Ухвала суду № 32205255, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 1423/596/2011

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги, зобов`язання відповідача надалі виплачувати щорічну разову грошову допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником бойових дій і відповідно до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551) щорічно до 05 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, у 2010 році така грошова допомога йому була виплачена не у відповідності із вказаним Законом. Просив визнати дії відповідача протиправними та стягнути з останнього на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2010 рік та виплачувати таку допомогу в подальшому.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів відповідно до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 30.06.1996 р. (а.с.5). При цьому позивач звернувся до відповідача, де перебуває на обліку, із заявою про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Проте, своєю відповіддю від 27.09.2010 року відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 у такому перерахунку та виплаті, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України 07 квітня 2010 року № 299 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", зазначаючи, що згідно якої позивачу за 2010 рік нараховано та виплачено 380,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з її розміру, встановленого Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постановою Кабінету Міністрів України 07 квітня 2010 року № 299 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону).

За змістом частини п'ятої статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною першої статті 17 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 (стаття доповнена Законом України від 19.06.2003 року №968-IV, який набув чинності 12.07.2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ч.2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року порядок виплати разової грошової допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України. Законами України про Державний бюджет на 2010 р. передбачаються грошові кошти необхідні для виплати разової грошової допомоги до дня Перемоги ветеранам війни на відповідний рік.

Дія частини 5 статті 12 вказаного Закону у редакції, за якою передбачено виплату щорічно до 5 травня інвалідам війни, разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка була відновлена з 22.05.2008 (з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008) на 2010 рік не зупинялася.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати за 2010 рік застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України 07 квітня 2010 року № 299 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", яка істотно звужує обсяг установлених законом прав осіб.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Центрального районного суду м. Миколаєва року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 10 ст. 183-2; ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Джабурія О.В.

Суддя: Крусян А.В.