Рішення № 32197140, 05.06.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/6181/12

Номер провадження 2/404/53/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м. Кіровоград

Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванова Д.Л.,

при секретарі - Логвинюк О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна, визнання права власності на матеріали, обладнання, будівельні та оздоблювані роботи, використаних та проведених в процесі будівництва житлового будинку, визнання права власної на земельну ділянку, стягнення грошової компенсації та витрат за надання правової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до Кіровського районного суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просить в порядку поділу спільного сумісного майна стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію вартості ? частини матеріалів, обладнання та послуг, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, розташованого по вул. Новоросійській, 24 в м. Кіровограді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період спільного проживання з ОСОБА_4 з 1986 року в зареєстрованому шлюбі, вони 23 квітня 2004 року по договору купівлі - продажу в рівних частках придбали житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, загальною площею 608, 52 кв.м., що знаходяться в м. Кіровограді по вул. Новоросійській, 24, в органах БТІ зареєстрували право власності.

Зазначає, що за рахунок її з ОСОБА_4 спільних коштів на земельній ділянці був збудований новий трьохповерховий будинок з підвальним приміщенням та сауною, виконані основні внутрішні та оздоблювальні роботи, проведені всі комунікації з встановленням сантехнічного обладнання, приладів обліку електро, водо, тепло та газопостачання, впорядкована дворова територія, побудовано господарське приміщення ( альтанка ), зведений паркан з вїзними воротами.

Після реєстрації 04 вересня 2009 року в Кіровському відділі РАЦС Кіровоградського міського управління юстиції рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2002 року розірвання шлюбу, ОСОБА_4 створив нову сімю і залишився проживати в спірному будинку, користується ним, досягти згоди щодо мирного врегулювання спору та поділу спільного майна вони не можуть, у звязку з чим ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та законних інтересів.

Як на підставу для задоволення позову посилається на положення ст. ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 331, 368, 372 ЦК України, судову практику Верховного ОСОБА_5 України по даній категорії справ.

Не погоджуючись з доводами ОСОБА_1 - ОСОБА_6 предявлено зустрічний позов, згідно з яким ОСОБА_4 просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна з урахуванням вартості матеріалів, витрачених ним на будівництво спірного будинку, виконаних робіт, а також витрат повязаних з поверненням кредиту та утриманням будинку стягнути з ОСОБА_1 на його користь різницю в сумі 5542,19 грн. та визнати за ним право власності на будинок та земельну ділянку ( т.1 а.с. 32 - 43 ).

В якості забезпечення доказів ОСОБА_6 заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи ( т.1 а.с. 96 - 97 ).

В запереченнях на зустрічну позовну заяву представник ОСОБА_1 по довіреності ОСОБА_7 просить суд відмовити ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не має ніяких зобовязань перед банком, що підтверджується відповідною довідкою, що ОСОБА_4 не представлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що будівельні матеріали були придбані ним після розірвання шлюбу з його довірителькою.

Крім того вказує, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання права власності на земельну ділянку суперечать нині діючому цивільному законодавству і задоволенню не підлягають ( а.с. 98 - 100 ).

Ухвалою суду 25 вересня 2012 року за клопотанням представників ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 призначена судова будівельно-технічна експертиза з урахуванням питань визначених сторонами ( т.1 а.с. 245 - 246 ).

Після отримання судом та ознайомлення сторін з висновком судової будівельно - технічної експертизи, ОСОБА_4 неодноразово вносились уточнення до зустрічного позову, згідно з якими ОСОБА_4 просить суд остаточно позов ОСОБА_1 задовольнити частково, в порядку поділу спільного майна стягнути з нього на користь ОСОБА_8 69788, 78 грн. грошової компенсації 1\2 частини вартості матеріалів, обладнання, будівельних, оздоблюваних робіт та послуг, використаних та проведених за період з 23 квітня 2004 року по 04 вересня 2009 року в процесі будівництва житлового будинку по вул. Новоросійській, 24, м. Кіровограда.

Крім того, ОСОБА_6 просить суд визнати за ним право власної на земельну ділянку та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 49603, 37 грн. - 1\2 частини сплаченого ним кредиту, 9235, 06 грн. - 1\2 частини витрат понесених ним на утримання будинку, а також судові витрати та витрати на правову допомогу ( т.2 а.с. 49 - 70, 85 - 87 ).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та запереченнях проти зустрічного позову.

ОСОБА_4 та його представник по довіреності ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнали частково, просили суд задовольнити його частково і повністю задовольнити зустрічний позов, провести розподіл спільного майна з урахуванням висновків експертизи, а також обставин, викладених в зустрічній позовній заяві, уточненнях та промові в судових дебетах, яка долучена судом до матеріалів справи.

Зясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, експерта, показання свідка, дослідивши представленим сторонами письмові докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_4 частковому задоволенню за таких підстав.

За змістом положень статей 3, 4 та 11 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні інтереси у спосіб, визначений законам України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб, не допускається зловживання право в інших формах.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст.16 цього Кодексу, може бути, в тому числі припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до його порушення, примусове виконання обовязку в натурі, зміна правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як правило, власник порушеного або невизнаного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд встановив, що під час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_4 разом ОСОБА_1 23 квітня 2004 року по договору купівлі - продажу придбали житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, загальною площею 608, 52 кв.м., що знаходяться в м. Кіровограді по вул. Новоросійській, 24 та зареєстрували право власності в рівних частках ( т.1 а.с. 7-8 ).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2002 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який зареєстрований відділом РАЦС Кіровоградського міськвиконкому 31 травня 1986 року - розірвано ( т.1 а.с. 5, 82 ).

Реєстрація розірвання шлюбу в органах РАЦС, згідно свідоцтва відбулась 07 вересня 2009 року ( т.1 а.с. 6, 83 ).

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1, а ОСОБА_6 не оспорював, що після реєстрації розірвання шлюбу та отримання свідоцтва, вони до січня 2010 року фактично підтримували шлюбні відносини, проживали разом в одній квартирі по вул. Г. Жадова, в м. Кіровограді.

Згідно кредитного договору, укладеного ОСОБА_4 17 травня 2006 року з АКБ « Укрсоцбанк « він отримав 135 000, 00 грн. кредиту, який зобовязався повернути в строк до 16 травня 2016 року шляхом внесення обовязкових, щомісячних платежів в розмірі 1125, 00 грн.

Належне та своєчасне виконання зобовязань ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором забезпечувалось іпотечним договором, укладеного 18 травня 2006 року ( т.1 а.с. 75 - 81 ).

Зі слів ОСОБА_1 кредитний та іпотечний договір укладено ОСОБА_4 за її згодою та відома, не оспорює, що будівництво спірного будинку відбулось за рахунок кредитних коштів, в тому числі.

Як вбачається з рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2011 року, яке набрало законної сили, суд в порядку поділу спільного майна визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру по вул. Г. Жадова, в м. Кіровограді, а за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення по вул. Тімірязєва ( т.1 а.с. 85 - 87 ).

Сторонами не оспорюється, що самовільне будівництво будинку по вул. Новоросійській, 24, в м. Кіровограді розпочалося в 2006 році без дозволу органів архітектурно - будівельного контролю, за відсутності архітектурно - планувального завдання ( АПЗ ) та проектно - кошторисної документації, згідно ескізних пропозицій « Кіровоградагропроект «.

ОСОБА_4 та його представник в ході судового розгляду стверджували, що для правильного вирішення спору необхідно експертним шляхом встановити обсяг та вартість будівельних, внутрішніх, оздоблюваних робіт, які були виконані ОСОБА_4 за період спільного проживання з ОСОБА_1 та після реєстрації розірвання шлюбу на підставі видаткових накладних та приходно - касових чеків при відсутності технічного паспорту, проектно - кошторисної документації, тобто визначити вартість матеріалів, будівельних робіт та послуг по фактичним затратам ОСОБА_4

З цього приводу допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 пояснила суду, що в основу судової будівельно - технічної експертизи при відсутності проектно - кошторисної документації покладено витратний метод, тобто оцінка вартості будівельних матеріалів, виконаних робіт та послуг була проведена виключно на підставі товарних чеків, видаткових накладних та калькуляцій, які містились в матеріалах справи.

Стверджує, що при наявності проектно - кошторисної документації на будівництво житлового будинку по вул. Новоросійській, 24, а також технічного паспорту вартість матеріалів, виконаних робіт та послуг була б значно вищою, що деякі види будівельних, оздоблюваних робіт, вартість матеріалів та послуг не були предметом експертного дослідження, оскільки будівництво будинку було самовільним і визначити їх обсяг та вартість не було обєктивної можливості, що визначена нею ринкова вартість будинку являється більш реальною.

ОСОБА_8 та її представник з цього приводу пояснили суду, що на момент розлучення з ОСОБА_4 ( вересень - грудень 2009 року ) основні будівельні та оздоблювані роботи в будинку були фактично виконані, будинок був повністю готовий для проживання, залишилось облаштувати дворову територію, що за 139577, 56 грн. такий будинок загальною площею 273, 56 кв.м., як визначив експерт неможливо, а тому вважає, що при розподілі майна та стягнення грошової компенсації слід виходити з реальної вартості незавершеного будівництвом житлового будинку.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, показання яких узгоджуються з доводами ОСОБА_8, підтвердили, що влітку 2009 року будинок по вул. Новоросійській, 24 був повністю збудований « під ключ « і готовий для проживання, а ОСОБА_11 крім іншого доповнив, що на той час середня вартість будівництва та облаштування 1 кв.м. житла дорівнювала приблизно 250 дол. США.

Показання свідка ОСОБА_12 про те, що в 2009 році в будинку ОСОБА_4 були відсутні вікна та двері суд розцінює критично, які не заслуговують уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю зясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Як розяснив Пленум Верховного ОСОБА_5 України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини по зобовязанням, що виникли в інтересах сімї ( ч.2 ст. 65 СК України ).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України, яка є загальною нормою, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно положень Закону України від 20 квітня 2000 року «Про планування і забудову територій», який був чинним до 12 березня 2011 року, тобто до дати введення в дію Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництво обєктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам, закінченні будівництвом обєкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До 1 січня 2009 року діяв Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, яким визначалися вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Пункт 1 якого передбачав, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації обєктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

З 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постовою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923.

Відповідно до пункту 1 якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за відповідною формою, встановленою цим Порядком.

Згідно частини 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Фактичні обставини справи, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, свідчать про те, що будівництво будинку по вул. Новоросійській, 24 в м. Кіровограді розпочато ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в період шлюбу, після реєстрації розірвання шлюбу будинок у встановленому законом порядку в експлуатацію не зданий.

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи № 3200, 3201 від 26 квітня 2013 року ( т.2 а.с. 37 ) ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Новоросійській, 24, в м. Кіровограді з 80 відсотками готовності становить всього - 1 320 515, 00 грн., як встановлено в ході розгляду справи спільне проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 неможливе, відповідно до вимог ст.ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України вони мають право в судовому порядку поділити майно в обраний ними спосіб, в тому числі і шляхом стягнення компенсації частини вартості спірного майна, яке є обєктом права спільної сумісної власності.

В даному конкретному випадку суд вважає обєктивним і правильним при вирішенні питань щодо розподілу спільного майна між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, в основу покласти висновок судової будівельно - технічної експертизи, згідно з яким ринкова вартість спірного незавершеного будівництвом будинку становить - 1 323 515, 00 грн. і оскільки ОСОБА_8 загальний розмір витрат в сумі 135 491, 12 грн., понесених ОСОБА_4 після реєстрації розірвання шлюбу не оспорює, то розподілу між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 підлягає майно ( будівельні матеріали, обладнання та роботи ) вартістю 1 185, 023, 88 грн. ( 1 320 515, 00 грн. - 135 491, 12 грн. = 1 185, 023, 88 грн. ), а частка, що належить кожному з них має вартість - 592, 511, 94 грн.

При цьому з частки ОСОБА_1, яка повинна бути їй компенсована в порядку поділу спільного майна слід відрахувати 49603, 37 грн., тобто половину сплаченого ОСОБА_4 кредиту та відсотків, оскільки кредитні кошти були використані ОСОБА_4 по суті в інтересах сімї, конкретних даних та достовірних доказів, які б свідчили про протилежне, в ході судового розгляду на принципах диспозитивності та змагальності цивільного судочинства ОСОБА_1 не представлено.

