Постанова № 32187097, 27.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року № 813/2820/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Петрової Л.Ю., представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013р. № 0000421502, -

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львові (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013р. №0000421502. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції між Підприємством та його контрагентом ТзОВ «Транспорт-Експрес» мали реальний характер, на виконання яких були виписані належні первинні документи, які були підставою для формування податкового кредиту. Послуги були оплачені, а тому посилання на їх нікчемність з підстав відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів є безпідставним, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців та третіх осіб на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що взаємовідносини Підприємства ТзОВ «Транспорт-Експрес» мають ознаки фіктивності, оскільки в ході перевірки Підприємства використано акт ДПІ в Печерському районі м.Києва ДПС від 20.08.2012р. №1179/2290/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Транспорт-Експрес» з його контрагентами, в ході якої встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що є наслідком укладення угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Вважає, що досліджувані документи, в яких відображена спірна господарська операція, не мають достатньої доказовості щодо фактичного здійснення і як наслідок така господарська операція не створила правових наслідків та була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту - отримання безпідставної податкової вигоди. Просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» зареєстроване 20.09.1994р. виконавчим комiтетом Львiвської мiської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.01.1999р., станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Транспорт-Експрес» за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р. в ході якої використано акт ДПІ в Печерському районі м.Києва ДПС від 20.08.2012р. №1179/2290/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Транспорт-Експрес» з його контрагентами, в ході якої встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що є наслідком укладення угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, за наслідком якої складено Акт від 24.12.2012р. №4669/15-20/20842675 в якому встановлено, що Підприємством порушено вимоги п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого завищено суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за травень-червень 2012 року, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 33 750,00 грн. в тому числі за травень 2012 року на суму 20 000,00 грн., за червень 2012 року на суму 13 750,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року №0000421502, яким Підприємству збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 33 750,00 грн. основного платежу та 16 875,00грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у Львівській області та ДПС України податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Підприємство звернулось до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» (Замовник) та ТзОВ «Транспорт - Експрес» (Виконавець) 12.12.2011р. уклали Договір про надання послуг б/н предметом якого згідно п.1.1 є зобов'язання Виконавця за завданням Замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором: організація технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі на Україну. (п.2.1.1. Договору).

Згідно п.3.1 Договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг.

На підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Транспорт - Експрес» у квітні-травні 2012 року Підприємством долучено податкові накладні від 06.04.2012р №183, від 09.04.2-12р. №184, від 19.04.2012р №185, від 25.04.2012р. №186, від 03.05.2012р. №230, від 07.05.2012р. №231, від 08.05.2013р. №232, від 10.05.2012р. №233. на загальну суму ПДВ 33 750,00грн.

Як зазначено в акті перевірки, проведеним аналізом згідно АРМ «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та Додатку 5 до Декларацій за травень та червень 2012 року встановлено, що Підприємство у травні 2012 року сформувало податковий кредит по постачальнику ТзОВ «Транспорт - Експрес» по податкових накладних виписаних у квітні 2012 року на 20 000,00грн. ПДВ та сформувало у червні 2012 року податковий кредит по накладних виписаних у травні по ТзОВ «Транспорт - Експрес» на 12 750,00грн. ПДВ.

Згідно поданих до перевірки та представлених суду документів (реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні ) внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ТзОВ «Транспорт - Експрес» Підприємством отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

На виконання умов цього Договору, позивачем подано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.05.2012р., в якому зазначено опис проведених робіт: винагорода за організацію технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі згідно Договору від 12.12.2011р., вказана вартість робіт - 261 500,00 грн. в тому числі ПДВ 43 750, грн. та зазначено опис обладнання.

Слід зауважити, що Акт здачі-прийняття робіт, не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» Затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. № 27/4248 як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт.

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Аналізуючи долучені податкові накладні, вбачається, що послуги щодо організації технічної підтримки та супровід при доставці обладнання надавались у квітні та травні 2012 року, проте такі були оформлені актом здачі прийняття робіт від 12.05.2012р. без дотримання п.3.1 Договору про надання послуг.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Підприємство на території України є дилером компанії «Рено».

Оскільки основними видами діяльності Підприємства згідно КВЕД є «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів» та «Вантажний автомобільний транспорт, а тому необхідність залучення ТзОВ «Транспорт - Експрес» для надання допомоги в організації технічної підтримки та супроводу при доставці обладнання з Польщі на Україну згідно укладених Договорів купівлі-продажу тягачів і напівпричепа Підприємством не доведена.

В порядку ст.11 КАС України судом вимагались докази в підтвердження факту надання послуг щодо організації технічної підтримки та супровід при доставці обладнання, проте з долучених представником Підприємства Договорів купівлі-продажу сідельних тягачів, напівпричепа та Додатків до них, вантажних митних декларацій, актів здачі-приймання транспортних послуг Комітента Поповича І.В. та представника комітента ТзОВ «Астра», Звітів комісіонера, Договорів комісії, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, наказів про відрядження водіїв Підприємства, Попередніх повідомленнях, адресованих миному органу не вбачається, що в таких міститься інформація щодо предмета доказування: надання послуг Підприємству ТзОВ «Транспорт - Експрес» згідно Договору від 12.12.2011р., що дає суду можливості дійти висновку про те, що договір укладений між Підприємством та ТзОВ «Транспорт - Експрес» не спричинив реального настання правових наслідків.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог ПК України, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємства встановлено, що Підприємством оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням послуг не мали реальний товарний характер.

В судовому засіданні встановлено факт безпідставного віднесення Підприємством до складу податкового кредиту вартості отриманих від ТзОВ «Транспорт - Експрес» послуг щодо організації технічної підтримки та супровід при доставці обладнання в сумі 33 750,00грн., а тому дії ДПІ щодо донарахування зобов'язань по ПДВ є правомірні. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі ст.123 ПК України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та передбачених ст.2 КАС України принципів.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, та такі, що не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 03.07.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.