Постанова № 32187821, 11.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року 11:00

Справа № 808/3331/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Чернової Ж.М.

при секретарі Батигіні О.В.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС

до: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лігал»

про: накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лігал» про накладення арешту на кошти ті інші цінності відповідача, що знаходяться в установах банку в частині існуючого боргу.

14.05.2013 до канцелярії суду надійшла заява позивача, якою позивач уточнив позовні вимоги, та остаточно просить суд накласти арешт на кошти ті інші цінності відповідача, що знаходяться в установах банку у сумі 8537,18 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак від нього надійшла заява в якій він просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою зазначеною в ЄДРПОУ, проте до суду повернулося поштове повідомлення із відміткою «організація вибула».

За приписами ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з неналежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Керуючись приписами статей 33, 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ з іноземними інвестиціями «Лігал» зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької області 29.05.2003, запис № 12241200000008176, підприємство взято на податковий облік в ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС з 04.06.2003 за №12014.

Судом з'ясовано, що станом на 25.03.2013 року згідно облікової картки платника податків ТОВ з іноземними інвестиціями «Лігал» існує податкова заборгованість по орендній платі за землю у сумі 8537,18 грн., яка виникла внаслідок наступного:

14.02.2012 ТОВ «Лігал» подано до податкового органу податкову декларацію №648 з плати за землю, відповідно до якої, товариством самостійно визначено грошове зобов’язання зі сплати податку щомісяця у розмірі 2409,74 грн.

У зв’язку з несплатою відповідачем зазначеної суми податку в період з жовтня по грудень 2012 року, позивачем донараховано основного платежу за вищевказаною декларацією та з урахуванням переплати у розмірі 327,01 грн. сума боргу склала 6902,21грн. (2409,74 грн. х 3 міс.)-327,01грн.

26.12.2012 відповідачем погашено суму боргу у розмірі 28,96грн., у зв’язку з чим нараховано пеню у сумі 0,40 грн., при цьому сума боргу склала 6902,21 грн. – 28,96 грн. +0,40 грн.= 6873,65 грн.

Також, податкова заборгованість з податку по орендній платі за землю виникла у зв’язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення – рішення №0000101500 від 11.01.2013, з граничним терміном сплати 28.01.2013, яким підприємству донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 5,79 грн.

30.01.2013 позивачем донараховано основного платежу за декларацією №648 зі сплати за землю у розмірі 2409,73 грн.

27.02.2013 в рахунок погашення боргу надійшло від відповідача 70,98 грн., у зв’язку з чим донараховано пені у сумі 2,08 грн.

15.03.2013 в рахунок погашення боргу надійшло від відповідача 721,27 грн., у зв’язку з чим донараховано пені у сумі 23,97 грн.

До того ж, 15.03.2013 податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №000031500 від 05.03.2013, яким підприємству донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 14,20 грн.

Вищевказані податкові зобов'язання сплачені не були.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму додаткового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 67 Конституції України та підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби України звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Порядок застосування арешту майна передбачено статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 94.6.2. пункту 94.6 статті 96 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Окрім того, слід, зазначити, що зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини податкове зобов’язання чи податковий борг впливає на склад майна платника податків шляхом стягнення податків, зборів, штрафних санкцій, у тому числі у випадку обмеження можливості користування шляхом накладення арешту на майно та/або кошти, які є власністю.

З огляду на викладене, звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є зверненням щодо арешту майна, що належить платнику податків.

Тобто, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення, та можливе з урахуванням порядку, передбаченого статтею 94 Податкового кодексу України.

Податковий орган вживав заходи щодо погашення податкового боргу, так відповідно ст. 59 Податкового кодексу України, направлено податкову вимогу від 05.11.2012 №152, яку повернуто засобами поштового зв’язку через неможливість вручення.

Згідно довідки ВРЕР ДАІ №3 від 30.10.2012 №10-ПВ 1843, за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

За інформацією наданої Державною інспекцією сільського господарства у Запорізькій області від 31.10.2012 №3428 за боржником не зареєстрована сільськогосподарська та дорожньо-будівельна техніка.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2013 по справі №808/1178/13-а було задоволено вимоги подання ДПІ у Заводському районі Запорізької області ДПС про стягнення з рахунків у банках обслуговуючих ТОВ з іноземними інвестиціями «Лігал» суму податкового боргу у розмірі 2409,73 грн. На підставі зазначеної постанови позивачем направлені до установ банків платіжні вимоги, які повернуті у зв’язку із відсутністю коштів на рахунках.

Позивач просить суд накласти арешт на кошти та цінності відповідача, які знаходяться в установах банку на загальну суму 8537,18 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Загальна сума податкової заборгованості по орендній платі за землю складає 8537,18грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 3 статті 6 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Право звернення податкового органу до адміністратвиного суду з вимогами про накладення арешту на майно та цінності платника податків, які знаходяться в банку прямо передбачено Податковим кодексом України (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Так, Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції предбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції предбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків у розмірі 8537,18 грн., який має несплаченний податковий борг у розмірі 8537,18 грн. є правомірною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лігал», що знаходяться у банку у розмірі 8537,18 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лігал» (код ЄДРПОУ 32495291), які знаходяться в установах банку у сумі 8537,18 (вісім тисяч п’ятсот тридцять сім) гривень 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова