Постанова № 32195461, 04.07.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1632/13-a

"04" липня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баб’юка П.М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпрофбуд» про стягнення фінансових санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпрофбуд» (далі - відповідач, товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 6107,82 грн. посилаючись на те, що відповідачем у 2012 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, не працевлаштовано інвалідів в кількості 1 осіб.

На думку позивача, в такому випадку відповідач зобов’язаний був до 15.04.2013 року самостійно сплатити адміністративно – господарські санкції в сумі 6029,17 грн. У зв’язку з тим, що відповідач порушив вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закону України) і в добровільному порядку у встановлений строк не сплатив адміністративно - господарські санкції, йому було нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, в сумі 78,65 грн., яка також не сплачена.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів, вказаних у позові та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та з’ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення “Про Фонд соціального захисту інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 (із змінами та доповненнями), є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон України), сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за сплатою підприємствами адміністративно-господарських санкцій і пені.

Порядок встановлення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів передбачено ст. 19 Закону України, відповідно до якої для підприємств та фізичних осіб встановлюється норматив місць в розмірі 4-х відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Згідно з даними поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність його штатних працівників які працювали на товаристві у 2012 році становила 12 осіб, тобто, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - одна особа.

Як вбачається із даних звіту, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2012 році становить 0 осіб.

Таким чином, відповідачем у 2012 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, не працевлаштовано одного інваліда.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Середньорічна зарплата на підприємстві становить 12058,33 грн. Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в 2012 році відповідач повинен сплатити Фонду 6029,17 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з поданого відповідачем звіту форми №10-ПІ відповідачем самостійно нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 6029,17 грн., проте у встановлений строк вказані санкції сплачені не були.

Крім цього, за несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожен календарний день прострочення в сумі 78,65 грн. (за 65 днів).

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені становить 6107,82 грн.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості, що передбачено ч.1 ст.18 Закону України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов’язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців, так і на відповідні державні органи.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частина 4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року №803-XII, який діяв до 01 січня 2013 року, передбачала обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, ТОВ «Західпрофбуд» протягом 2012 року не подало до центру зайнятості жодного звіту форми №3-ПН про наявність вакансій з додатковими вимогами до претендентів на вакансію "інваліди", що підтверджується довідкою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 22 квітня 2013 року.

Таким чином, у центрі зайнятості була відсутня інформація про наявність вакансії та необхідність направлення на товариство інвалідів для працевлаштування.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, не виконано обов'язку по наданню центру зайнятості передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

З вказаного слідує, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» адміністративно-господарських санкцій та пені підтверджені належними та допустимими доказами, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, заявлений Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 128, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпрофбуд» (вул. Живова, 32/42, м. Тернопіль, код. 35939698) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р №31211230700002, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача - 37977726) адміністративно господарські санкції в розмірі 6029,17 грн. (шість тисяч двадцять дев’ять грн. 17 коп.) та пеню в сумі 78,65 грн. (сімдесят вісім грн. 65 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.