Ухвала суду № 3219347, 18.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“18” березня  2008 р.                                                                          Справа  № 20-12/112                                                                                                                       к/с № К-38653/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайко А.І.

Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 21.11.2006 р.

у справі № 20-12/112

за позовомКредитної спілки "Швидка фінансова допомога"  

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

      Державної податкової адміністрації у м. Севастополі           

про визнання незаконними дій Державної податкової адміністрації у м. Севастополі, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000152200/0 від 19.05.2006 про донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 8080,36 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 2596,48 грн. та № 0000122200/0 від 17.05.2006 про донарахування податку на прибуток 373,81грн. та штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. прийнятих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя та визнання дій ДПА у м. Севастополі по витребуванню довідок про отримані доходи членами кредитної спілки "Швидка фінансова допомога" незаконними.

Вимоги обґрунтував тим, що ДПА у м. Севастополі при проведенні перевірки встановлено порушення пункту 4.1.6 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі – Закон №334/94) в частині включення до складу доходів, які підлягають оподаткуванню, сум штрафів та/або неустойки, пені фактично отриманих по рішенню сторін договору, але такі доходи є доходами, отриманими кредитною спілкою від здійснення операцій з активами, а тому згідно підпункту 7.11.4 статті 7 Закону №334/94, звільняються від оподаткування.

Крім того, від ДПА у м. Севастополі надійшли запити на отримання конфіденційної інформації, що є перевищенням її повноважень.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 06.09.2006 у справі № 20-12/112 у задоволені позову відмовлено. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції погодився із податковим органом у тому, що плата за порушення термінів сплати процентів за користування кредитом є штрафом (неустойкою, пенею) і повинна оподатковуватися на загальних умовах.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2006у справі № 20-12/112 апеляційну скаргу Кредитної спілки "Швидка фінансова допомога" задоволено частково. Постанову господарського суду міста Севастополя від 06.09.2006 у справі № 20-12/112 скасовано, позов задоволено частково. Визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.

У позові про визнання незаконними дій ДПА у м. Севастополі по витребуванню довідок про отримані доходи фізичними особами відмовлено. Провадження за позовними вимогами про визнання недійсними актів перевірок ДПА у м. Севастополі № 765/10/22-00926544989 від 11.05.06 і № 774/10/22-009/26407680 від 15.05.2006 закрито.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 у справі № 20-12/112, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме п.п.4.1.6 п.4.1 статті 4, п.п.7.11.9 п.7.11 статті 7 Закону №334/94, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено,що позивач і його філія отримували додаткові проценти за несвоєчасне погашення кредиту і несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. З позиції контролюючого органу ці додаткові проценти є штрафними санкціями, тобто доходом з інших джерел, у зв’язку з чим податковою інспекцією на підставі актів перевірок податкової адміністрації були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток із застосуванням штрафних санкцій.

Податкові звіти позивача свідчать про те, що позивач був зареєстрований як неприбуткова установа і надавав звіти про використання коштів неприбутковою установою у 2004 і 2005 роках.

Загальні підстави включення доходів платника податку до складу валового доходу регулюються статтею 4 Закону №334/94. В  той же час, підпункт 4.2.7 пункту 4.2 статті 4 зазначає, що не включаються до складу валового доходу суми надходжень до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами пункту 7.11 цього Закону.

Так, абзац третій п.п. 7.11.4 п. 7.11 статті 7 Закону №334/94 встановлює, що від оподаткування звільняються доходи отримані у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Отже, стаття 7 згаданого Закону, що унормовує оподаткування операцій особливого виду є спеціальною тому у даному випадку є пріоритетною по відношенню до статті 4, яка визначає загальні підстави включення надходжень до складу валового доходу платника податку.

Частина друга статті 21 Закону України "Про кредитні спілки" розрізняє право кредитної спілки на самостійне встановлення розміру плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою та право на встановлення способу забезпечення кредитних зобов'язань, вимог щодо забезпечення погашення кредитів.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Крім того, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на статті 549, 624 і 625 Цивільного кодексу України і кваліфікування плати за порушення строку погашення кредиту і плати за користування кредитом як неустойки колегією суддів не приймається до уваги, оскільки кредитним договором позивача виконання зобов’язання забезпечується договором іпотеки. Плата за користування кредитом при порушенні строків сплати процентів або погашення кредиту є операцією з активами кредитної спілки, тому регулюється п.п. 7.11.4 п. 7.11 статті 7 Закону №334/94.

Враховуючи викладене судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що податковим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополязалишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду  від 21.11.2006 у справі № 20-12/112 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 КАС України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Бившева Л.І.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                                      В.Б. Ликова