Постанова № 32192011, 21.06.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1726/13-а

21 червня 2013 року 11год. 28хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у місті Рівному про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування адміністративного позову вказує, що 26 березня 2013 ДПІ у м. Рівному на підставі акта № 66/17-100/НОМЕР_1 від 12.03.2013 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 p. прийнято податкове повідомлення - рішення № 001361742 від 26.03.2013 p., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 39 165 грн. 17 коп. і за штрафними санкціями 13 422 грн. 68 коп. та податкове повідомлення - рішення № 0001351742 від 26.03.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 30 133 грн. 42 коп. і за штрафними санкціями 9 063 грн. 36 коп. Позивач не погоджується з діями ДПІ у м. Рівному при проведенні перевірки, вважає їх неправомірними, а податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у ньому, додатково пояснив, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення вимог ст.54, ст.138, ст.139 та ст.177 Податкового кодексу України д 02.12.2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_4 занижено суму оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 174757,51 грн. та за 2012 рік на суму - 17612,00 грн., при цьому за результатами перевірки ФОП ОСОБА_4 донарахована сума податку на доходи фізичних особі від зайняття підприємницькою діяльністю за 2011 рік становить - 27491,44 грн. та за 2012 рік - 2641,98 грн.; п.181.1., ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.4, п.183.9 ст.183 Податкового кодексу України, в результаті чого проведеною перевіркою донараховано ФОП ОСОБА_4 до сплати ПДВ у сумі 39165,17 грн., в тому числі: за березень 2011 року - 1798,45 грн. зa вересень 2011 року - 33563,72 грн.; за грудень 2012 року - 3803,00 грн.; п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_4 не подано декларації по ПДВ за січень 2011, за лютий 2011, за березень 2011, за квітень 2011, за травень 2011, за червень 2011, за липень 2011, за серпень 2011, за вересень 2011, за жовтень 2011, за листопад 2011, за грудень 2011, за січень 2012, за лютий 2012, за березень 2012, за травень 2012, за червень 2012, за липень 2012, за серпень 2012, за вересень 2012, за жовтень 2012, за листопад 2012 та за грудень 2012 до ДПІ у м. Рівному; пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України у зв'язку з не подачею ФОП ОСОБА_4 декларації за результатами діяльності І кварталу 2011.

Представник позивача також вказує, що з 01.01.2011 року, ФОП ОСОБА_4 перейшов на загальну систему оподаткування зі платника єдиного податку. Відповідно до п. 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, платником єдиного податку. Таким чином, оскільки позивач є платником єдиного податку і загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг не перевищує 300 000 тис. грн. за рік, він не повинен був реєструватися платником ПДВ.

Таким чином, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав письмові заперечення.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях та додатково пояснив суду, що в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4, при переході із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування не подано податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2011 встановлено розбіжності за 2011 рік в сумі 174 757,50 грн.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено розбіжності за 2012 рік в сумі 174 757,50 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 порушено п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - валові витрати застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітньому кварталі, році) безпосередньо отриманих дохід.

Отже, до складу витрат за 2011 рік підприємця не прийнято витрати в сумі 174 757,50 грн., за 2012 рік не прийнято витрати в сумі 17 613,00 грн., як такі, що фактично не підтверджені підприємцем документально.

Окрім того, представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено, що оскільки загальна сума доходу від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 календарних місяців перевищує 300 000 тис. грн., то з 01.01.2011 року ФОП ОСОБА_4 зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ та є порушенням п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, пп.185.1.1 п.185.1 ст.185, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку. Тобто особа (у тому числі і новостворена), окрім особи, яка є платником єдиного податку, зобов'язана зареєструватись як платник податку на додану вартість після моменту фактичного здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких сукупно перевищує 300000 грн.

У відповідності до абз. 3 п. 202.2 ст. 202 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) у разі у разі якщо платник податку, який застосовував спрощену систему оподаткування, переходить на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з першого місяця переходу на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Оскільки, ФОП ОСОБА_4 не подано декларації по ПДВ за січень 2011, за лютий 2011, за березень 2011, за квітень 2011, за травень 2011, за червень 2011, за липень 2011, за серпень 2011, за вересень 2011, за жовтень 2011, за листопад 2011, за грудень 2011, за січень 2012, за лютий 2012, за березень 2012, за травень 2012, за червень 2012, за липень 2012, за серпень 2012, за вересень 2012, за жовтень 2012, за листопад 2012 та за грудень 2012 ним було порушено приписи п.202. ст.202, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначені обставини, представник відповідача стверджує, що дії ДПІ у м. Рівному при проведенні перевірки є законними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за її наслідками правомірними. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що у період з 26.02.2013 по 04.03.2013 ДПІ ум. Рівному було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт №66/17-100/НОМЕР_1 від 12.03.2013.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст.54, ст.138, ст.139 та ст.177 Податкового кодексу України д 02.12.2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_4 занижено суму оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 174757,51 грн. та за 2012 рік на суму - 17612,00 грн., п.181.1., ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.4, п.183.9 ст.183 Податкового кодексу України, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_4 не подано декларації по ПДВ за січень 2011, за лютий 2011, за березень 2011, за квітень 2011, за травень 2011, за червень 2011, за липень 2011, за серпень 2011, за вересень 2011, за жовтень 2011, за листопад 2011, за грудень 2011, за січень 2012, за лютий 2012, за березень 2012, за травень 2012, за червень 2012, за липень 2012, за серпень 2012, за вересень 2012, за жовтень 2012, за листопад 2012 та за грудень 2012 до ДПІ у м. Рівному; пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України у зв'язку з не подачею ФОП ОСОБА_4 декларації за результатами діяльності І кварталу 2011.

15.03.2013 позивачем було подано заперечення на акт перевірки №66/17-100/НОМЕР_1 від 12.03.2013.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Рівному 26.03.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення №0001351742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 39 196,78 грн.. у т.ч. основний платіж - 30 133,42 грн. та за штрафними санкціями - 9063,36 грн. та №0001361742, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 52 587,85 грн., у т.ч. основний платіж - 39 165,17 грн. та за штрафними санкціями - 13 422,68 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 26.03.2013 №0001361742 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 ФОП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва платника єдиного податку серії Ж №862307 від 23.12.2009. За вказаний період ним було отримано виручки в обсязі 490 000,00 грн. З 01.01.2011 року позивач перейшов із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування. Обсяг виручки за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 становить 176 810,84 грн., за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 19 015,00 грн.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України №727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Пунктом 6 Указу Президента України №727/98 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що за умови здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування вся сума отриманих коштів оподатковується шляхом сплати єдиного податку в межах допустимих 500 тис. гривень та не являється сумою, яка враховується під час обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість.

Зазначеними положеннями Податкового кодексу України встановлено підставу для обов'язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість, а саме - досягнення визначеної законом суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Таким чином, у разі перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, така особа не стає платником податку на додану вартість. Винятком є перевищення таким платником єдиного податку встановлених Указом Президента України № 727/98 критеріїв: обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не більше 500 тис. гривень та за умови перебування у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем, включаючи членів його сім'ї, протягом року не більше 10 осіб. В такому разі, суб'єкт малого підприємництва повинен перейти на загальну систему оподаткування та, як наслідок, зареєструватися платником податку на додану вартість з відповідними обов'язками нарахування та сплати даного податку до бюджету.

Позиція аналогічного характеру була викладена у листі Державної податкової адміністрації України №22703/7/16-1117 від 07.11.2007 року.

З вищенаведеного вбачається, що сума виручки, яка була отримана ФОП ОСОБА_4 у 2010 році оподаткована шляхом сплати єдиного податку та не може враховуватися при визначенні обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість, а сума доходу, отримана протягом 2011 року не є достатньою для виникнення такого обов'язку.

Оскільки порушення позивачем в 2010 році вимог Указу Президента України №727/98, які дозволяють перебування на спрощеній системі оподаткування, відповідачем під час перевірки виявлено не було, то ФОП ОСОБА_4 не мав підстав реєструватись платником податку на додану вартість та здійснювати нарахування і сплату до бюджету податку на додану вартість.

Пунктом 18 Перехідних положень Податкового кодексу України (станом на момент переходу позивача на загальну систему оподаткування) передбачено, що особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування, тобто загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка достатня для виникнення обов'язку реєстрації як платника податку на додану вартість, повинна бути нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Сума доходу ФОП ОСОБА_4, отримана ним починаючи з 01.01.2011 року, тобто з моменту переходу на загальну систему оподаткування, становить 176 810,84 грн.

Таким чином, у позивача був відсутній обов'язок реєстрації платником податку на додану вартість з 01.01.2011 року.

Тому, збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0001361742 від 26.03.2013 є неправомірним.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0001351742 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пп.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України належать до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В ході судового розгляду справи представником позивача надано суду копії первинних документів, якими підтверджено в повній мірі суми валових витрат понесених позивачем під час здійснення підприємницької діяльності за період який охоплений перевіркою а саме: видатковими накладними, виписками з банківського рахунку, прибутковими касовими ордерами (а.с.108-117).

Покликання відповідача на ненадання для перевірки позивачем первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), договорів, актів списання та інших первинних документів) судом не беруться до уваги, оскільки не можуть свідчити про їх відсутність. Окрім того, вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні копіями первинних документів, які підтверджують суми валових витрат позивача при здійсненні підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0001351742, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 №0001351742 та №0001361742.

При зазначених обставинах, дана частина вимог позивача правомірна, обґрунтована і підлягає до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Щодо вимоги позивача про визнання дій ДПІ у м. Рівному при проведенні документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 протиправними, суд зазначає, що вона є необґрунтованою та безпідставною, а отже до задоволення не підлягає з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пп. 75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що 25.02.2013 року начальником ДПІ у м. Рівному було видано наказ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 та направлення №41/147/17-10, які були вручені особисто позивачу 27.02.2013 року (а.с.89).

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії податкового органу при проведенні перевірки відповідають вимогам закону, а тому в цій частині позовна вимога до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному від 26.03.2013 №0001361742 та №0001351742.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 917,85 грн. (дев'ятсот сімнадцять гривень вісімдесят п'ять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.