Рішення № 32195006, 01.07.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5924/13-ц

Провадження № 2/344/3469/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

01 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

з участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просила розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 25 червня 1994 року у відділі РАГС м. Івано-Франківськ, актовий запис № 757 від 26.06.1994 року; стягнення з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_4, в розмірі 30% заробітної плати щомісячно до досягнення нею 23-річного віку.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона з 25.06.1994 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в якому у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідачем позивач сімейні відносини не підтримує. Сторони не проживають однією сімєю, спільного господарства не ведуть. Оскільки навчання доньки на платній формі навчання в Прикарпатському національному університеті ім..ОСОБА_5 вимагає значних витрат, які самостійно не може позивач нести, а відповідач має доходи і може надавати матеріальну підтримку, просить встановити аліменти в розмірі 30 % заробітної плати ОСОБА_3, щомісячно до досягнення дитиною 23-х річного віку. Позивач також зазначила, що донька стипендію не отримує, а відповідач не сплачує аліменти на інших дітей.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26.06.1994 р., згідно Свідоцтва про шлюб серії І-НМ № 256263 від 25.06.1994 р., виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис №757 (а.с.29).

В ході судового розгляду справи встановлено, що станом на даний час шлюбно-сімейні відносини між сторонами остаточно припинені. Позивач зазначила про те, що їхні з відповідачем цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до розяснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

В судовому засіданні позивач проти надання часу для примирення заперечила, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

Під час перебування у шлюбі 28.12.1994 у сторін народилася дочка ОСОБА_4, згідно копії Свідоцтва про народження (а.с.5).

Відповідно до ст.ст. 199, 200 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у звязку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України розяснив, що обовязок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обовязкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у звязку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обовязки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобовязані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище відповідача та позивача, а також можливість відповідачем сплачувати аліменти.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, визначених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до Договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання на факультеті іноземних мов (а.с.9)

Відповідно до Довідки відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» ОСОБА_3 працює у відокремленому підрозділі «Пасажирське вагонне депо Чернівці» (а.с.30).

Дослідивши обставини справи та письмові докази, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково: стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 30 % заробітної плати ОСОБА_3 щомісячно до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів із відповідача, але не міг їх одержати у звязку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Однак, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували вжиття заходів щодо одержання аліментів із відповідача, та неможливості їх одержання у звязку з ухиленням відповідача від їх сплати. Таким чином стягнення аліментів розпочати з 17.04.2013 року (з часу звернення з позовом до суду).

На підставі ст.ст. 180, ч.2 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст..ст.23,1167 ЦК України, керуючись ст., 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстрований 26.06.1994 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис № 757.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - невідомий, аліменти на користь ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання дитини ОСОБА_4, яка навчається в розмірі 30 % заробітної плати ОСОБА_3 щомісячно до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Стягнення аліментів розпочати з 17.04.2013 року.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - невідомий, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.