Постанова № 32205540, 27.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2013 року

Справа № 812/3649/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі: Білоконі Д.І.

за участю:

представника позивача: Зубахіної А.О. (довіреність №04/24 від 14.01.2013),

представник відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0001612201 та 0001622201 від 28 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.04.2013 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. За результатами перевірки складено акт від 11.12.2012 №1384/22-00220183, яким вказано на порушення: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України. На підставі зазначеного акту перевірки 28.12.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001612201 та 0001622201. Позивач стверджує, що висновки, викладені в акті перевірки, та прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству. Просив суд визнати протиправними та скасувати зазначені повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

У письмових запереченнях відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1.78 Податкового кодексу України була проведена перевірка позивача. За результатами перевірки було складено акт від 11.12.2012 №1384/22-00220183 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. На підставі акту цієї перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0001612201 та 0001622201 від 28.12.2012. Проведеною перевіркою встановлено проведення безтоварних операцій, обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необгрунтованої вигоди. Такий висновок грунтується на тому, що вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 Масловського В.В. та Приходько С.М. визнано винними у скоєнні злочиннів шляхом придбання суб'єктів господарської діяльності - юридичних осіб (ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ") з метою прикриття незаконної діяльності, здійснений повторно, організованим злочинним угрупуванням (ст.28 ч.3, ст.205 ч.2, ст.396 ч.1 Кримінального кодексу України. На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити (Т.2 а.с.77-79).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у 2010 року за наслідками взаємовідносин з контрагентами ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ".

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", Податковим Кодексом України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податковим кодексом України в підпункті 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження або в судовому порядку. Аналіз зазначеної норми доводить, що платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача (Т.2 а.с.109-110).

ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС отримано вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі 1-291/2011, яким визнано винними Масловського В.В. та Приходько С.М. у скоєнні злочиннів, передбачених ст.28 ч.3, ст.205 ч.2, ст.396 ч.1 Кримінального кодексу України, а саме придбання суб'єктів господарської діяльності - юридичних осіб (ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ") з метою прикриття незаконної діяльності, здійснений повторно, організованим злочинним угрупуванням. ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" були контрагентами позивача у перевіряємий період.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України податкові органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.79.1 ст.79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено дотримання відповідачем всіх умов для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" відповідно до норм діючого законодавства, а саме: рішення про проведення перевірки оформлено наказом від 26.11.2012 №906-п, в якому вказано підстави, вид перевірки, термін та період перевірки та зазначено посадову особу, яка має провести перевірку; копію наказу було вручено позивачу (Т.1 а.с.16).

Таким чином, у даній справі судом встановлено, що податковий орган отримав податкову інформацію про можливі порушення податкового законодавства з боку позивача, а позивач не надав податковому органу у повному обсязі документи та пояснення на письмовий запит.

Отже, при призначенні зазначеної перевірки відповідач діяв в межах діючого законодавства.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт №1384/22-00220183 від 11.12.2012, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток у сумі 3 834,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 766,00 грн., за перше півріччя 2010 року у сумі 2100,00 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 692,00 грн., за 2010 рік у сумі 276,00 грн.;

2. п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3067, в тому числі у лютому 2010 року у сумі 376, 00 грн., у березні 2010 року у сумі 238 грн., у квітні 2010 року у сумі 1167,00 грн., у травні 2010 року усумі 512,00 грн., у липні 2010 року у сумі 246,00 грн., у серпні 2010 року у сумі 307,00 грн., у жовтні 2010 року у сумі 221,00 грн.;

3. ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України (Т.1 а.с.17-29).

Листом від 21.12.2012 за вих. №07/720 ПрАТ "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" направило свої заперечення на акт перевірки від 12.12.20 12 року №1384/22-00220183 від 11.12.2012 (Т.1 а.с. 30-36).

З урахуванням висновків акту перевірки та на підставі п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 , п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС 28 грудня 2012 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 000162201, яким ПрАТ "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану впртість у сумі 3 834,00 грн. з яких: за основним платежем 3067,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 767,00 грн.; № 0001612201, яким ПрАТ "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4793,00 грн. з яких: за основним платежем 3834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 959,00 грн. (Т.1 а.с. 37-40).

