Постанова № 32184499, 21.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2013 р. Справа №801/4938/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В, представника позивача Зленко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Практика Стандарт» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Практика Стандарт» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 10 квітня 2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС: № 0005811501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23870 гривень за основним платежем та 5967,50 гривень - штрафні санкції; № 0007561502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19096 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з КП «Альянс» за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 рік, якою встановлено заниження податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Позивач вважає, що такі висновки були зроблені відповідачем з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагента товарів (робіт, послуг), такі висновки не відповідають фактичним обставинам та є необґрунтованими.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, місце та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до матеріалів справи письмові заперечення, в яких зазначив, що постачальником позивача у період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік було підприємство КП «Альянс», яке має ознаки «фіктивності» та діяльність якого спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а отже всі угоди за участю цього контрагенті є безтоварними.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» зареєстроване у якості юридичної особи 21.03.2008 року виконкомом Сімферопольської міської Ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з 25.03.2008 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі та є платником податку на додану вартість, згідно Свідоцтва платника ПДВ № 100221242 від 12.05.2008 року (а.с. 11, 12, 23, 24).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності позивача є: КВЕД 51.38.0 - Оптова торгівля іншими продуктами харчування та 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (а.с. 12).

Згідно з п.2.2 Статуту ТОВ «Підприємство Практика Стандарт», предметом діяльності Товариства є: торгово - посередницька діяльність, оптова та роздрібна торгівля, у тому числі сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування, побутовими товарами; комісійна торгівля; купівля та продаж нерухомості виробничо - технічного та невиробничого призначення; купівля та продаж продукції виробничо - технічного призначення; керівництво підприємствами; інвестиційна діяльність; організація торгівлі з відкриттям торговельних точок та магазинів; організація суспільного харчування з відкриттям барів, ресторанів, кафе; реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів; виробництво, закупівля, збереження та реалізація сільськогосподарської продукції; складування (а.с. 13-22).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 рік, за результатами якої було складено акт № 1627/15.2/3581364 від 15.03.2013 року (а.с. 27-35).

В ході цієї перевірки було встановлено, що ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» в першому півріччі 2010 року до складу скоригованих валових витрат було віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 95480 гривень та сформовано податковий кредит в сумі 19096 гривень за рахунок взаємовідносин з його контрагентом постачальником - КП «Альянс».

В той же час, до ДПІ у м. Сімферополі надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року, яким встановлено порушення цим підприємством ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання КП «Альянс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі цих встановлених під час проведення перевірки обставин, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Підприємство Практика Стандарт»:

- П.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2010 року на суму 23870 гривень;

- П.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185. 1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 19096 гривень.

На підставі цих висновків акту, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0007561502 від 10.04.2013 року, яким ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19096 гривень (а.с. 25);

- № 0005811501 від 10.04.2013 року, яким ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29837,50 гривень, з яких 23870 гривень - основний платіж та 5967,50 гривень - штрафні санкції (а.с. 26).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного Кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Судом встановлено, що 12.01.2010 року між ТОВ «Підприємство «Практика Стандарт» (Виконавець) та спортивно - оздоровчим табором МЕІ «Алушта» (Замовник) було укладено Договір № 3, згідно з умовами якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець організує виробництво ремонтних робіт на об'єктах Замовника згідно за дорученням останнього та здає виконані роботи Замовнику. Орієнтована вартість робіт за Договором складає 2000000 гривень (а.с. 96-97).

Як пояснив представник позивача, виконання робіт за цим Договором ними було доручено підприємству КП «Альянс», письмовий договір з яких ними не укладався.

11.05.2010 року ТОВ «Підприємство «Практика Стандарт», як замовником та КП «Альянс», як Генпідрядником, була підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року на суму 114577,20 гривень, в тому числі ПДВ - 19096,20 гривень (а.с. 39).

31.05.2010 року між ТОВ «Підприємство «Практика Стандарт» та КП «Альянс» було підписано акт виконаних підрядних робіт за травень 2010 року на суму 114577,20 гривень, в тому числі ПДВ - 19096,20 гривень (а.с. 39-41).

31.05.2010 року КП «Альянс» було виписано позивачу податкову накладну № 1567 від 31.05.2010 року на суму 114577,20 гривень, в тому числі ПДВ - 19096,20 гривень (а.с. 37).

Кошти за отримані роботи, згідно наданої банківської виписки, були перераховані ТОВ «Підприємство «Практика Стандарт» на користь КП «Альянс» 24.06.2010 року (а.с. 38).

Як стверджує представник позивача, ремонтні роботи за Договором № 3 від 12.01.2010 року, фактично виконані КП «Альянс», були передані позивачем Замовнику - Студентському оздоровчо - спортивному табору «Алушта» за актом приймання виконаних робіт загальною вартістю 130905,60 гривень, в тому числі ПДВ - 21817,60 гривень, якій підписано сторонами договору 18.05.2010 року (а.с. 72-74).

На підтвердження реальності взаємовідносин з КП «Альянс» позивачем надані видаткові та податкові накладні, які підтверджують фактичне отримання ТОВ «Підприємство «Практика Стандарт» будівельних матеріалів, які були використані КП «Альянс» при виконанні ремонтних робіт (а.с. 85-90).

18.06.2010 року ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, згідно з Додатком № 5 до якої позивачем було сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної, виписаної КП «Альянс» на суму 19096,20 гривень (а.с. 98-103).

09.08.2010 року ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з податку на прибуток підприємства з перше півріччя 2010 року (а.с. 106-108).

Відповідач вважає формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок цієї господарської операції безпідставними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер та правочини є нікчемними.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку.

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з КП «Альянс» правочину, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

В той же час, відповідно до ст.. 204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, підстав вважати правочин, якій було укладено між ТОВ "Підприємство Практика Стандарт" та КП "Альянс" судом не встановлено.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" як на умову для включення до валових витрат сум, понесення яких підтверджено розрахунковими документами включає придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в господарській діяльності підприємства.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст.. 7 Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього Закону, 1.7. податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, однією з підстав, за умови дотримання якої у платника виникає право на формування податкового кредиту є зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, з аналізу норм податкового законодавства, що регулюють підстави формування валових витрат та податкового кредиту слідує, що обов'язковою умовою для віднесення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) та до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, є придбання таких товарів (робіт, послуг) для використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст.. 62 Господарського Кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності на основі Статуту в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі в тому числі містяться такі відомості щодо юридичної особи як види її діяльності.

Як вже було зазначено, позивачем сформовано валові витрати в сумі 95480 гривень та податковий кредит з ПДВ в сумі 19096 гривень за фактом отримання від КП «Альянс» в травні 2010 року ремонтно - будівельних робіт, які в подальшому були передані позивачем Студентському оздоровчо - спортивному табору «Алушта», на підставі договору підряду № 3 від 12.01.2010 року.

Проте, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», такий вид господарської діяльності як будівельна діяльність підлягає ліцензуванню на підставі спеціальних законів.

Відповідно до Наказу Держкомстату від 26.12.2005, № 375 "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005" КВЕД 45.21.1 Будівництво будівель включає в себе будівництво всіх типів будівель: житлових, адміністративних, промислових (цехів, заводів), торгових, транспортних підприємств, складів, закладів культури, освіти та будь-яких інших будівель, крім підприємств важкої (енергетика, гірничодобувна) промисловості;

- будівництво індивідуальних будинків "під ключ"

- роботи з реконструкції, реставрації та ремонту будівель

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Ліцензії на здійснення будівельної діяльності ТОВ «Підприємство Практика Стандарт» не отримувало.

Згідно з Довідкою з ЄДР, видами діяльності позивача є: 51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування та 51.90.0 Інші вили оптової торгівлі.

Отже, укладення позивачем Договору з спортивно - оздоровчим табором «Алушта», на виконання ремонтних робіт, провадження яких було ним доручено КП «Альянс» жодним чином не пов'язано із господарською діяльністю позивача, якою є «Оптова торгівля».

При цьому повноважень щодо провадження господарської діяльності пов'язаної із будівництвом, за виконання КП «Альянс» якої позивач, як Генпідрядник є відповідальним перед Замовником, відповідно до ст.. 838 ЦК України, за умови відсутності в нього відповідної Ліцензії, він взагалі не має, що виключає можливість подальшого використання отриманих від КП «Альянс» робіт у діяльності позивача.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зв'язку придбаних від КП «Альянс» робіт за актом приймання від 31.05.2010 року з власною господарською діяльністю позивача, що в свою чергу виключає можливість віднесення до складу валових витрат вартості придбання таких послуг та віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту.

Отже, суд вважає висновок податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат на суму 95480 гривень та податкового кредиту в сумі 19096 гривень правомірним, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0005811501 та № 0007561502, винесених 10.04.2013 року ДПІ у м. Сімферополі, - не має.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст.160 КАС України постанову складено у повному обсязі 26.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Практика Стандарт» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова