Ухвала суду № 32199578, 02.07.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15181/13-к

Ухвала

іменем України

"02" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дзюба О.А.,

при секретарі Гаєвському О.С.,

за участю:

прокурора Коноваленко І.В.,

адвоката ОСОБА_1,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12013110040007920 за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що 10 травня 2013 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 зайшов до магазину «Pull & Bear» в ТРЦ «SkyMall», який розташований за адресою: м. Київ, проспект Ватутіна, 2-Т. Перебуваючи у торговому залі магазину «Pull & Bear», ОСОБА_3 взяв з полиці майно ТОВ «Пулл Енд Беа Україна», а саме, одну пару жіночого взуття, вартістю 143,16 грн., саме в цей момент у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, умисно, діючи з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає відірвав бірку з вище вказаного взуття, поклав її на полицю поряд з іншим взуттям, а пару з відірваною біркою поклав до своєї сумки.

Після цього, ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що має у сумці зазначене взуття, яке належить ТОВ «Пулл Енд Беа Україна», пройшов повз касову зону, не сплативши за даний товар. Таким чином, ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак після проходження ним касової зони, при виході із торгового залу магазину «Pull & Bear», його було затримано охоронцем вказаного магазину.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині ухвали, щиро розкаявся в скоєному, не оспорював в судовому засіданні вищезазначені фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні органом досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорювали фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також протоколу огляду місця події та огляду речей, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Таким чином, на підставі наведеного та з урахуванням визнавальних показань обвинуваченого, який не оспорював фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), однак свій злочинний умисел до кінця довести не зміг з причин, що не залежали від його волі, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні адвокат заявив клопотання про звільнення неповнолітнього ОСОБА_3 від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі останнього під нагляд батьків на підставі ст.105 КК України.

Вислухавши клопотання захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення заявленого адвокатом клопотання про звільнення неповнолітнього обвинуваченого від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру, вислухавши думку захисника та неповнолітнього обвинуваченого, які підтримали клопотання адвоката, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 497 КПК України, якщо суд під час судового розгляду дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього обвинуваченого без застосування кримінального покарання, то може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 105 ч. 1 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання.

Суд, виходячи з вищезазначених вимог закону, беручи до уваги позитивні дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, який вчинив злочин невеликої тяжкості, враховуючи обставини справи, відсутність тяжких наслідків, відшкодування шкоди, відношення обвинуваченого до скоєного, його щире каяття, приходить до висновку про можливість виправлення неповнолітнього обвинуваченого без застосування кримінального покарання, у зв'язку з чим вважає, що клопотання адвоката підлягає задоволенню, а неповнолітній обвинувачений підлягає звільненню від кримінального покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру передбачених ч. 2 ст. 105 КК України.

Вирішуючи питання про те, який саме примусовий захід виховного характеру, перелік яких визначений ч.2 ст.105 КК України, буде найбільш ефективним та забезпечить позитивний виховний вплив, суд з урахуванням вищезазначених позитивних даних про особу обвинуваченого, який вчинив злочин невеликої тяжкості, вважає за доцільне застосувати до нього примусовий захід виховного характеру, передбачений п. 3 ч.2 ст.105 КК України у вигляді передачі під нагляд батьків, якими відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 13 березня 1997 року, актовий запис № 156 Відділу реєстрації актів громадського стану Броварського міськвиконкому Київської області є ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.484, 485, 490, 497 КПК України, ст.105 КК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката про звільнення від покарання неповнолітнього ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 185 КК України, та застосування до нього примусових заходів виховного характеру - задовольнити.

Звільнити неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання на підставі ч. 1 ст.105 КК України та застосувати до нього примусовий захід виховного характеру, передбачений п. 3 ч.2 ст.105 КК України, у вигляді передачі під нагляд батьків, а саме матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Речовий доказ: пара жіночого взуття з магазину «Pull & Bear», що передані на зберігання під розписку ОСОБА_7 - залишити у власності потерпілого ТОВ «Pull & Bear» (код ЄДРПОУ 35534624).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Києва протягом 30 днів з дня її проголошення через Дніпровський районний суд м.Києва.

Суддя: