Постанова № 32193978, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року 11:35 № 826/8292/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Осіпчук В.Ю., представника відповідача Уголькова Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 27.12.2012р. №0008402280, №0008412280.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.12.2012р. №0008402280, №0008412280.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну планову перевірку ТОВ «Бауміт Україна» (код ЄДРПОУ 34422747) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт перевірки № 561/1-22-80-34422747 від 12.12.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 138.10.3 п.138 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 410 452 грн., у тому числі по періодах:

ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 129 743 грн.;

- ІІ-IV квартали 2011 року у сумі 195 210 грн.;

- півріччя 2012 року у сумі 108 974 грн.;

три квартали 2012 року у сумі 215 242 грн.;

- п.п. 198.3, п.198.6 ст.198 та п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, у сумі 36 205 грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 25065 грн.;

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.12.2012р.:

- № 0008402280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 464 263,00 грн., в т.ч. 410 452,00 грн. - основного платежу, 53 811,00грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0008412280, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 45 256,00 грн., в т.ч. 36205,00 грн. - основний платіж, 9051 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що одним із видів діяльності ТОВ «Бауміт Україна» є оптова торгівля будівельними матеріалами, питому вагу яких складають будівельні матеріали торгових марок «Baumit» та «Baumacol».

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Бауміт Україна» замовляло зразки реклами, що розміщувались на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг та на продукції, яка реалізовувалась товариством зазначена торгова марка «Baumit» та «Baumacol».

ТОВ «Бауміт Україна» на запит ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надало відповідь, що товариством не укладено жодного ліцензійного договору про використання вищезазначених торгових марок та не виплачувалось жодних ліцензійних платежів (роялті ) за період перевірки.

Перевіркою зроблено висновок, що оскільки ТОВ «Бауміт Україна» не є власником торгових марок «Baumit» та «Baumacol» та не проводило оплату на адресу власників цих торгових марок (знаків) відповідно, витрати по розміщенню рекламних матеріалів ТМ «Baumit» та «Baumacol» у сумі 1873706,00 грн. не пов'язані з господарською діяльністю зазначеного підприємства.

Крім того в акті передвіки зазначено, що при аналізі бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) встановлено розбіжності у задекларованих сумах ПДВ за травень - липень 2011 року на суму 36205 грн. по ТОВ «Захід-УА».

Також в акті перевірки зазначено вчинено запис, що актом від 21.02.2012р. №912/23-7/37567727 ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Захід-УА», щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 15.03.11 по 31.12.11 встановлено ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності посадовою особою ТОВ «Захід-УА» у зв'язку з не підтвердженням факту перетину митного кордану України гр. Російської Федерації Курочки на В.В., що тягне за собою його непричетність до створення та реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Захід-УА». Факт відсутності перетину кордону за період з 01.01.10 (згідно з інформацією системи «Аркан») гр. Російської Федерації ОСОБА_4 підтверджено листом УПМ ДПА у м.Києві від 10.11.2011 №6377/7/26-4115.

Перевіркою зроблено висновок, що задекларований ТОВ «Бауміт Україна» податковий коедит по ТОВ «ЗахідУА» у розмірі 36205,0 грн. відповідно до п.п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, сформовано неправомірно.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

ТОВ «Бауміт Україна» є підприємством з іноземними інвестиціями і входить в міжнародну групу компаній Бауміт, яка займається виробництвом та подальшим продажем будівельних матеріалів під торговою маркою «Baumit».

Згідно статуту позивача, засновником ТОВ «Бауміт Україна» є австрійські компанії Бауміт Бетайлігунген ГмбХ (Baumit Beteiligungen GmbH) та Вопфіенгер Бауштофіндустрі ГмбХ (Wopfinger Baustoffindustrie GmbH).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновим правом інтелектуальної власності серед іншого, є право на використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України майновим правом інтелектуальної власності на торгівельну марку, серед іншого, є право на використання торговельної марки.

Відповідно до ч. 2 ст. 495 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 3 ст. 157 Господарського кодексу України свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції.

Позивач стверджує, що проведення рекламних заходів призвело до збільшення його доходу.

Судом вбачається підтвердженою матеріалами справи обставина безпосереднього зв'язку господарських операцій з друку рекламної продукції щодо товарів, імпортованих позивачем, з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бауміт Україна» з метою перепродажу згідно з договорами поставки імпортує товари торгівельних марок «Baumit», «Baumacol», які вже були введені їх власниками в цивільний оборот. Зокрема, постачальниками (імпортерами) товарів торгівельних марок «Baumit», «Baumacol» у договорах поставки та окремими листами на адресу товариства надано згоду ТОВ «Бауміт Україна» самостійно або із залученням третіх осіб проводити маркетингові та рекламні заходи для стимулювання продажу товарів із використанням вищезазначених торговельних марок на території України.

Таким чином, позивач за попередньою згодою з постачальниками (імпортерами) товарів торгівельних марок «Baumit», «Baumacol» із залученням третіх осіб, які зазначені в акті перевірки, проводили рекламні заходи для стимулювання продажу товарів вищевказаних торгових марок на території України у зв'язку з чим понесло витрати, як безпосередній змовник цих послуг.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат позивачем зроблено на підставі первинних документів, а саме: договорів, актів виконаних робіт (надання послух) та податкових накладних. Зокрема, всі договори про надання рекламних послуг на акти виконаних робіт, які зазначені в акті перевірки містять затверджені дизайни та звіти про розповсюдження рекламної продукції та.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати на проведення вказаних рекламних заходів підтверджуються первинними документами, як того вимагає п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Захід-УА» був укладений договір купівлі - продажу від 23.05.2011р. №2305/1. На виконання даного договору були оформлені первинні документи, а саме податкові накладні від 27.05.2011р. №52703, від 23.06.2011р. №62309, від 04.07.2011р. №70405та видаткові накладні від 04.05.2011р. №52703, №70405.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару (щити забору (2*2) фарбовані, стовпи довжиною 2,5 м, ворота з калиткою) позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, шляхом їх встановлення навколо будівельного майданчика заводу. Виконання даних будівельних робіт підтверджується підписаними сторонами за договором підряду довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011р. та виписками банку, що підтверджує факт оплати товару.

В акті ДПІ у Голосіївському р-н м. Києва вказує на те, що у ТОВ «Захід -УА» наявні ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності посадовою особою ТОВ «Захід-УА» в зв'язку з не підтвердженням факту перетину митного кордону України громадянином Російської Федерації Курочки на В.В., що тягне за собою його непричетність до створення та реального здійснення господарської діяльності даного підприємства.

Проте, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання позивачем з контрагентом договорів на надання послуг, даний контрагент, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мав свідоцтво платника податку.

Зокрема, відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «МВ Консалтінг», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 27.12.2012р. №0008402280, №0008412280.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян