Рішення № 32195360, 01.07.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9367/13-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Нагібіній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «НАШ ДІМ» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом до державного підприємства «НАШ ДІМ», в якому просив стягнути з останнього 10872 грн. 68 коп. суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а всього 15872 грн. 68 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 вересня 2012 року його було звільнено з посади інженера відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України державне підприємство «НАШ ДІМ» не виплатило ОСОБА_1 всіх сум, що належать йому в день звільнення. За наведених обставин, позивач вважає, що відповідачем порушено його трудові права, та просить задовольнити позов в заявлений ним спосіб.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник державного підприємства «НАШ ДІМ» проти позову заперечив просив відмовити у його задоволенні, при цьому зазначив, що затримка у виплаті належних до сплати позивачу сум при звільненні сталася не з вини підприємства.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що 01 червня 2012 року ОСОБА_1 згідно наказу № 33-к було прийнято на посаду інженера державного підприємства «НАШ ДІМ». 19 вересня 2012 року на підставі наказу № 85-к, ОСОБА_1 було звільнено з посади державного підприємства «НАШ ДІМ» згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників.

Вищенаведені обставини встановленні у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року у цивільній справі № 2-3718/12 за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «НАШ ДІМ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 31), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2013 року (а.с. 29, 30), а тому згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося представником відповідача в день звільнення ОСОБА_1 державне підприємство «НАШ ДІМ» не здійснило з ним розрахунків й не виплатило всіх належних до сплати позивачу сум. Така виплата відбулася лише 29 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», зокрема, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, належать: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналізуючи норми ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та ст. 117 КЗпП України, слід дійти висновку про те, що відносини стосовно виплати заробітної плати за своєю правовою природою є трудовими, а за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Доводи представника відповідача про те, що на кошти державного підприємства «НАШ ДІМ» було накладено арешт, а тому виплатити своєчасно всю суму заборгованості не було можливості, не приймаються судом до уваги. Так, згідно постанови про зняття арешту коштів боржника (а.с. 16, 17), такий арешт було накладено 10 вересня 2012 року та знято 28 грудня 2012 року, тоді як розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 29 січня 2013 року. Отже, протягом місяцю, відповідачем не було здійснено жодних дій направлених на проведення розрахунку з позивачем по заробітній платі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Як вбачається зі змісту ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження відсутності вини у діях державного підприємства «НАШ ДІМ» щодо не проведення останнім своєчасного розрахунку із позивачем, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. 2371 КЗпП України позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з державного підприємства «НАШ ДІМ» моральної шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі 300 грн. 00 коп., в узагальненому вигляді моральних страждань, оскільки в судовому засіданні встановлено, що внаслідок несвоєчасного розрахунку позивач зазнав значні вимушені зміни в своїх життєвих та виробничих стосунках. Доказів та розрахунків в обґрунтування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп. позивачем не надано.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позов Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «НАШ ДІМ» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню і останній відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з державного підприємства «НАШ ДІМ» підлягає стягненню в дохід держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «НАШ ДІМ» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «НАШ ДІМ» (ідентифікаційний код 30723920, МФО 322669) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10872 (десять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Стягнути з державного підприємства «НАШ ДІМ» (ідентифікаційний код 30723920, МФО 322669) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 300 (триста) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з державного підприємства «НАШ ДІМ» (ідентифікаційний код 30723920, МФО 322669) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов