Рішення № 32185609, 03.07.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/21626/12

Провадження номер 2/522/1427/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, що був уточнений, до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 52 669,00 гривень, а також судові витрати.

При цьому позивачка посилається на те, що 20 жовтня 2010 року ОСОБА_2 взяла у борг у позивачки 5 000 доларів США, та обіцяла повернути у лютому-березні 2011 року, що підтверджується розпискою від 20.10.2010 року. Борг на даний час так і не був повернений позивачці. Крім того позивачка просить стягнути з відповідачки судові витрати у розмірі 3 027 грн., що складається з судового збору (527 грн.) та юридичні послуги (2 500 грн.).

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, ніяких клопотань, або заперечень на позов не надходило.

За даних обставин суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідачки та постановлення по справі заочного рішення.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню, оскільки вони засновані на вимогах закону та підтверджуються наданими доказами, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2010 року ОСОБА_2 взяла у борг у позивачки 5 000 доларів США та обіцяла повернути у лютому-березні 2011 року, що підтверджується розпискою від 10.10.2010 року.

Відповідно до ст.216 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це у розписці, що ним видається. Факт знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше.

В даному випадку борговий документ знаходиться у позивачки, що підтверджує наявність боргу на його користь та спростовує доводи відповідача про відсутність боргових зобов'язань перед ним.

Згідно зі ст. 376 ЦК України позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі. В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтєю 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

З огляду на положення ст.60 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не надано суду жодного доказу щодо безгрошовості договору позики, зокрема доказів його звернень з питання розгляду спірних відносин щодо договору позики з позивачем шляхом кримінального судочинства.

У відповідності ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Оскільки, грошовий еквівалент вищевказаних грошових зобов'язань був визначений у іноземній валюті у відповідності до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України, суд має розрахувати суму боргу за курсом НБУ на день постановлення рішення. Таким чином, сума боргу за розпискою від 10 жовтня 2010 року становить 5 000*7,993 = 39 965 грн.

Крім того, з відповідачки підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 2 639 гривень.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті -гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника

процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі наведеного підлягають стягненню з відсотки у розмірі 8 236 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатила адвокату ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 2 500 грн. за представництво інтересів позивачки в суді.

Як вбачається з журналів судового засідання по даній справі, ОСОБА_3 приймала участь у судовому засіданні в цілому близько 30 хвилин.

Мінімальний розмір заробітної плати на час ухвалення вищевказаного рішення складав 1073 грн.

З урахуванням наведеного вище, а також того, що грошовий розрахунок інших процесуальних дій, вчинених особою, яка надавала правову допомогу позивачці, остання суду не надала, суд вважає, що розмір витрат на юридичну допомогу підлягає стягненню з відповідачки у розмірі 229 грн. 40 коп.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки суму судових витрат, що складають суму сплаченого державного мита у розмірі 508 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 39 965 гривень, суму відсотків за користування коштами у розмірі 8 236 гривень, три відсотки річних у розмірі 2 639 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 508 гривень та витрати на юридичну допомогу у розмірі 229,40 гривень.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя 03.07.2013