Постанова № 32190836, 26.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року № 2а-8810/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участі секретаря судового засідання - Капустинської Н.М.

за участю:

представника позивача Бакун Р.А.,

представника відповідача Сай Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн» до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

Встановив:

Позивач - Приватне підприємство «КБ Ентерпрайз Юкрейн» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Буському районі Львівської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2010 р.: №0004451701/0/8633 на загальну суму 1500525,09 грн., №0004461701/0/8632 на загальну суму 4040 грн. (частково), №0000032201/0/8630 на загальну суму 1359,95 грн. (частково), №0000492311/0/8631 на загальну суму 20330,00 грн., №0000502311/0/8636 на загальну суму 18973,00 грн. та №0000512311/0/8637, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 334227,00 гривень.

Позивач подав до суду заяву від 06.12.2010 р. про зміну позовних вимог, згідно з якою позовні вимоги доповнено вимогою визнати протиправними дії відповідача, що полягають у зменшенні збитків за 1 півріччя 2010 року на суму амортизаційних відрахувань в розмірі 110465,00 грн.; у невідображенні в акті перевірки сум амортизаційних відрахувань за 2007 рік в розмірі 102139,17 грн., за 2008 рік - 350841,18 грн., за 2009 рік - 150779,89 грн.; у невідображенні в акті перевірки витрат на оплату праці за 2007 рік в розмірі 5380 грн., в 2008 році - 17116,17 грн., в 2009 році - 36183,39 грн.; у невідображенні в акті перевірки сум страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування за 2007 рік в розмірі 1786,16 грн., за 2008 рік - 6348,75 грн., за 2009 рік - 12111,96 грн.

Позивач 09 грудня 2010 року подав до суду заяву, якою відмовився від позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2010 року (в частині оскаржуваних сум): №0004461701/0/8632 на загальну суму 4040 грн., в т.ч. - за основним платежем по податку з власників транспортних засобів в розмірі 2240,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 1800,00 грн. за порушення ст.1, ст.5, ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних зособів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-ХІІ від 11.12.1991 р., та №0000032201/0/8630 на загальну суму 1359,95 грн, з яких 169,95 грн - за основним платежем із збору за забруднення навколишнього природнього середовища, 1190,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень від 04.10.10 р., від 06.10.10 р., від 24.11.10 р., що підтверджують сплату податкових зобов"язань за згаданими податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідачем також підтверджено отримання сплачених позивачем донарахувань із податку з власників транспортних засобів та збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду зменшити розмір позовних вимог. Аналогічна норма міститься в пункті 1 статті 137 КАС України, відповідно до якої позивач може протягом всього часу судового розгляду зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву.

Подана заява про відмову від частини позовних вимог відповідає вимогам, встановленим КАС України та приймається судом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004461701/0/8632 та №0000032201/0/8630 від 23 вересня 2010 року закрито.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві та письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи. Зокрема, зазначила, що позивач не є податковим агентом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо операцій фізичних осіб при передачі ними внеску до статутного фонду підприємства в обмін на його корпоративні права, а також зазначає, що за відсутності виданого авансу підзвітній особі на придбання автогуми і послуг шиномонтажу та невідшкодування понесених нею витрат - відсутній оподатковуваний дохід, який би оподатковувався податком з доходів фізичних осіб. У зв'язку з вказаним вважають, що здійснення донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 500175,03 грн. є неправомірним, та є неправомірним встановлення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1000350,06 грн. Крім того, пояснили, що нарахування амортизації на основні засоби, які знаходилися на тимчасовому відповідальному зберіганні, здійснювалося в межах норм чинного законодавства. Витрати на придбання юридичних послуг, мінеральних добрив і т.п., підтверджуються первинними документами та пов"язані із здійсненням господарської діяльності позивача, а тому відносяться до валових витрат, а в частині податку на додану вартість - до податкового кредиту. Спосіб уточнення даних податкової звітності шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації з ПДВ за будь-який наступний податковий період є допустимим, а тому зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 334227,00 гривень є протиправним. Зазначає, що дії відповідача порушують статтю 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно якої обов'язком посадових осіб податкових органів під час проведення позапланової перевірки платника податків є перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів). Зменшення збитків за 1 півріччя 2010 року на суму амортизаційних відрахувань, невідображення в акті перевірки сум амортизаційних відрахувань, витрат на оплату праці та сум страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов"язкового страхування за 2007 р. - 2009 роки є протиправними діями відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов від 11.10.10 р., заперечення до заяви про зміну позовних вимог від 10.12.10 р. та додаткові заперечення від 16.03.11 р. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена у запереченнях, а зокрема пояснив, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 500175,03 грн. при здійсненні засновником позивача - фізичною особою-нерезидентом майнового внеску до статутного фонду позивача та при оплаті підзвітником автогуми і послуг шиномонтажу. Висновок по завищенню позивачем сум амортизаційних відрахувань обгрунтовує тим, що оскільки основні фонди позивача знаходилися на відповідальному зберіганні, то вони не використовувалися у його господарській діяльності. Стосовно донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість пояснив, що оскаржувані рішення винесено правомірно, діючи на підставі та у межах чинного законодавства, а тому не визнає позовні вимоги повністю та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши у відкритому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

В період з 16 серпня 2010 року по 30 серпня 2010 року ДПІ у Буському районі Львівської області ДПС провела позапланову виїзну перевірку ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт від 10 вересня 2010 року №198/23-1/34830639.

Перевіркою, проведеною податковим органом, встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про прибуток), чим занижено податок на прибуток всього у сумі 13716 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 року в сумі 11278 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 2438грн., та завищено збитки за 1 півріччя 2010 р. на суму 110465 грн.;

- пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.4, пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про ПДВ), чим завищено податковий кредит всього в сумі 346001 грн., в т.ч. за травень 2009 року в сумі 1680 грн., за серпень 2009 року в сумі 1968 грн., за вересень 2009 року в сумі 7054 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1951 грн., за травень 2010 року в сумі 333348 грн., а також завищено бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 334227 грн. по Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.;

- пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, ст.8, п.12.1 ст.12, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 р. (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про ПДФО), яке полягає у неутриманні та неперерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб у 2007 році в сумі 500021,58 грн.

У зв"язку із виявленими порушеннями та на підставі вказаного вище акту перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004451701/0/8633 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання за платежем: заст. фін. санкцій по прибутковому податку на загальну суму 1500525,09 грн, в т.ч. 500175,03 грн - за основним платежем та 1000350,06 грн - штрафні (фінансові) санкції; № 0000492311/0/8631 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в загальній сумі 20330,00 грн, з яких 13716,00 грн - за основним платежем, 6614,00 грн - штрафні (фінансові) санкції; № 0000502311/0/8636 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 18973,00 грн, з яких 12653,00 грн - за основним платежем, 6320,00 грн - штрафні (фінансові) санкції; № 0000512311/0/8637 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 334227,00 гривень.

З акту перевірки вбачається, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 500175,03 грн. та штрафну санкцію в розмірі 1000350,06 грн. за неутримання та не перерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб по двом епізодам:

1) з наданих матеріальних благ в грудні 2007 року на загальну суму 1023,00 грн., а саме при оплаті позивачем автогуми для приватного легкового автомобіля та шиномонтажу, що призвело до непоступлення в бюджет 153,45 грн. податку з доходів фізичної особи;

2) при здійсненні засновником позивача-фізичною особою операцій з передачі до статутного фонду підприємства позивача майнового внеску в обміні на корпоративні права такого підприємства.

По першому епізоду донарахувань з податку з доходів фізичних осіб судом встановлено, що позивачем прийнято та затверджено звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №АО-0000003 від 14 грудня 2007 року, складений працівником позивача - ОСОБА_3 на загальну суму 1024,20 гривень.

До вказаного авансового звіту додано копії документів на підтвердження понесених витрат, зокрема квитанція №026408 від 14.12.2007 р. згідно якої оплачено послуги шиномонтажу у розмірі 111,00 грн., фіскальний чек від 14.12.2007 р. №1716006052 на придбання автогуми 175/70 R13 на суму 912,00 грн. з ПДВ та фіскальний чек від 14.12.2007 р. №1716005896 на послуги ксерокопіювання на суму 1,20 грн. з ПДВ. Всі вказані суми по звіту №АО-0000003 від 14 грудня 2007 року віднесено до Дебету бухгалтерського рахунку 92 та Кредиту бухгалтерського рахунку 3721.

Згідно наказу позивача №6 від 06 вересня 2010 року, що міститься в матеріалах справи у зв"язку із виявленням недоцільності проведеної витрати скасовано авансовий звіт №АО-0000003 від 14 грудня 2007 року на суму 1024,20 грн. по підзвітній особі ОСОБА_4 з наступним зменшенням кредиторської заборгованості перед ним. Із журналу-ордеру по рахунку 3721 вбачається наявність кредиторської заборгованості перед підзвітною особою - ОСОБА_3 в сумі 1221,58 грн.

Підпункт 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Затвердження звіту про використання коштів не є отриманням додаткових (матеріальних) благ у розумінні згаданої норми.

Як встановлено судом, позивач не надавав під звіт коштів для здійснення окремих цивільно-правових дій на придбання автогуми та послуги шиномонтажу від імені та за його рахунок. Фактично придбання здійснено за власні кошти працівника, що і в подальшому, так і не були відшкодовані працівнику позивачем. Відповідачем не надано суду доказів отримання авансово коштів чи надміру витрачених працівником коштів, отриманих як підзвітною особою. Відтак, відсутні підстави оподатковування суми 1023,00 грн.

По другому епізоду донарахувань з податку з доходів фізичних осіб судом встановлено, що відповідно до статуту Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн» зі змінами та доповненнями, затвердженими протоколом зборів засновників від 19 березня 2007 року №3 та зареєстрованими державним реєстратором Буської районної адміністрації Львівської області 20 березня 2007 р., одним із засновників підприємства - громадянином Великої Британії ОСОБА_6 здійснено майновий внесок до статутного фонду позивача.

На підставі вантажно-митних декларацій №№209030007/7/012960, №209030007/7/012961, 209030007/7/012962, 209030007/7/012963, 209030007/7/012970 та актів приймання -передачі від 20.09.2007 року засновник передав, а позивач отримав в якості внеску до статутного фонду в обмін на корпоративні права підприємства 5 одиниць рухомого майна на загальну суму 165000 фунтів стерлінгів, що становило 1 666 738,59 гривень, зокрема три трактора марки «Massey Ferguson»: модель 8480, модель 6499, модель 6490, один культиватор KNIGHT CULTIVATOR та сівалку MOORE UNI DRILL.

При цьому, названа фізична особа - засновник набула прав на емітовані підприємством позивача корпоративні права на суму, що дорівнює сумі внесеного нею майнового вкладу до статутного фонду позивача.

Активи, передані підприємству засновником, обліковуються позивачем на бухгалтерському рахунку 10 "Основні засоби".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про режим іноземного інвестування" внесена майнова інвестиція зареєстрована в Львівській обласній державній адміністрації, що підтверджується інформаційним повідомленням від 19.10.2007 року за №1346-3-1-2250.

Приписи пунктів 1.2, 1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вказують, що терміни "дохід" та "дохід з джерелом його походження з України" вживаються у такому значенні: дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами; дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів (п. 1.21 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

За змістом п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку, визначені в п. 9.6 ст. 9 згаданого Закону .

Згідно п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст.9 Закону України «Про порядок з доходів фізичних осіб», інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 п. 9.6 ст.9 даного Закону.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

У відповідності до підпункту 9.6.6 п. 9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до п.п. 9.6.7 "а" п. 9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під терміном "інвестиційний актив" розуміється, зокрема, пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Отже, фізична особа, передавши до статутного фонду позивача майно в обмін на емітовані ним корпоративні права, здійснила операцію по придбанню інвестиційного активу.

Крім того, відповідно до п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

У відповідності до п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону Україн «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Внесення до статутного фонду позивача майна фізичної особи не є їх основними фондами в розумінні п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки засновник не відноситься до суб'єктів господарювання і не використовував його у своїй господарській діяльності.

В підпункті 8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказано, що його положення використовуються виключно для цілей цього пункту, тому цей пункт не може бути застосований для обчислення інших податків, в тому числі податку з доходів фізичних осіб.

За змістом ст. 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Визначення бартеру (товарного обміну) наведено і у п. 1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Отже, в межах бартерних операцій здійснюється обмін товару на товар, однак корпоративні права є не товаром, а інвестиційним активом, тому вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна.

За таких обставин, підстави для включення суми майнових внесків засновника до оподаткованого доходу позивача відсутності, донарахування податку з доходів фізичних осіб із згаданої операції в сумі 500021,58 грн. є необгрунтованим. Неправомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 500175,03 грн. призводить також до неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1000350,06 грн.

Згідно з висновками акту перевірки від 10.09.2010 р. виявлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено валові витрати на вартість юридичних послуг, наданих фірмою "Чадборн енд Парк ЛЛП", на загальну суму 54865,47 грн. (сторінка акту 9), в т.ч. за 3 квартал 2009 року на суму 45112,07 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 9753,40 грн., та завищено збитки за 1 півріччя 2010 р. на суму амортизаційних відрахувань в розмірі 110465,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 р. в сумі 55369 грн., за 2 квартал 2010 р., в сумі 55096 грн. (сторінки акту 10-14).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем обґрунтовується тим, що акти виконаних робіт (послуг) оформлені з порушенням встановленого порядку та не мають доказової сили в порушення п.2.4. ст.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, вони надавалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об"єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати зокрема такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов"язок платника податків підтверджувати господарські операції первинними документами визначений також «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704. Пункт 2.4 згаданого Положення регламентує, що первинні документи повинні мати такі обов"язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2008 року приватне підприємство "КБ Ентерпрайз Юкрейн" та юридична фірма "Чадборн енд Парк ЛЛП" уклали договір про надання юридичних послуг. Відповідно до п.3.1 згаданого договору плата за надання юридичних послуг нараховується на підставі погодинної ставки кожного юриста, помічника юриста та перекладача, які певний час працювали над певною справою. У додатку до договору від 28 травня 2009 року міститься перелік працівників фірми, їх посади та ставки.

На підтвердження понесених витрат за юридичні послуги в сумі 54865,47 грн. позивачем надано первинні документи, зокрема, акти прийняття-передачі послуг на загальну суму 65838,57 гривень: від 20.08.2009р. на суму 11808,17 грн., в т.ч.ПДВ-1968,03 грн., від 11.09.2009 р. на суму 8234,58 грн., в т.ч. ПДВ - 1372,43 грн., від 16.06.2009 р. на суму 34091,74 грн., в т.ч. ПДВ - 5681,96 грн., від 15.10.2010р. на суму 11704,08 грн., в т.ч. ПДВ- 1950,68 грн.; звіти про зміст та обсяг наданих послуг з детальним переліком наданих юридичних послуг; рахунки на оплату №8179-816279 від 16.06.2009 р., №8179-826141 від 20.08.2009 р., №8179-831175 від 11.09.2009 р., №8179-835149 від 15.10.2009 р.; описи послуг та витрат до вказаних рахунків, в яких містяться опис послуг виконавець від фірми, погодинна ставка, витрата часу та сума до оплати за певний період надання послуг; податкові накладні. Вказані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити та необхідну інформацію про зміст, обсяг, вартість господарських операцій та їх учасників.

В оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 "Контрагенти" по субконто "Представництво "Чадборн енд Парк ЛЛП" міститься відображення кредитового обороту на суму 65838,57 гривень. Згідно наданої позивачем довідки від 28 травня 2012 р. №08/05, копій місячних Розрахунково-платіжних відомостей за період з вересня 2007 року по червень 2010 року вбачається, що у штаті підприємства відсутній юрист, що фактично унеможливлює нормальний юридичний супровід господарської діяльності підприємства із іноземними інвестиціями. За таких умов, економічно обгрунтованим є залучення сторонніх спеціалістів позивачем та підтвердження дійсного виконання операції. Самі по собі недоліки правореалізуючих документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування валових витрат. Адже, власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою неповноти відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

Суд вважає висновок податкового органу щодо завищення валових витрат на суму юридичних витрат безпідставним, оскільки згідно акту перевірки, податковим органом не встановлено факту відсутності у позивача первинних документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій щодо придбання спірних послуг. В ході розгляду справи безспірно встановлено, що понесені витрати позивача по придбанню юридичних послуг пов"язані з організацією господарської діяльності підприємства. Дані витрати мають документальне підтвердження документами, копії яких містяться в матеріалах справи та містять реквізити первинних документів, а тому, суд вважає, що ПП "КБ Ентерпрайз Юкрейн" правомірно, з дотриманням вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесло до валових витрат плату за юридичні послуги в сумі 54865,47 грн.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначається про порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань за 1 півріччя 2010 р. на суму 110465 гривень. На думку відповідача, основні фонди позивача не використовувалися у господарській діяльності, так як зберігались на відповідальному зберіганні, тому амортизаційні відрахування, не повинні нараховуватися.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону, амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

У відповідності до п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Згідно пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 названого Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів, балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Згідно з підпунктом 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 ст. 8 Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів груп 2, 3 та 4 нарахування амортизації здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп, тобто після збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму витрат з придбання відповідного основного фонду, та фактично припиняється після зменшення цієї балансової вартості на відповідну суму витрат.

П"ять одиниць сільськогосподарської техніки та обладнання, як уже встановлено судом, були оприбутковані позивачем у вересні 2007 році як внесок до статутного фонду підприємства. Трактора колісні марки «Massey Ferguson»: модель 8480, модель 6499, модель 6490 згідно свідоцтв про реєстрацію машин та листа Інспекції державного технічного нагляду Львівської обласної державної адміністрації від 01.10.2010 р. №3-1/894 (а.с.20 т.2) зареєстровані за ПП "КБ Ентерпрайз Юкрейн".

У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів.

Із наданих представниками відповідача пояснень та із акту перевірки встановлено, що на вимогу відповідача провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей наказом заступника керівника ПП "КБ Ентерпрайз Юкрейн" від 01.09.2010 р. № 5 "Про проведення інвентаризації" була проведена інвентаризація основних засобів у присутності працівників ДПІ у Буському районі.

За результатами інвентаризації підтверджено знаходження сільськогосподарської техніки на відповідальному зберіганні в СФГ "Пасічне", згідно договору зберігання №2 від 29.03.2010 р. При проведенні інвентаризації розбіжностей не виявлено.

Згідно п. 8.4.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Згідно п. 8.4.8 вказаногоЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Будь-яких інших норм та правил щодо зменшення груп основних фондів 2, 3 і 4 Законом не передбачено.

За таких обставин, обґрунтування висновку про порушення позивачем пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при нарахуванні амортизаційних відрахувань в сумі 110465 грн. відповідачем не доведено.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000492311/0/8631 від 23 вересня 2010 року з податку на прибуток в загальній сумі 20330,00 грн, з яких 13716 грн. - за основним платежем, 6614 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню.

В спірному податковому повідомленні-рішенні зазначається, що підприємством порушено п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». У відповідності до вказаної норми, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно акту перевірки відповідачем за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. встановлено завищення податкового кредиту в загальній сумі 346001 грн.

Суть порушення фактично зводиться до того, що підприємством внаслідок ненадання документів, що підтверджують фактичне використання у своїй господарській діяльності завищено податковий кредит при відображенні:

- юридичних послуг фірми "Чадборн енд Парк ЛЛП" на загальну суму ПДВ 10973 грн., в т.ч. за 2009 рік: в серпні - 1968 грн., у вересні - 7054 грн., у жовтні - 1951 грн.;

- у травні 2009 року ПДВ на суму 1680 грн. по придбаних мінеральних добривах у ТОВ "Неофіт";

- у травні 2010 року при проведенні коригування податкового кредиту на суму 333348 грн. по сільськогосподарській техніці, внесеній нерезидентом до статутного фонду підприємства.

Правила формування податкового кредиту визначаються пунктом 7.4 статті 7 Закону, при цьому згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих(сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів, послуг, основних фондів (в тому числі і в обмін на корпоративні права) є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з податковим законодавством України.

Як вже вищезазначалося, матеріалами справи підтверджується факт надання юридичних послуг компанією "Чадборн енд парк ЛЛП", їх пов"язаність із господарською діяльністю позивача, належність оформлення документів. За таких умов, податковий кредит правомірно був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних №3 від 20.08 2009 р., від 11.09.2009 р. №2, 16.06.2009 р. №4, від 15.10.2009 р. №2, що включені до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних відповідних періодів.

На підтвердження факту придбання мінеральних добрив "Акварін" 0,72 т від ТОВ "Неофіт" позивачем надано видаткову накладну №Н-00000055 від 15.05.08 р. на суму 10080 грн., в т.ч.ПДВ, податкову накладну №55 від 14.05.08 р. на суму ПДВ- 1680 грн., платіжне доручення №16 від 14.05.08 р. на суму 10080 грн., в т.ч.ПДВ. Згідно акту списання від 31 травня 2008 року було використано під час господарської діяльності позивача для обробки посівних площ добривами та пестицидами: мінеральні добрива "Акварін" 0,72 т, аміачну селітру 45 шт., альфастар 5,5 кг., альфалип 35 л.

Як вказано в акті перевірки та у поясненнях представників відповідача, для перевірки не було надано документів щодо фактичного використання земельних ділянок (місце знаходження, площі), на які було внесено вищевказані мінеральні добрива, що не дало підстав стверджувати використання їх в господарській діяльності.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Для повного з"ясування всіх обставин даної справи, за дорученням суду, Волинським окружним адміністративним судом була опитана в якості свідка ОСОБА_7, яка в період 2007-2008 років працювала сільським головою. Із протоколу допиту свідка від 23 грудня 2011 року вбачається, що ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» зверталося до Рачинської сільської ради Горохівського району Волинської області щодо надання земельної ділянки у користування. Свідок підтвердила фактичне використання земельної ділянки в 2007-2008 роках орієнтовною площею 180 га, а також сплату за користування землею.

В матеріалах справи є копії Рішення Рачинської сільської ради від 04.12.2007 р. №10/14 (про дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у тимчасове користування на умовах оренди з земель запасу та резервного фонду сільської ради 180 га ріллі терміном на 5 років, Довідка Рачинської сільської ради від 29.01.2009 р. №105 про фактичне використання землі та відсутність заборгованості по орендній платі, квитанція про плату за користування землею серії МХ№341106 від 19.05.2008 р. на суму 3000 грн.

Наявність власної техніки, працевлаштування тракториста ОСОБА_8, придбання насіння озимої пшениці згідно накладної ДПДГ "Перемога" №45 від 01.11.2007 року та списання насіння на посів згідно акту від 31.12.2007 р., використання паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива, мастила) згідно актів списання ПММ за 2007, 2008, 2009 роки, зберігання пшениці (врожаю 2008 року) згідно договору із ЗАТ "Горохівзернопрод" №26 від 14.08.2008 року та подальша її реалізація фермерському господарству "Пан Продукт", а також нарахування відповідачем (сторінки акту 51-53) збору за забруднення навколишнього природнього середовища внаслідок здійснення викидів пересувними джерелами забруднення (тракторами) підтверджує обробіток землі позивачем та подальше використання мінеральних добрив в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Як вбачається із довідки з ЄДРПОУ Управління статистики у Буському районі серії АБ№094253, виданої 31.07.2009 р., видами діяльності позивача за КВЕД-2005 є 01.11.0 "Вирощування зернових та технічних культур", 01.41.0 "Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту", що відповідає здійсненим видам діяльності. Отож, сама собою відсутність договору оренди земельної ділянки чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом нездійснення господарської операції.

Відтак, позивачем правомірно відображено ПДВ на суму 1680 грн. по придбаних мінеральних добривах у ТОВ "Неофіт".

З приводу висновку відповідача по завищенню податкового кредиту на суму 333348 грн. варто відмітити таке.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів (абзаци другий та третій підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону). Таким чином, ввезення основних фондів в якості внеску в статутний фонд є оподатковуваною операцією.

При цьому з урахуванням вимог пункту 1.15 статті 1 Закону та підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону про прибуток операції з внеску основних фондів в статутний фонд прирівнюються до операцій з продажу для особи, яка здійснила такий внесок, а операції з їх отримання - відповідно до операції з придбання таких основних фондів особою, яка їх отримала.

Враховуючи зазначене, платник податку на додану вартість при отриманні основних фондів в якості внеску до статутного фонду в обмін на емітовані ним корпоративні права має право включити суму податку на додану вартість, нараховану при розмитненні таких основних фондів, до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ щодо формування податкового кредиту. Зокрема, слід враховувати, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтверджені митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону), оскільки у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

На підтвердження сплати ПДВ у розмірі 333348 грн. позивачем надано платіжне доручення №1 від 07 вересня 2007 року, вантажно-митні декларації від 20 вересня 2007 року: №№209030007/7/012960, 209030007/7/012961, 209030007/7/012962, 209030007/7/012963, 209030007/7/012970, лист Львівської митниці від 07.10.2010 року №19/41-14511.

Матеріалами справи позивачем повністю підтверджено не тільки мету подальшого використання сільськогосподарської техніки та обладнання, як це вимагається підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а і фактичне подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що полягало у вирощуванні пшениці, наданні послуг по обробітку землі для ТОВ "Агрофірми Онікс" згідно договорів від 01.04.2009 р. №010409, від 03.04.2009 р. №030409, надання в оренду техніки та обладнання згідно договору від 05.06.2009 р. №050609.

За таких умов, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факти здійснення описаних вище господарських операцій, наявність податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку. Підстави для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000502311/0/8636 у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Як вбачається із акту перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.4, пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту всього в сумі 346001 грн., в т.ч. за травень 2009 року в сумі 1680 грн., за серпень 2009 року в сумі 1968 грн., за вересень 2009 року в сумі 7054 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1951 грн., за травень 2010 року в сумі 333348 грн., що, в подальшому, спричинило завищення бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 334227 грн. по Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від"ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,

така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення судом враховувалися вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» про що описано вище.

