Ухвала суду № 32197784, 26.06.2013, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2696/13-ц

У Х В А Л А

"26" червня 2013 р. м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л. П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мізяківсько Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3, за участю третьої особи Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області про визнання недійсним та скасування рішень Мізяківсько Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, серії ЯЖ №33416, зареєстрованого у 2009 році, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2013 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до Мізяківсько Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3, за участю третьої особи Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області про визнання недійсним та скасування рішень Мізяківсько Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, серії ЯЖ №33416, зареєстрованого у 2009 році.

В матеріалах позовної заяви міститься заява представника позивача про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,1748 га, розташовану в с. Тютюнники Мізяківсько - Хутірської сільської ради, кадастровий номер 051206840009:04:002:0013, яка належить ОСОБА_3.

Дана заява мотивована тим, що згідно розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 16.11.2010 року №1338 позивачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,8000 га, які не надані у власність і користування (землі запасу), на території Мізяківсько-Хутірської сільської раді за межами населеного пункту. Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 19.11.2012 року №1467 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,7807 га, яка знаходиться на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту затверджено та передано зазначену земельну ділянку їй у власність.

У червні 2013 року позивач звернулась до управління Держземагенства у Вінницькому районі із заявою щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про належну їй земельну ділянку та з'ясувалось, що вона накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0520684000:04:002:0013, тому за цих обставин їй було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Вважає, що надання позивачу у власність земельної ділянки відбулось правомірно, тобто в межах повноважень і на підставі закону, а розпорядження землями поза межами населеного пункту, здійснене Мізяківсько - Хутірською сільською радою, суперечить законодавству та виходить за межі повноважень органу місцевого самоврядування. Тому, з метою уникнення відчуження земельної ділянки третім особам, передання її в іпотеку, а також здійснення інших дій, пов'язаних з переходом прав на земельну ділянку, що може утрудними виконання судового рішення необхідним є забезпечення позову у вигляді накладання арешту на вказану земельну ділянку.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши та дослідивши матеріали справи, врахувавши розяснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006 р., №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку, і не встановлено реальної небезпеки, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Судом, враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі. ЦПК України враховує принцип рівноправя сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі і відповідача.

Представником позивача не надано доказів того, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на незаконне відчуження земельної ділянки та доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання або неможливість виконання рішення суду, а також, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не обгрутнована та не містить достатніх законних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому в її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 151-153, 209, 210 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:Л. П. Шевчук