Ухвала суду № 3219454, 23.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“23” вересня 2008 р.                                                                                  Справа № 46/488-А

                                                                                к/с № К-5192/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Патюк А.О.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року

по справі№ 46/488-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртехкомплектація"

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

            У жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехкомплектація" звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001282600/0 від 28.10.2003р.

            Постановою Господарського суду м. Києва від 24.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсним спірне повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4 п. 7.2  ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Укртехкомплектація" з питання взаєморозрахунків з ПП "Аспект плюс" по податку на додану вартість за період з 01.10.2002 р. по 31.03.2003 р., за результатами якої було складено акт № 58/126/26-31467392 від 24.10.2003 р. В акті зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, ст.7 Закону №168/97, в результаті чого виявлено завищення податкового кредиту на загальну суму 171 011,02 грн., та донараховано податок на додану вартість у сумі 171 011,02 грн. Такий висновок мотивований тим, що установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Аспект плюс" визнані недійсними рішенням Дарницького районного суду м. Києва, а тому податкові накладні, видані позивачу ПП "Аспект плюс", не прийнято податковим органом як доказ податкового кредиту позивача.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято оспорюване у даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001282600/0 від 28.10.2003 р., яким, з посиланням на ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181), п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256 516,53 грн., в тому числі 171 011,02 грн. основного платежу та 85 505,51 грн. штрафних санкцій.

В акті перевірки визначено, що дану позапланову документальну перевірку проведено з урахуванням вимог п. 3 "д" Указу Президента України "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності", згідно з яким, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту.

Як встановлено судами, доказів існування обставин, передбачених зазначеним пунктом Указу в матеріалах справи не міститься.

В акті перевірки зазначено, що про перевірку підприємство повідомлено листом від 29.09.2003 р. № 4744/10/26-2/3, який направлено поштою. Однак, доказів вручення цього листа посадовим особам позивача або доставки цього листа поштовим відділенням позивачу відповідачем не надано.

Також, в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429, акт перевірки не містить підпису посадової особи позивача, відмітки про одержання акту посадовою особою позивача, із зазначенням її посади, прізвища та ініціалів, дати одержання акта, як і відповідного запису в акті перевірки про відмову посадової особи підприємства від підпису, та акту, що засвідчує факт такої відмови.

Отже, судами зроблено висновок, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки, складеного з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у господарських відносинах з приватним підприємством ПП "Аспект плюс", про що свідчить низка укладених між ними договорів, факт належного виконання яких встановлено судами та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи положення п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 25.2 п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р. (в редакції, чинній в період формування позивачем податкового кредиту), колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.10.2003 р., як на доказ неправомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту є неправомірним.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Наявність на момент проведення перевірки у позивача усіх необхідних податкових накладних на підтвердження сум податкового кредиту і відповідність виписаних ПП "Аспект плюс" податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи положення п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п. 7.5 ст. 7  Закону № 168/97, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності порушення позивачем зазначених норм Закону та правомірності віднесення ним суми податку на додану вартість у розмірі 171 011,02 грн. до складу податкового кредиту.

            Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

            Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року у даній справі такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

            Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року по справі № 46/488-А залишити без змін.

            Справу № 46/488-А повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 26.09.2008р.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             В.Б. Ликова