Позивачем у рядку 16 Декларації з ПДВ за травень 2010 року "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди" відображено податковий кредиту на суму 333348 грн., як самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації. Вказана сума було сплачена у вересні 2007 року митним органам при внесенні засновником-нерезидентом до статутного фонду підприємства сільськогосподарської техніки та обладнання. Із наявних матеріалів справи, пояснень сторін можна зробити висновок, що згадана сума раніше не декларувалася.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (діяв на момент існування спірних відносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 вказаного Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 166). Зокрема, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

У податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (звітна) обумовлюється, що звітний(податковий) період, за який виправляються помилки, - вересень 2007 року. У розділі ІІ додатку 1 "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість" відображені вантажно-митні декларації від 20 вересня 2007 року, по яким коригується податковий кредит, та вони відповідають наявним копіям у справі. Відтак, порядок виправлення самостійно виявленої помилки дотримано.

Результатом декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року є від"ємне значення різниці між сумою податковго зобов"язання та сумою податкового кредиту в розмірі 333348 грн., що переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2 декларації за травень 2010 р.) . Вказана сума відображена у р.23.1 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р., що відповідає порядку заповнення декларації з ПДВ. До декларації за червень 2010 р. подано Розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 334227 грн. (додаток 3 до декларації) та Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок позивача (додаток 4 до декларації).

Згідно з підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін, внесених Законом України від 20 травня 2010 року N 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), якщо в наступному періоді сума, розрахована згідно з підпунком 7.7.1., має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року".

Як вбачається із матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 334 227,00 грн. сформована за рахунок сплати наступних сум:

- 333 347,71 грн - ПДВ при ввезенні основних фондів, як внеску в статутних фонд (оплачено митниці);

- 472,65 грн. - ПДВ, сплачене ТОВ "Мехавтотранс" (оренда приміщення);

- 273,79 грн. - ПДВ, сплачене ПП "ТПК Арсен" (акумулятори для тракторів);

- 122,33 грн. - ВАТ "Укрнафта" (придбання палива);

- 11,51 грн. - УДППЗ Укрпошта (послуги поштового зв"язку).

Матеріалами справи підтверджується фактична сплати згаданих сум постачальникам позивача, митному органу, їх пов"язаність із господарською діяльність та використання в оподатковуваних операціях як того вимагає податкова норма.

Додатково свою позицію, покладену в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковий орган обгрунтовує тим, що основні засоби перебували на відповідальному зберіганні і позивач протягом останніх 12 місяців не провадив діяльності, а тому з урахуванням правил підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування. Згідно з підпунктом "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про додану вартість» (у редакції, чинній на час існування спірних відносин) не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Висновок відповідача не знаходить свого підтвердження, так як на сторінці 20 акту перевірки від 10.09.2010 року зазначається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов"язань за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. не встановлено їх заниження або завищення. За даними таблиці, наведеної на ст.20-21 акту, відхилень щодо задекларованих та встановлених в ході перевірки сум податкових зобов"язань не виявлено. Дані вказаної таблиці, як і матеріали справи спростовують висновок відповідача про відсутність діяльності позивача протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Таким чином, підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування в загальній сумі 333348 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2010 р. 0000512311/0/8637 відсутні.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Із змісту позовної заяви та заяви про зміну позовних вимог вбачається, що позивач фактично оскаржує висновки акта перевірки, до якого, в разі незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, платник податків має права подати заперечення до акту, які в свою чергу повинні бути враховані при винесенні надалі податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

У свою чергу висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак не породжує для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Будь-які формулювання, викладені у висновках акта перевірки, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі бути достатньою підставою для зобов'язання останнього сплатити нараховані зобов"язання чи штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.Відповідач, як суб"єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» 23,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Буському районі від 23 вересня 2010 року № 0004451701/0/8633, від 23 вересня 2010 року № 0000492311/0/8631, від 23 вересня 2010 р. № 0000502311/0/8636, від 23 вересня 2010 року № 0000512311/0/8637.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн» (80543, Львівська область, Буський район, с.Кізлів, код ЄДРПОУ 34830639) 23,80 (двадцять три гривні 80 коп) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.