Відповідно ч.2 ст. 183 ЦК України та ч.1 ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Частина 3 зазначеної статті вказує, що такий виділ здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього кодексу, а саме відповідно до частини другої у разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки.

На цьому наголошує і ч. 4 ст.71 СК України, згідно якої присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як розяснив Пленум Верховного ОСОБА_5 України в пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом ( ст. 11 ЦК ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В даному випадку ОСОБА_4 визначивши по результатам експертизи розмір компенсації 1\2 частини вартості матеріалів, послуг та виконаних робіт в сумі 69788, 78 грн., вказану суму на депозитний рахунок суду не вніс, позовні вимоги в частині визнання права власності на частину земельної ділянки ОСОБА_1 взагалі залишились нічим не обгрунтованими, клопотань про проведення судової будівельно - технічної експертизи з приводу визначення ринкової вартості земельної ділянки та можливих варіантів розподілу від ОСОБА_4 та його представника, в ході судового розгляду до суду не надходило, допустимі докази, які б свідчили про розмір витрат ОСОБА_4 повязаних з представництво його інтересів в суді ОСОБА_2 не представлені, грошова компенсація вартості 1\2 частини земельної ділянки ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду також не внесена.

За загальним правилом ( ч.1 ст. 358 ЦК України ) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою.

В даному випадку ОСОБА_4 не дотримано загально визначені правила використання спільного майна ( відсутність згоди співвласника ОСОБА_1 на його опалення та значні витрати, повязані з цим ) позбавляє його права вимагати від ОСОБА_1 матеріальної компенсації понесених ним витрат, свідчить про відсутність порушених прав ОСОБА_4 з сторони ОСОБА_1, в той час як судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права.

Також слід відмітити, що до компетенції суду не входить узаконювання неправомірної діяльності забудовників, а також відповідальність за відповідність будівлі державним будівельним стандартам, нормам і правилам, вимогам органів Державного санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду та органів Держнаглядохоронпраці, інспекції з енергозбереження та за те, чи має ця будівля необхідну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність, що узгоджується та регламентується, в тому числі судовою практикою апеляційного суду Кіровоградської області ( узагальнення судді у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_5 )

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як таких, що відповідають способам захисту цивільних прав, характеру та змісту цивільно-правових відносин, не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 із стягненням на користь ОСОБА_1 - 542 908, 57 грн. грошової компенсації вартості 1\2 частини матеріалів, обладнання, будівельних та оздоблюваних робіт, використаних та проведених в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Кіровограді, по вулиці Новоросійській, 24, з припиненням між сторонами права спільної сумісної власності.

Витрати повязані з проведенням судової будівельно - технічної експертизи, суд за клопотанням представників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вирішив розподілити порівну, а судовий збір стягнути з кожного на користь держави.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 57, 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 3, 4, 11 - 16, 20, 179, 181, 183, 316 - 321, 325, 331, 346, 355 - 358, 364, 365, 368 - 370, 372 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна - задовольнити.

В порядку поділу незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Кіровограді, по вулиці Новоросійській, 24, який являється є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 до ОСОБА_4 стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 542 908, 57 грн. - грошової компенсації вартості 1\2 частини матеріалів, обладнання, будівельних та оздоблюваних робіт, використаних та проведених в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Кіровограді, по вулиці Новоросійській, 24.

Незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Кіровограді, по вулиці Новоросійській, 24 залишити у власності ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3 441, 00 грн. - судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна, визнання права власності на матеріали, обладнання, будівельні та оздоблювані роботи, використаних та проведених в процесі будівництва житлового будинку, визнання права власної на земельну ділянку, стягнення грошової компенсації та витрат за надання правової допомоги - задовольнити частково.

В порядку поділу незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Кіровограді, по вулиці Новоросійській, 24, право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - припинити.

Незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Кіровограді, по вулиці Новоросійській, 24 залишити у власності ОСОБА_4.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, площею 608, 52 кв.м., що знаходиться по вул. Новоросійській, 24 в м. Кіровограді, 1\2 частини витрат понесених на утримання незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Кіровограді, по вулиці Новоросійській, 24, а також витрат за надання правої допомоги - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 - на користь держави 3 441, 00 грн. - судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя Кіровського Д. Л. Іванов

районного суду

м.Кіровограда