Ухвала суду № 3220287, 21.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“21” жовтня 2008 року                                                                 Справа № А17/337-06

                                                                     к/с № К-7362/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання             Ликовій В.Б.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року

у справі№ А17/337-06

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

провизнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (далі – ВАТ “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод”) звернулося до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі – СДПІ у м. Дніпропетровську) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 року у розмірі 3282066,10 грн. за несвоєчасне та неповне надходження валютної виручки за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 року, укладеним між позивачем та фірмою “SISТЕМ ОNЕ LTD” (Магshаll Іslands) та контрактом № 19/50 від 26.05.2003 року, укладеного між позивачем та “INGOLD LLD” (США).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2006 року позовні вимоги задоволено повністю. В обґрунтування рішення суд послався на те, що відповідно до Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у разі прийняття судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, терміни, передбачені статтею 2 цього Закону зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не нараховується.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року рішення суду першої інстанції скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково: оскаржуване рішення СДПІ у м. Дніпропетровську скасовано в частині нарахування пені у розмірі 3087 103,40 грн. по контракту № 19/5035п від 22.02.2005 року. В частині скасування рішення про нарахування пені по контракту № 19/50 від 26.05.2003 року відмовлено, оскільки позивачем не надано належних доказів в обґрунтування зазначених вимог про правомірність неповернення валюти.

Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року, СДПІ у м. Дніпропетровську звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, скасувавши рішення суду першої інстанції. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України. В доповненні до касаційної скарги відповідач посилається на неналежність доказів, а саме рішення міжнародного арбітражу.

У запереченнях на касаційну скаргу ВАТ “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.02.2005 року між ВАТ “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” (виконавець) та фірмою “SISТЕМ ОNЕ LTD” (Магshаll Іslands) (замовник) укладено контракт № 19/5035п., а 26.05.2003 року укладено контракт з “INGOLD LLD” (США) № 19/50.

Відповідно до пункту 3.9 контракту № 19/5035п оплата за фактично виконані позивачем роботи з ремонту тепловозів проводилася замовником шляхом перерахування суми у карбованцях Російської Федерації на рахунок позивача. Оплата за виконані роботи здійснювалася з невеликим запізненням, що стало підставою для звернення ВАТ “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” до Міжнародного арбітражного суду ad hос, що складається з одноособового арбітра Хайнацького Віктора Юрійовича. Зазначене передбачено додатковою угодою від 22.02.2005 року до контракту № 19/5035п.

10.09.2005 року Міжнародним арбітражним судом аd hoc порушено провадження у справі № 046/2005 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок затримки оплати за виконані роботи по контракту № 19/5035п.

01.10.2006 року цим судом на підставі заяви позивача було винесено постанову про припинення судового провадження у справі  № 046/2005 у зв’язку з повною оплатою фірмою “SISТЕМ ОNЕ LTD” (Магshаll Іslands) на користь позивача суми заборгованості.

Фахівцями СДПІ у м. Дніпропетровську здійснено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів  № 19/5035п від 22.02.2005 року та № 19/50 від 26.05.2003 року за період з 26.05.2003 року по 16.06.2005 року.

У ході перевірки було встановлено порушення статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме несвоєчасне та неповне надходження валютної виручки, наявність дебіторської заборгованості за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 року та несвоєчасне надходження валютної виручки за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 року. Зазначене порушення відображено у акті перевірки від 14.07.2006 року  № 254-08-02/1-00659101.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 року, яким до позивача були застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3282 066,10 грн.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 зазначеного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що як доказ дотримання вимог частини другої статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” позивачем надано постанову про порушення судового провадження у справі № 046/2005 за позовом ВАТ “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” до фірми “SISТЕМ ОNЕ LTD” (Магshаll Іslands) про стягнення заборгованості з оплати виконаних ремонтних робіт по контракту № 19/5035п від 10.09.2005 року, постанову про перенесення судового розгляду справи від 25.07.2005 року, постанову про припинення судового провадження у справі від 01.10.2006 року в зв’язку з виконанням фірмою “SISТЕМ ОNЕ LTD” (Магshаll Іslands) зобов’язань, передбачених контрактом.

Частинами третьою та четвертою статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що у випадку своєчасного звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду та підтвердження в судовому порядку факту нерозрахунку з резидентом за зовнішньоекономічним контрактом не з його вини, або встановлення факту розрахунку, відсутні правові підстави для нарахування пені за порушення термінів зарахування виручки у іноземній валюті на валютний рахунок. Отримання позивачем коштів від контрагента після порушення провадження по справі, свідчить про підставність вимог позивача і про те, що позов підлягав би задоволенню і в цій частині, коли б платник їх не перерахував.

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи даний спір та ухвалюючи судові рішення у даній справі поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилося питання щодо звернення позивача з позовом до Міжнародного арбітражного суду аd hoc, а саме не було з’ясовано, коли фактично позивачем був поданий позов, чи мав місце розгляд справи та перевірити, як належні докази, надані до матеріалів справи постанови цього суду, що має суттєве значення для правильного застосування норм матеріального права при розгляді справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж повноважень, визначених статтею 220 цього Кодексу, не може бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об’єктивно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись статтями 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2006 року скасувати, а справу № А17/337-06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГ.К. Голубєва Судді

підписА.І. Брайко

підписО.В. Карась

підписА.О. Рибченко

підписМ.О. Федоров

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             Є.В. Коваль