Позивачем були оскаржені податкові повідомлення рішення №0001612201 та 0001622201 від 28 грудня 2012 року за процедурою адміністративного оскарження до Державної податкової служби у Луганській області (скарга №04/739 від 29.12.2012) та ДПС України (скарга №04/67 від 04.02.2013) (Т.1 а.с.41-61).

Рішенням Державної податкової служби від 27.02.2013 №3005/6/10-2115 за результатами розгляду скарги позивача, податкові повідомлення - рішення №0001612201 та 0001622201 від 28 грудня 2012 року залишено без змін, скаргу - без задоволення (Т.1 а.с.62-63).

Суд не погоджується з доводами позивача про правомірність формування сум податкового кредиту та валових витрат за перевіряємий період з огляду на наступне.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); дебетових

Відповідно до пп. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.

Згідно п.п.7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення пдаткових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державноїдержавної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

П.п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту припоставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним у спірний період.

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі виграти з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В судовому засіданні встановлено, що в акті перевірки №1384/22-00220183 від 11.12.2012 податковим органом зазначено, що вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі 1-291/2011 визнано винними Масловського В.В. та Приходько С.М. у скоєнні злочиннів, передбачених ст.28 ч.3, ст.205 ч.2, ст.396 ч.1 Кримінального кодексу України. Останні, діючи за домовленністю у 2010 році придбали організовані та зареєстровані в установленому законом порядку ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" При цьому, директори зазначених підприємств ПП "Луганськенерголюкс" - Косоротов П.Є., ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" - Плотніков В.В., ПП "Ілекс Луганськ" -Хайло В.В., залишаючись директорами зазначених підприємств, при цьому не займаючись господарською діяльністю підприємств, за винагороду передали статутні документи, печатки підприємств, а так само документи про відкриття текучих рахунків підприємств, программу "КлієнтБанк", логін і пароль для керування зазначеними рахунками з дистанційного доступу, договори з Ленінською МДПІ у м.Луганську для подачі податкової звітності по базі БЕСТ "Звіт".

Враховуючи вищевикладене, ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Документи ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" не мають юридичної сили.

Податкові накладні від імені ПП «Варекоресурс» виписано та підписано особою, яку неможливо ідентифікувати, що у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підписання зазначених податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складено з порушенням вимог чинного законодавства, тому не можуть слугувати документами, що підтверджують право на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Відповідно до вимог ст.207 Господарського кодексу України та з урахуванням вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, за якими правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемним, визнання якого судом недійсним в силу вимог ч. 2 ст. 215 цього Кодексу не вимагається.

У підтвердження взаємовідносин з постачальниками ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" позивачем до суду були надані первинні документи, а саме: заявки на товар, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, картки скдадського обліку, а також на підтвердження розрахунків між підприємствами платіжні доручення (Т.1 а.с.64-206).

Предметом договірних відносин за податковими накладними є купівля продаж товарно-матеріальних цінностей у ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ".

Суд вважає потрібним зазначити, що формування договірних відносин у спосіб завки не суперечить вимогам законодавства, однак у той же час сторонами не оформлено договору як єдиного документу, що обумовлює істотні умови договору.

Суд вважає, що факт отримання податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та включення їх до валових витрат.

