Рішення № 32191580, 04.07.2013, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/768/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вужиловського О.В.

при секретарі Вододюк В.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди в сумі 3500 грн. та матеріальної шкоди в сумі 2500 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що 13 вересня 2012 року Любашівським районним судом Одеської області було винесено рішення про зобов'язання ОСОБА_2 знести самовільно побудований гараж, який вона побудувала на її земельній ділянці, а також зобов'язано відповідача не перешкоджати їй в користуванні земельної ділянки. Відповідачка з вказаним рішенням не погодилась і подала апеляційну скаргу. Апеляційний розгляд вказаної справи неодноразово переносився, в зв'язку з чим вона змушена була декілька разів їздити до м.Одеса. в зв'язку з розглядом вказаних справ, вона понесла витрати на сплату судового збору, оплату юридичної допомоги адвоката, на переїзд до м.Одеса та по м. Одесу. Тому, просила відшкодувати їй завдану матеріальну шкоду відповідачем в сумі 522 грн. - за проїзд, 909 грн. - судові витрати. Крім того, в судовому засіданні в відповідачка та адвокат заявили клопотання про допит її дочки, ОСОБА_4, в якості свідка і наполягали, щоб вона свідчила проти неї. Цей факт негативно вплинув на її стан здоров'я, що примусило її лікуватись в Любашівській ЦРЛ з 18.09.2012 року по 01.10.2012 року. В зв'язку з лікуванням вона понесла витрати в сумі 1700 грн., які також просить стягнути в рахунок матеріальної шкоди, завданої вищевказаними діями відповідача. Крім того, відповідач телефонувала до неї з приводу продажі літньої кухні, а також писала скаргу народному депутату України, що також заподіяло їй моральну шкоду, яку вона оцінює 3500 грн. Тому, просила стягнути з відповідачки на свою користь 2500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3500 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідач та її адвокат в судовому засіданні позов не визнали, просили в задоволенні його відмовити повністю, так як позивач не довела факту спричинення їй моральної та матеріальної шкоди.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, суд вважає, що позов не обгрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дійсно, 13 вересня 2012 року Любашівським районним судом Одеської області було винесено рішення про зобов'язання ОСОБА_2 знести самовільно побудований гараж, який вона побудувала на її земельній ділянці, а також зобов'язано відповідача не перешкоджати їй в користуванні земельної ділянки (а.с. 7).

Не погодившись з вказаним рішенням 21 вересня 2012 року відповідачем було подано апеляційну скаргу (а.с. 11-12).

19.03.2013 року ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 вересня 2012 року було залишене без змін (а.с. 14-15).

Згідно наданих квитанцій позивачкою дійсно були понесені витрати: витрати на оплату правової допомоги, витрати на проїзд до суду (а.с. 18-20, 23-26).

Згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом (статті 88, 89 ЦПК). Крім цього, суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його резолютивній частині (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК).

У разі невирішення питання про судові витрати суд, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК). Ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 293 ЦПК.

Таким чином, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження ухвал суду з цього питання у цивільному судочинстві регулюються та підпорядковані нормам ЦПК.

Згідно зі змістом зазначених положень ЦПК вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами вказаних процесуальних законів.

Отже, витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката витрати, понесені особою у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справ у порядку цивільного судочинства, процесуальним законом віднесено до судових витрат. Вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди.

Тому, в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме коштів за проїзд в сумі 522 грн., судових витрат в сумі 909 грн. Належить відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачем надано квитанції на придбання ліків на суму 1700 грн. Однак, позивачем не надано суду жодного доказу, що відповідач заподіяв шкоду її здоров'ю, а саме що з вини відповідача її стан здоров'я погіршився і вона лікувалась. Посилання позивача, що її стан здоров'я погіршився після того, як відповідач та її адвокат заявили клопотання про допит її дочки в якості свідка по цивільній справі, не може бути прийнято судом, як доказ заподіяння шкоди позивачці, так як відповідач реалізовувала свої права, які надані їй ЦПК України. Крім того, дочка позивачки в судовому засіданні допитана не була, так як вказане клопотання було відхилене.

Тому, в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди за лікування в сумі 1700 грн. належить відмовити повністю.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то на думку суду позивач не довела факт її спричинення діями відповідача. Так, дійсно, що не заперечувала і відповідачка, телефонувала позивачці і вона, і ОСОБА_7 з приводу придбання літньої кухні. Однак, після того, як ОСОБА_5 сказала, щоб вони більше не дзвонили, відповідачка і ОСОБА_7 перестали їй телефонувати.

Факти звернення відповідачки до Любашівської селищної ради, народного депутата України Фурсіна І.Г. з приводу земельних меж, самі по собі не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Згідно пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не доведено жодного факту спричинення відповідачкою їй моральної шкоди та не зазначено підстав для її відшкодування.

Тому, в задоволенні позову в частині стягнення 3500 грн. на користь позивача з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди належить відмовити, так як позивач не довела факту заподіяння їй моральної шкоди і підстав для її стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 277, 278, 297, 311, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212-215, 220 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди в сумі 3500 грн. та матеріальної шкоди в сумі 2500 грн. - відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : О.В. Вужиловський