Ухвала суду № 32193838, 03.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року справа №805/4216/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Іллінов О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Орлова І.В. - за довір. від 07.03.2013 року

від відповідача - Затєєв Д.В. - за довір. від 26.04.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі № 805/4216/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрацит-регіон» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення форми «Р» від 21.03.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрацит-регіон» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2013 року № 0000161502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 40011,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 32009,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8002,25 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі № 805/4216/13-а (суддя Ткаченко Т.С.) позовна заява задоволена.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161502 від 21.03.2013 року Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 40011,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 32009,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8002,25 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що відповідно до умов договору № 35 від 01.08.2012 року укладеного між ТОВ «Антрацит-регіон» та ТОВ «Шоковіта», якість товару має відповідати вимогам стандартів, технічних умов та інших нормативних документів на відповідний вид товару, про те в ході проведення документальної позапланової перевірки не встановлено наявності сертифікатів якості на отримані від ТОВ «Шоковіта» матеріали та МШП.

Зазначає, що згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Антрацит-регіон» м. Торез Донецької області та ТОВ «Шоковіта» м. Дніпропетровськ не виявлено належним чином оформлених додатків до договору, актів прийому - передачі, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, інших супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, підтверджуючих факт транспортування та передачі товару від ТОВ «Шоковіта». Умовами договору № 35 від 01.08.2012 року передбачено, що транспортування товару відбувається за рахунок ТОВ «Шоковита», але не вказано на яких умовах здійснюється приймання та передача вантажу, не можливо встановити за якою адресою знаходиться склад, з якого буде здійснюватися приймання та передавача вантажу.

Також зазначає, що від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надійшов акт від 21.12.2012 року № 7206/224/33421689 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Шоковіта», у якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представники позивача.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрацит-регіон», ідентифікаційний код 31906999, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 15.05.2002 року, свідоцтво про державну реєстрацію № 1 266 107 0010 003075.

Перебуває на податковому обліку в Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби є платником податку на додану вартість з 01.10.2004 року, про що свідчить Свідоцтво № 100162501 (серія НБ № 035182) про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у м. Торезі 31.01.2009 року.,

Згідно з Довідкою серії АБ № 460229 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видану 08.10.2012 року Відділом статистики у м. Торезі Головного управління статистики у Донецькій області ТОВ «Антрацит-Регіон» має право на наступні види діяльності за КВЕД-2010 (класифікація видів економічної діяльності): 05.10 Добування кам'яного вугілля; 09.90 Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; 41.20 Будівництво житлових та нежитлових будівель; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 90 Неспеціалізована оптова торгівля.

01.08.2012 року між ТОВ «Антрацит-Регіон» (Покупець) та ТОВ «Шоковіта» (Постачальник) укладено договір постачання № 35, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, найменування, якість, кількість та ціна якого вказана у Додатках (Специфікаціях) до цього договору. При цьому, якість та комплектність товару у разі необхідності підтверджується сертифікатами якості та відповідності. Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх обов'язків згідно цьому договору.

Відповідно до Довідки АА № 691507 з ЄДРПОУ ТОВ «Шоковіта» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.03.2005 року, ідентифікаційний код - 33421689.

Згідно Специфікацій до Договору від 01.08.2012 року № 35 Постачальник поставив на адресу Продавця різноманітне комплектуючи гірничого обладнання (зокрема: болт шляховий Р-24, цвяхи, костилі Р-24, метизи, хомути, пики для відбійного молотка, рукавиці, респіратори, масло М-10Г-2К, пружини та ін. комплектуючи), про що виписані наступні податкові накладні: від 01.12.2012 року № 13 на суму 17400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2900,00 грн.), від 01.12.2012 року № 39 на суму 47724,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7954,00 грн.), від 01.10.2012 року № 41 на суму 24518,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 4086,36 грн.), від 01.09.2013 року № 14 на суму 42360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7060,00 грн.), від 01.08.2012 року № 8 на суму 50908,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8484,80 грн.). Всього на суму 182 910,96 грн., у т.ч. ПДВ - 30485,16 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними: від 01.08.2012 року № ОО-8 на суму 50908,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8484,80 грн.), від 01.09.2012 року № ОО-14 на суму 42360,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7060,00 грн.), від 01.10.2012 року № ОО-41 на суму 24518,16 грн. (у т.ч. ПДВ 4086,38 грн.), від 01.11.2012 року № ОО-39 на суму 47724,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7954,00 грн.), від 01.12.2012 року № ОО-13 на суму 17400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2900,00 грн.).

Оплата за комплектуючи здійснена позивачем на підставі рахунків-фактур, у лютому 2013 року, про що свідчить банківський витяг, що є в матеріалах справи.

З журналу проводок вбачається оприбуткування позивачем придбаного у ТОВ «Шоковіта» обладнання.

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 «Сировина й матеріали» використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних комплектуючих гірничого обладнання за вказаним договором.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Антрацит-Регіон» за період з серпня по грудень 2012 року отримано товарів від ТОВ «Шоковіта» на загальну суму 182910,96 грн., у т.ч. податок на додану вартість в сумі 30485,16 грн.

На валові витрати позивачем віднесено суму в розмірі 152426,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2012 року в сумі 77724,00 грн., в 4 кварталі 2012 року в сумі 74702,00 грн., що відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток по ряд. 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» та по ряд. 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі № 804/1271/13-а позовні вимоги ТОВ «Шоковіта» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дії задоволені частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності № 7206/224/33421689 від 21.12.2012р., з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) під час здійснення господарських відносин з БПП "Сура" (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ "Шоковіта" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з вересня 2011 по жовтень 2012 року.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності № 7206/224/33421689 від 21.12.2012р., з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) під час здійснення господарських відносин з БПП "Сура" ( код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) у податкових деклараціях за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року.

