Постанова № 32199138, 03.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року справа №805/5443/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Ткаченко Ю.М.,

від відповідача: Корнієнко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013р. по справі №805/5443/13-а (головуючий І інстанції Лагойда Т.В.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в розмірі 3188915,59 грн. та пені в розмірі 637,78 грн. станом на 16.04.2013р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013р. позов задоволено, внаслідок чого стягнуто з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в розмірі 3188915,59 грн. та пені в розмірі 637,78 грн., загалом 3189553,37 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги відсутність складу правопорушення , встановленого ст.218 Господарського кодексу України, а тому безпідставно задоволено позов.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991року № 875-12 встановлено, що для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За приписами частини 2 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виходячи з наведених вимог, норматив для відповідача у 2012 році складав - 217 робочих місця.

Згідно із поданим відповідачем звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 5421 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 217 особи, з них протягом року на підприємстві працювало 168 інвалідів. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить - 49 осіб .

За невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 3188915,59 грн. та пеня в розмірі 637,78 грн.,

За приписами частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 20 наведеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписами частини другої цієї статті учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За змістом статті 18-1 цього Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених вимог законодавства відповідачем вживалися усі можливі заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, структурними підрозділами протягом 2012 року направлялись до Шахтарського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій. Згідно до листа Шахтарського міського центру зайнятості від 17.05.203р. №03/786 для працевлаштування інвалідів ними було направлено до відповідача 2 особи. Жодного факту відмови в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві не допущено.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем протягом 2012р. було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому відсутні зобов'язання щодо сплати адміністративно-господарської санкції.

Аналогічна правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12 червня 2013р. по справі №К/9991/11059/12.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, п.2 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013р. по справі №805/5443/13-а - задовольнити.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013р. по справі №805/5443/13-а.

Відмовити у задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в розмірі 3188915,59 грн. та пені в розмірі 637,78 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 липня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок