Рішення № 32204718, 02.07.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/5215/13-ц

Провадження № 2/520/3519/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Брайловської А.І.;

за участю секретаря Непомнющого М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання права власності в порядку набувальної давності»,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 року позивач надав до суду позов до відповідача, в якому просить суд визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_2 (власниця 1/3 частки квартири) протягом останніх десяти років не здійснювала право власності відносно вищевказаної квартири, а позивач в порядку набувальної давності має право на визначення за ним 1/3 частки, у зв'язку з тим, що самостійно господарював, утримував та доглядав за квартирою.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказавши на те, що між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4 усна була домовленість про передачу йому 1/3 частини квартири у власність.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, у задоволені позову просив відмовити, враховуючи те, що позивач протягом усього періоду знав хто є власником 1/3 частини квартири та між ним і ОСОБА_3, ОСОБА_4 існувала домовленість про те, що він буде сплачувати платежі за комунальні послуги та коритстуватися всією квартирою до моменту настання необхідності у їх дитини на окреме проживання. Вказане твердження представник відповідача обгрунтовує тим, що протягом 10 років позивач не пред'pявляв жодного позову до відповідача про стягнення в порядку регресу коштів за сплачені комунальні послуги.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обстави, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25 січня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір дарування нерухомого майна. За цим договором ОСОБА_3, ОСОБА_4 подарували ОСОБА_1 2/3 частини квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 були власниками вищевказаної квартири на підставі розпорядження органу приватизації м.Одеси від 02 грудня 2002 року та свідоцтва про право власності на житло від 02 грудня 2002 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, з яких вбачається, що квартира належала їм на праві приватної спільної часткової власності в рівних частках кожному. Таким чином ОСОБА_2 залишилася власницею 1/3 частини квартири.

Ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Ознаками володіння, які є необхідними для набутті права власності на річ за набувальною давністю є добросовісність, відкритість, безперервність і тривалість володіння.

При зверненні до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння майном.

Із позовної заяви вбачається, що позивач при отриманні частини спірної квартири знав кому належить 1/3 її частина.

Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішення спорів про набувальну давність підлягає врахуванню добросовісність саме на момент передачі позивачу майна /речі/, тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом усього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 завжди знав, що відповідачу належить 1/3 частина даної квартири.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'являтися законним володільцем, тобто особою, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна.

Вказані обставини свідчать про відсутність такої умови набувальної давності, як добросовісність володіння ОСОБА_1 спірною квартирою.

Також, суд критично оцінює пояснення представника позивача про наявність домовленості між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4 про передачу йому 1/3 частини квартири у власність, оскільки судові не надано доказів того, що позивач вчиняв якісь дії з метою реалізації його прав по усній домовленості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Оскільки позивач не надав суду доказів наявності умов набувальної давності на 1/3 частину спірної квартири, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 344 ЦК, ст.ст. 60,208,209,213,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання права власності в порядку набувальної давності» - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Брайловська А. І.