Постанова № 32194823, 30.05.2013, Ханжонківський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Совєтський районний суд м. Макіївки)

№ 2-а/269/48/2013

№ 269/2010/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року суддя Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_1, розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірними дій і зобовязання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду 25.04.2013 року з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій і зобовязання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до вимог Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту він має право на пільги встановлені зазначеним Законом. Він став інвалідом ІІ групи при виконанні обовязків військової служби, має право на пільги, встановлені для інвалідів війни цим Законом, зокрема, на право безоплатного проїзду один раз на рік в обидва кінці по території України залізничним, повітряним, водним або міжміським автомобільним транспортом, а також на передбачене статтею 2 Угоди держав про взаємне визнання права на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни та осіб прирівняних до них, право на безоплатний проїзд по території держав учасників Угоди один раз на рік в обидва кінці по залізниці або на суднах транзитних та місцевих мереж річного флоту та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним або міжміським транспортом. Але на його звернення до УПТСЗН про видачу йому такого посвідчення та листів талонів на право пільгового проїзду відмовили. Тому просив зобов"язати відповідача видати йому посвідчення встановленого зразку та листи талонів на пільговий проїзд до нього.

В судове засідання позивач не з"явився, просив розглянути позов в його відсутності, підтримав свої вимоги в повному обсязі.

Відповідач представник УПТСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, надавши суду письмові заперечення, в судове засідання не зявився, просив справу розглядати у його відсутності.

Оскільки всі сторони, які беруть участь у розгляді цієї справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, справа розглянута відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши представлені у справі письмові докази, суддя встановив, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Б № 562634.

Правовий статус ветеранів війни визначає ОСОБА_3 України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту від 22.10.1993 року № 3551-ІІ.

Згідно ст. 7 зазначеного Закону позивач відноситься до категорії інвалідів війни та користується пільгами встановленими законодавчими актами України, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Пунктом 6 рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/04 встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Закон України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту , а саме розділ 11 цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інвалід війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо, як у воєнний, так і у мирний час виконували інші обовязки військової служби та тилового забезпечення, повязані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається не тільки із Закону № 3551 І та з інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3551-І, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної зміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсним.

Статтею 3 Закону № 3551-І встановлено, що якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги щодо захисту ветеранів війни, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, діючи міжнародні договори є частиною національного законодавства України. З урахуванням принципів адміністративного судочинства, ст. 3 Закону № 3551-І, суд вважає, що при вирішені даного спору є усі правові підстави для застосування Угоди Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993 року.

Дія зазначеної Угоди поширюється на інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, для яких встановлені пільги на проїзд відповідних видах транспорту згідно з додатками 1,2,3.

Підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього СРСР або Сторонами за формою, що діяла на 01.01.1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд, що передбачено ст. 7 зазначеної вищи Угоди. Тобто основними документами для придбання пільгового проїзного квитка є саме посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, які вилають саме УПТСЗН, тобто відповідач по справ.

ОСОБА_3 вбачається з мети зазначеної Угоди від 12.03.1993 року, її змісту є взаємне визнання Державами-учасниками прав інвалідів, не тільки Великої Вітчизняної війни, але ж і осіб, які прирівняні до них.

Зазначені пільги були представлені законодавством колишнього СРСР, та в послідуючому знайшли своє втілення в Законі України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту у пункті 21, яким встановлено, що інвалідам І та ІІ групи надається право безоплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого) 50 відсотків знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

ОСОБА_3 № 3551-ІІ розповсюджував свою дію, надавав та встановлював такі пільги на території України, то Угода розповсюджувала свою дію, надавала та встановлювала такі пільги на території країн учасниць СНД, які підписали таку Угоду.

Виходячи із встановлених обставин, спірним питанням є правомірність відмови УПТСЗН у видачі ОСОБА_2 посвідчення та листів талонів, що дають право на пільговий проїзд та наявність такого права у позивача, тобто чи підпадає він під дію цієї Угоди.

Статтею 2 Угоди встановлено, що інвалідам Великої Вітчизняної війни І та ІІ групи та особам, прирівняним до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав-учасниці цієї Угоди, один раз на рік (туди та назад) та 50 відсотковою. Знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.

Згідно Додатку № 1 цієї Угоди, до категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни відноситься інваліди Першої світової та громадянський війн, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обовязків військової служби або внаслідок хвороби, повязаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також інваліди з числа партизан громадянської війни.

Відповідно до наданого тлумачення абзацу першого пункту 2 Додатку № 1 до Угоди рішенням Економічного суду СНД від 17.03.2008 року під іншими обовязками військової служби розуміється обовязки військовослужбовців, передбачених законодавством колишнього СРСР, які не повязані із захистом СРСР. Військовослужбовці, які стали інвалідами при виконанні інших обовязків військової служби, не повязані із захистом СРСР, відносяться до категорії громадян, прирівняних по пільгам на проїзд в міжнародному транспорті к інвалідам Великої Вітчизняної війни. Право на ці пільги підтверджується посвідченням, виданим компетентним органом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач, як особа яка стала інвалідом ІІ групи при виконанні ним обовязків військової служби, прирівнюється до категорії громадян, яка має право на пільговий проїзд та підпадає під дію Угоди від 12.03.1993 року.

Неврахування відповідачем зазначених обставин, призвело до помилкового висновку щодо відсутності права позивача на отримання посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01.01.1992 року, та як наслідок, відмову відповідачем у задоволені заяви ОСОБА_2, тобто позивача, хоча відповідач зобовязаний був видати позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за вказаною формою.

Відповідно до ч 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобовязані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного та на підставі вищезазначеного законодавства, виходячи з принципу верховенства права та завдання адміністративного судочинства захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб в сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також враховуючи наявність права позивача на отримання, відповідно до ст. 7 Угоди, посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, суд вважає неправомірною відмову відповідача видати позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01.01.1992 року , а вимоги позивача такими, що відповідають вищенаведеному законодавству і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірними дій і зобовязання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду, - задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у видачі йому документів на право пільгового проїзду на території держав учасниць СНД - неправомірними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради видати ОСОБА_2 інваліду ІІ групи, посвідчення та аркуш талонів встановленого зразку і за формою, яка діяла на 01.01.1992 року, що надають право на пільговий проїзд по території держав учасниць СНД.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі, а у разі відсутності особи, яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя О.А. Слабкіна