На підставі наказу Торезької ОДПІ від 25.02.2013 року № 232 в період з 26.02.2013 року по 28.02.2013 року Торезькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Антрацит-Регіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Шоковіта» за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт № 152/15-1/31906999 від 05 березня 2013 року та встановлені порушення, зокрема п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ «Антрацит-Регіон» занижено податок на прибуток в сумі 32009,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 16322,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 15687,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що Торезькою ОДПІ отримано висновок ВПМ Шахтарської ОДПІ від 07.02.2013 року № 214/7/07-313 щодо реальності здійснення операцій ТОВ «Антрацит-Регіон» та ТОВ «Шоковіта», з якого слідує, що підтвердити реальність здійснення операцій між ТОВ «Антрацит-Регіон» та ТОВ «Шоковіт» не можливим, у зв'язку з ненаданням пояснень керівництва ТОВ «Антрацит-Регіон», а також відсутністю товарно-транспортних накладних чи інших документів, які б підтверджували транспортування товару з м. Дніпропетровська в м. Торез, що вказує на сумнівний характер операції.

Крім того, зазначено, що Торезькою ОДПІ отримано від Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) акт від 21.12.2012 року № 7206/224/33421689 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансового-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» та ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» за вересень та листопад 2011 року». В зазначеному акті встановлено, що у контрагента ТОВ «Шоковіта» відсутні виробничі обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Штатний розклад ТОВ «Шоковіти» складає 10 осіб. Остання податкова звітність до податкового органу подавалась підприємством за липень 2012 року, за 1 квартал 2012 року - декларація з податку на прибуток. Даною перевіркою також визначено, що ТОВ «Шоковіта» у періодах вересень-листопад 2011 року сформовано податковий кредит по його постачальникам БПП «Сура» та ТОВ «Компанія «Хімагросервіс», але якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання. Отже як зазначено у акті, в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання. ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська зроблений висновок, що вказані постачальники ТОВ «Шоковіта» взагалі не придбавали товар у 2011-2012 роках, в свою чергу не могли здійснювати реалізацію товару, робіт, послуг в адресу ТОВ «Шоковіта». Таким чином, проведені операції не спричинили реального настання правових наслідків, тому як первинні документи, складені від імені ТОВ «Шоковіта» не мають юридичної сили та доказовості.

У акті № 152/15-1/31906999 від 05 березня 2013 року також зазначено, що позивач не надав перевіряючим первинні документи, що підтверджують спосіб та засіб перевезення: товарно-транспорті накладні, а також сертифікати якості та придбані товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Антрацит-Регіон» безпідставно сформовано податковий кредит від безтоварних операцій по ланцюгу постачання із ТОВ «Шоковита» у серпні-грудні 2012 року та, відповідно, неправомірно віднесено суму у розмірі 152 426,00 грн. (у т.ч. в 3 кварталі 2012 року в розмірі 77 724,00 грн., в 4 кварталі 2012 року в розмірі 74 702,00 грн.) до валових витрат, що призвело до занижено податок на прибуток в сумі 32009,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 16322,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 15687,00 грн.

21.03.2013 року Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби и на підставі акту перевірки, згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000161502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 40 011,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 32 009,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 002,25 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України..

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який, зокрема, містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 138.2, п. 138.6 п. 138.8 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду доказів наміру позивача порушити публічний порядок при укладені договорів з ТОВ «Шоковіта», або наявності вироку суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо при укладенні та виконанні таких договорів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі № 804/1271/13-а позовні вимоги ТОВ «Шоковіта» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дії задоволені частково.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Шоковіта», підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Щодо відсутність у позивача сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2003 року № 225 наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.05.2005 року № 466/10746).

З аналізу цього Переліку вбачається, що продукції, які підлягають обов'язковій сертифікації в Україні та наведені в розділах: 6. Спеціальні засоби самозахисту, 10. Мийні засоби, 11. Трактори малогабаритні, 13. Зварювальне обладнання, 14. Велосипеди, коляски дитячі, 15. Засоби охоронного призначення, 17. Посуд з чорних та кольорових металів, фарфору, фаянсу та скла, 19. Побутова апаратура, що працює на твердому, рідкому та газоподібному паливі, 20. Продукція протипожежного призначення, 21. Дорожні транспортні засоби, їх складові частини та приладдя (інші розділі - виключені) - відсутні найменування тих товарів (продукції), які придбав позивач у ТОВ «Шоковіта».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» виробник зобов'язаний: сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції; наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності; надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Так, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах таким документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб це - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору поставки від 01.08.2012 року якість товару повинно бути підтвердженим сертифікатами якості та відповідності - у разі необхідності, а транспортування товару здійснюється за рахунок Постачальника.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ одними з видів діяльності за КВЕД-2010 у ТОВ «Шоковіта» є: «49.41 Вантажний автомобільний транспорт» та «52.21 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту».

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача правомірно не виникло необхідності мати сертифікати якості на придбання комплектуючи вугільного обладнання, а постачання товару здійснювалось за рахунок Постачальника (ТОВ «Шоковіта»), тобто, позивач не має відомості з ким та на яких умовах домовлявся його контрагент про відправку товару на адресу ТОВ «Антрацит-Регіон».

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовані валові витрати по постачальнику ТОВ «Шоковіта» у загальному розмірі 152426,00 грн. (у т.ч. в 3 кварталі 2012 року в розмірі 77 724,00 грн., в 4 кварталі 2012 року в розмірі 74 702,00 грн.).

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі № 805/4216/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі № 805/4216/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрацит-регіон» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення форми «Р» від 21.03.2013 року - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 03.07.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 05.07.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська