Ухвала суду № 3219247, 10.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” червня 2008 р.                                                                                                     Справа № 200/18-06

                                                                                к/с № К-37277/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

на ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року та постанову Господарського суду Київської області від 11.08.2006 року

по справі№ 200/18-06

за позовомДержавного міжнародного аеропорту "Бориспіль"

доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

проскасування та визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

            У червні 2006 року Державний міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач)звернувся до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі – відповідач / скаржник) про скасування та визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій.

            Постановою Господарського суду Київської області від 11.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року у даній справі позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції №0002672310/0 від 10.02.2006 року з підстав його неправомірності.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Бориспільською ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) Державним міжнародним аеропортом "Бориспіль" за період з 01.10.2003р. по 31.03.2005р., про що складений відповідний акт №211/23-1/20572069 від 19.08.2005р.

Як зазначено в акті перевірки, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту за березень 2005р. податкову накладну №1262 від 05.04.2005р. на суму ПДВ 1796 грн., отриману від ЗАТ "Автомеханіка", оскільки помилково у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2005р. включена податкова накладна від квітня 2005р.

Відповідна сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість визначалась перевіряючими шляхом співставлення даних податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005р. з книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2005р.

На підставі акту перевірки Бориспільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0002672310/0 від 10.02.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2694 грн. (в т.ч. 1796 грн. - основного платежу та 898 грн. - штрафних санкцій).

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна №1262 від 05.04.2005р. складена відповідно до вимог чинного законодавства України та містить всі необхідні реквізити, визначені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97.

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Разом з тим, згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005р., з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, позивачем включено до податкового кредиту суму 1123391 грн. Відповідно до даних книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивачем у березні 2005р. придбано товарів з правом включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в сумі 1136116 грн. Тобто, позивачем було заявлено право на податковий кредит на меншу суму.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що помилкове включення до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2005р. податкової накладної від 05.04.2005р. не може свідчити про заниження податкових зобов'язань при наявності невикористаного права на податковий кредит у значно більшій сумі.

Крім того, відповідно до п.п. 4.2.2 "б" Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 71 КАС України суди дійшли вірного висновку щодо недоведеності відповідачем факту заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 1796 грн. і як наслідок необґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

            Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

            Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року та постанову Господарського суду Київської області від 11.08.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.

            Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року та постанову Господарського суду Київської області від 11.08.2006 року по справі №200/18-06залишити без змін.

            Справу № 200/18-06 повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписПилипчук Н.Г.

підписФедоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 13.06.2008р.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             В.Б. Ликова