ІМ від 09 січня 2012 року, рахунок на транспортні витрати від 09 січня 2012 року, експортну декларацію на товар від 18 січня 2013 року, Рішення №11р-27/15-16 від 01 лютого 2013 року про відсутність сертифікації, звіти про зважування автомашин ВН8502АІ від 26 лютого 2013 року, ВН0744СВ від 26 лютого 2013 року, прас - лист від 12 листопада 2012 року з перекладом, Калькуляції собівартості продукції у Постачальника на виробництві по направляючим YF-3508 35 мм 12 дюймів /300 мм, цинк, YF-3508 35 мм 14 дюймів/350 мм, цинк, YF-3509 35 мм 18 дюймів /450 мм, цинк, YF-4518 45 мм 14 дюймів /350 мм, цинк, YF-4518 45 мм 18 дюймів /450 мм, цинк, YF-4510С 45 мм 12 дюймів /300 мм, цинк, YF-4510С 45 мм 14 дюймів /350 мм, цинк, YF-4510С 45 мм 16 дюймів /400 мм, цинк, YF-4510С 45 мм 18 дюймів /450 мм, цинк, YF-4510С 45 мм 20 дюймів /500 мм, цинк, YF-4510С 45 мм 22 дюймів /550 мм, цинк, YF-4510С 15 мм 24 дюймів /600 мм, цинк, та, відповідно до ст.58 МК України, заявлено митну вартість товару за першим методом (за ціною договору) у розмірі 58 853,94 USD.

За результатами розгляду вантажно-митної декларації №500030302/2013/000834 від 28 лютого 2013 року, з доданими до неї ТОВ «Термопал» документами, у контролюючого органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості задекларованого товару, у зв'язку з чим 28 лютого 2013 року Південною митницею на адресу позивача було надіслано повідомлення, в якому зазначено, що з підстав наявності розбіжностей у поданих декларантом документах, а саме: різні зразки печаток продавця у зовнішньоекономічному договорі, рахунку фактурі та митній декларації відправника, а також у калькуляції та прас - листі відсутні відомості щодо валюти розрахунків, декларанту необхідно надати до Південної митниці виписку з бухгалтерської документації.

01 березня 2013 року на адресу відповідача позивачем було направлено відповідь на вказане повідомлення та надані додаткові документи.

11 березня 2013 року Південною митницею складено Рішення №500000003/2013/000007/2 про коригування заявленої митної вартості та винесено картку відмови №500030302/2013/00008 у прийнятті вантажно - митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та зазначив, що оскаржувані рішення Південної митниці винесені неправомірно, безпідставно та з порушенням приписів чинного митного законодавства України.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів, за якими здійснюється визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких, закріплений у ч. 3 ст. 53 МК України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем були надані митному органу для митного оформлення імпортованого товару усі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, які містили дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті ТОВ «Термопал» на користь контрагента - JIEYANG CITY TONGXING HARDWARE INDUSTRIAL CO.,LTD. Китай в межах виконання умов укладеного зовнішньоекономічного Контракту

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, як того вимагають приписи ч.ч.4,5 ст.58 МК України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи не вбачає підстав, передбачених ч.ч.3,4 ст.53 МК України, для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів.

Між тим, позивач виконав вимогу митного органу та надав додаткові документи.

Так, позивачем на ім'я начальника вантажного відділу м/п «Одеса - аеропорт» Південної митниці Самойленко І.О. був надісланий Лист від 01 березня 2013 року вихід.№18, в якому викладено ґрунтовні пояснення з їх документальним підтвердженням, та, зокрема, наголошено, що на копії митної декларації країни відправлення №602020130203500241 від 30 січня 2013 року взагалі відсутня печатка фірми-продавця по зовнішньоекономічному контракту, у зв'язку з тим, що оформлення вантажу (виконання митних формальностей) виконувала фірма-декларант (аналог митного брокера в законодавстві України), а також присутні печатки митниці та інспектора-виконавця.

Також, у прайс-листі та калькуляціях продавця наявні відомості про валюту розрахунку, а саме в прайс-листі зазначена валюта USD (долар США згідно ISO 4217), а в калькуляціях зазначена валюта RМВ (китайський юань), який позначається в межах країни ієрогліфами або літерами RМВ, за абревіатурою CNY, що відповідає ISO 4217, та застосовується для міжнародної торгівлі.

Додатково до зазначеного листа від 01 березня 2013 року ТОВ «Термопал» було додано копію довіреності митної агенції №00121313602 від 18 січня 2013 року (та її переклад), укладеної між фірмою-продавцем та фірмою, що зазначена в копії митної декларації країни відправлення №602020130203500241 від 30 січня 2013 року.

04 березня 2013 року позивачем додатково був надісланий Лист №20, до якого, на виконання повідомлення митного органу від 28 лютого 2013 року та вимог п.3 ст.53 Митного кодексу України, було додано виписки з бухгалтерської документації, на підтвердження здійснення оплати вантажу, заявленого до митного оформлення ТОВ «Термопал» у ВМД №500030302/2013/000834 від 28 лютого 2013 року, зокрема, за 20 листопада 2012 року та за 24 січня 2013 року.

Вказані обставини справи, спростовують твердження відповідача стосовного того, що позивачем на адресу Південної митниці не було надано в 10-денний строк додаткових документів, як це передбачено ч.3 ст. 53 МК України.

Посилання апелянта на розбіжності в поданих позивачем документах, а саме: різні зразки печаток продавця у зовнішньоекономічному договорі, рахунку-фактурі та митній декларації відправника, до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки при дослідженні вказаних документів та наданого позивачем стенографічного перекладу, вбачається, що перша печатка Шантоунської митниці Китайської народної Республіки засвідчує закінчення перевірки, а друга печатка Шантоунського таможеного ТОВ є спеціальною печаткою для митниці порту.

Враховуючи наведене, доводи Південної митниці щодо розбіжностей у печатках не можуть бути прийняті до уваги, так як не відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження апелянта щодо можливої підробки вказаних документів, також, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки кримінальна справа з цього приводу не порушувалася.

Окрім того, Південною митницею не надано, відповідно до приписів ч.1 ст.55 та ч.6 ст.54 МК України, доказів щодо законності дій, пов'язаних з відмовою ТОВ «Термопал» у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю.

Суд апеляційної інстанції, також, критично ставиться до факту визначення митним органом митної вартості ввезеного позивачем на митну територію товару із застосуванням шостого (резервного) методу лише за допомогою інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України по вартості ідентичних (аналогічних) товарів, з урахуванням наступного.

Зокрема, твердження апелянта, про те що позивачем визначена митна вартість товарів на нижчому ціновому рівні порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавством таких підстав прямо не встановлено.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта щодо правомірності застосування шостого резервного методу для визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, у зв'язку із наступним.

Згідно зі статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Південної митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона, відповідно до вимог ст. 266 МК України, зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів.

Окрім того, Південною митницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості послідовного застосування методів (від першого до шостого) як того вимагають положення ч.3 ст.57 МК України.

Відповідачем зазначено, що аналіз митної вартості ввезеного позивачем на митну територію товару, було зроблено на підставі ідентичних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а саме: митна декларація від 27 лютого 2013 року №100270000/2013/153260.

Однак, при ознайомленні з вказаною митною декларацію, колегія суддів встановила, що декларант з вказаної декларації ввозив на Україну інший, більш дорогий товар, який був куплений у іншого виробника та декларантом була заявлена митна вартість товару - 3,72 дол. США, а не 5 дол. США.

Зі змісту цього документу вбачається, що виробник ідентичних (аналогічних) товарів є Великобританія. Товар придбавався через посередника, яким є Прибалтійська фірма,тому всі ці обставини свідчать про збільшення ціни товару при його покупці та, відповідно, при його розмитненні.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено ч. 5 ст. 266 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопал» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлений 05.07.2013 року.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова