Ухвала суду № 3219232, 08.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

"08" квітня 2008 року                                                                                   Справа  № 5/249-19/42А

                                                                                     к/с № К-38728/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

                                                                       Рибченка А.О.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області  

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року

у справі № 5/249-19/42А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Перемишлянський Агросервіс»   

до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області 

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Перемишлянський Агросервіс» звернулося до суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 01/24-0/05489891 від 09.02.2006 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року, заявлений позов задоволено: вищезазначене податкове повідомлення-рішення скасовано.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області  подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального права. При цьому зазначає, що положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнані неконституційними лише з 24.03.2005 року, в той час як застава на майно позивача виникла 02.08.2003 року.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача у відповідності до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон України № 2181-ІІІ) застосовано штрафні санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження,  у розмірі 6083,31 грн.

Позивач вважає, що штрафні санкції застосовані до нього неправомірно, оскільки він не потребував згоди податкового органу на виплату заборгованості по заробітній платі працівникам готовою продукцією.

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, який, встановивши, що вартість активів позивача значно перевищує розмір його податкового боргу,  визнав, що контролюючий орган здійснив нарахування штрафних санкцій з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, пп.  8.2.1 п. 8.2  ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Перехід у податкову заставу активів платника податків є наслідком невиконання ним податкового зобов'язання чи податкового боргу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі від 06.02.2006 року № 1/24-0/05489891, який був предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, позивачем було відчужено запаси зернових в рахунок заробітної плати своїх працівників. Таким чином, враховуючи приписи ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 15, 23 Закону України «Про оплату праці» колегія суддів погоджується з обґрунтованістю позовних вимог ВАТ «Перемишлянський Агросервіс» та необхідності їх задоволення.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області   залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року у справі         № 5/249-19/42А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підпис         Голубєва Г.К.Судді

підпис         Брайко А.І.

підпис         Карась О.В.

підпис        

         Рибченко А.О.

підпис         Федоров М.О.

З оригіналом згідно

В. Секретар                                                                                                В.Б. Ликова