Ухвала суду № 3219432, 19.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“19” лютого 2008 року                                                                  Справа № 5/83/06-АП

к/с № К-590/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року

та постанову господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року

у справі№ 5/83/06-АП

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “Полонія”

до                   Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участюПрокуратури Запорізької області

про                 визнання нечинним акта індивідуальної дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Полонія” (далі – ТОВ “Полонія”) звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі – СДПІ у м. Запоріжжі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000061321/0 від 31.03.2006 року, яким ТОВ “Полонія” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3517910 грн. (2345272 грн. – основний платіж, 1172637 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Постановою господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року, позовні вимоги задоволені, з огляду на те, що контролюючим органом не доведено визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 87468,36 грн.; виділення окремими рядками акцизного збору не призвело до невірного визначення сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість; позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми за отримані, але не оплачені товари.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, СДПІ у м. Запоріжжі оскаржила їх у касаційному порядку, мотивуючи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ “Полонія” просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у справі – без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.02.2006 року по 15.03.2006 року фахівцями СДПІ у м. Запоріжжі проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ “Полонія” з питань дотримання останнім вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року.

В ході перевірки виявлено порушення наступних приписів:

- п. п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме не виписано податкову накладну на поставку товару ТОВ “ТД Азов Січ”, що призвело до заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 87468,36 грн. за грудень 2004 року;

- п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, а саме порушено вимоги оформлення податкових накладних, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 291522,01 грн.;

- п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме позивачем віднесено до складу валових витрат та включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість отриманого, але неоплаченого товару, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1966282,91 грн.

Зазначені порушення відображені в акті перевірки від 22.03.2006 року № 5/08-07/22143875, на підставі якого відповідачем 31.01.2006 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000061321/0, яким ТОВ “Полонія” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3517910 грн. (2345272 грн. – основний платіж, 1172 637 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п.7.3.1 п. 7.3 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки, як вірно зазначили суди, тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”, до податкового кредиту не дозволяється включення сум податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7).

По першому епізоду судами встановлено, що відповідно до витратної накладної від 27.12.2004 року № РН-2761 на користь ТОВ “ТД “Азов Січ” позивачем відвантажено паливно-мастильні матеріали. Факт включення позивачем до складу податкових зобов’язань підтверджується виданою податковою накладною від 27.12.2004 року № 2648, яка відповідно внесена до реєстру податкових накладних за 27.12.2004 року з занесенням до книги обліку продажу за порядковим номером № 735 та відображенням податкових зобов'язань в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України поділяє позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем не доведено порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

По другому епізоду судами встановлено, що згідно укладеного між ТОВ “Полонія” та ВАТ “Запоріжкокс” договору на постачання продукції від 30.12.2003 року № 3237 та додаткової угоди від 27.05.2004 року № 1/1570 ціна товару (нафтопродуктів), який є товаром підакцизної групи, включає в себе акцизний збір.

У розумінні ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Виділений ВАТ “Запоріжкокс” в окремий рядок акцизний збір з продажу нафтопродуктів, входить до бази оподаткування податком на додану вартість, і таке виділення не призвело до невірного відображення та визначення сум податкових зобов’язань.

По третьому епізоду судами встановлено, що протягом травня – червня 2005 року ТОВ “Полонія” придбало у ПП “Енерготранс-2005” пальне на загальну суму 18091679,96 грн., з яких податок на додану вартість складає 3015280,05 грн. Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП “Енерготранс-2005”, але не оплачених позивачем віднесені останнім до валових витрат та включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає слушною позицію судів першої та апеляційної інстанцій стосовно правомірності формування податкового кредиту при здійсненні першої з подій, визначених зазначеною нормою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року та постанову господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             В.Б. Ликова