Так, згідно з абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такий статус податкової накладної однозначно поширює щодо неї вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно первинних та облікових документів, зокрема про обов'язкове зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність прямої вказівки в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як реквізиту податкової накладної зовсім не означає, що законодавець не надає таким відомостям значення обов'язкових, які впливають на юридичне значення податкової накладної. Це випливає із самого визначення законодавцем податкової накладної як документу.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі 1-291/2011 встановлено, що Масловський В.В., Приходько С.М. та невстановлена особа, матеріали у відношенні якої виділено в окреме провадження, не маючи на меті займатися підприємницькою діяльністю, вступили у злочинний зговір, та діючи за домовленністю у січні 2010 року придбали організовані та зареєстровані в установленому законом порядку ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ". При цьому, директори зазначених підприємств ПП "Луганськенерголюкс" - Косоротов П.Є., ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" - Плотніков В.В., ПП "Ілекс Луганськ" -Хайло В.В., залишаючись директорами зазначених підприємств, при цьому не займаючись господарською діяльністю підприємств, за винагороду передали статутні документи, печатки підприємств, а так само документи про відкриття текучих рахунків підприємств, программу "КлієнтБанк", логін і пароль для керування зазначеними рахунками з дистанційного доступу, договори з Ленінською МДПІ у м.Луганську для подачі податкової звітності по базі БЕСТ "Звіт". У період з січня 2010 року по 25 лютого 2011 року, діяльність ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" зводилася членами злочинної групи до фіктивного підприємництва, а особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, до привласнення державних коштів, а саме: заповненню бухгалтерських та податкових документів щодо проведення безтоварних операцій.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі 1-291/2011 встановлено, що визнано винними Масловського В.В. та Приходько С.М. у скоєнні злочиннів, передбачених ст.28 ч.3, ст.205 ч.2, ст.396 ч.1 Кримінального кодексу України.

Одним із скоєних злочинів є фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності,діяльності, щодо яких є заборона.

Вироком суду також підтверджується, що директори ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" господарські операції не здійснювали, бухгалтерські документи та документи податкового обліку не складали, доступу до розрахункових рахунків не мали. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями допитаних в якості свідків директорів ПП "Луганськенерголюкс" Косоротова П.Є. та ПП "Ілекс Луганськ" Хайла В.В. у вироку.

Згідно висновків судово-економічної експертизи №149 від 06.06.2011, проведеної ТОВ "Донецький інформаційно-консультаційний центр": за результатами дослідження руху грошових коштів на поточному рахунку ПП "Луганськенерголюкс" та ПП "Ілекс Луганськ", експертом встановлено, що у даних підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відповідно до частини 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Встановлений вироком суду факт здійснення ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" на протязі 2010 року фіктивної підприємницької діяльності, свідчать про те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновниками підприємства. А відтак і податкові накладні, виписані від імені цього підприємства такими особами, не мають значення звітного податкового документа та розрахункового документа, з яким підпункт 7.4.5 пункту 7.47.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР пов'язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладні та видаткові накладні з вказаними контрагентами складені у порушення вимог чинного законодавства і тому вони не є первинними документами, які підтверджують право позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та формуванню валосих витрат.

Правова позиція щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Доводи позивача, про те, що він діяв добросовісно, приймаються судом до уваги, однак, в даному конкретному випадку не мають правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження, від імені ПП "Луганськенерголюкс", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ПП "Ілекс Луганськ" оформлялись та підписувалися особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єктів господарювання, а тому не можуть взагалі вважатися вчиненими від імені зазначених підприємств, та належно оформленими, а отже у позивача немає права на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, в тому числі на підставі податкових накладних, виданих та підписаних не уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний документ не може вважатися первинним документом, що фіксує факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Доводи позивача про те, що в минулому відповідачем вже проводилась перевірка за період 01.01.2010 по 31.12.2010 та складався інший акт перевірки, на увагу не заслуговують, оскільки чинне законодавство не містить категоричної заборони щодо проведення перевірки по взаємовідносинах, що вже були предметом дослідження іншої перевірки.

Дані факти мають значення при дослідженні правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень на основі таких перевірок з метою недопущення притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення платника податків двічі.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішень №0001612201 та 0001622201 від 28 грудня 2012 року відсутні.

Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог та наведених ним доводів в обґрунтування цих позовних вимог, враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положенням законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Відповідно до вимог ст.160 КАС України у судовому засіданні 27 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 01 липня 2013 року, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0001612201 та 0001622201 від 28 грудня 2012 року, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 01 липня 2013 року.

Суддя

О.В. Захарова