Постанова № 32183529, 25.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 року Справа № 812/3507/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Яковлева Д.О.

Суддів Ірметової О.В.

Борзаниці С.В.,

при секретарі Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - Шепіль В.В. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 директора Закритого акціонерного товариства «ЛУГАВТО» до Державної митної служби України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 директора Закритого акціонерного товариства «ЛУГАВТО» до Державної митної служби України в якому позивач просив:

- визнати незаконною бездіяльність Відповідача щодо ненадання відповіді по суті на запит позивача;

- зобов'язати відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 в частині: «чи буде вважатися працівник нашого підприємства, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, посадовою особою, що здійснює комерційну поїздку автомобілем AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1 на митну територію України, як на транспортному засобі комерційного використання?»;

- зобов'язати відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 в частині: «чи буде визначено відповідною митницею, яка буде здійснювати митне оформлення легкового автомобіля AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, його статус, як транспортного засобу комерційного використання?»;

- зобов'язати відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 в частині: «як повинен працівник нашого підприємства, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, задекларувати ці товари (літні шини), котрі є власністю підприємства та не будуть перевозитись для третіх осіб?»;

- зобов'язати відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 в частині: «на який термін, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, можливе тимчасове ввезення транспортного засобу AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, за умови що він не буде використовуватись для внутрішніх перевезень і буде вивезений відразу після здійснення транспортних операцій, для яких його було ввезено?»;

- зобов'язати відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 в частині: «чи можливе користування транспортним засобом - AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1 комерційного використання, іншими працівниками підприємства, з тією ж метою, для якої він і був ввезений, з огляду на те, що він повинен бути вивезений за межі митної території України, а перед цим в'їхав на цю територію, що виключаю можливість застосування, при даних обставинах, терміну «внутрішні перевезення»?»;

- зобов'язати відповідача надати суду та позивачеві звіт, в порядку ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України;

- судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на правову допомогу стягнути з відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_4 21.02.2013 на адресу Державної митної служби України, як до суб'єкту владних повноважень, що здійснює митний контроль, було направлено запит про надання інформації. У березні 2013 року ОСОБА_4 було отримано відповідь на запит від 18.03.2013 №12.2/4/190, з роз'ясненнями про тимчасове ввезення транспортних засобів, з додатком на 4 аркушах у вигляді листа, який Державна митна служба України підготувала та направила митним органам задля забезпечення правильного застосування вимог законодавства. Виклавши усі особливості ситуації що склалася, та поставивши у своєму запиті конкретні запитання, щодо практичного застосування норм Митного Кодексу України до конкретних обставин, відповіді на них позивачем отримано не було. Але ж законодавством, а саме, спеціальним законом - Митним Кодексом України зобов'язано митні органи надавати консультації, та не у вільній формі загальних нормативних викладок, а у вигляді актів індивідуальної дії - рішень по конкретним обставинам відносно конкретних суб'єктів права.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено норми Митного кодексу України, а саме: відповідачем неправомірно було не надано компетентну консультацію, що одночасно можна вважати і ненаданням відповіді на запитувану інформацію вказану в запиті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна митна служба України позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення на адміністративний позов, у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Лугавто» 24.05.2012 зареєстроване як юридична особа за адресою Литва, м.Вільнюс, вул.А.Густайтіс, 23-255а (а.с.35-39), директором та засновником Закритого акціонерного товариства «Лугавто» є ОСОБА_4, з правом першого підпису з 10 квітня 2012 року (а.с.33,34).

21 лютого 2013 року директором ЗАТ «Лугавто» ОСОБА_4 було направлено до Державної митної служби України лист про надання інформації щодо правового статусу особи, яка здійснює комерційний виїзд на територію України на автомобілі AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, правового статусу вказаного автомобіля, з наданням йому комерційного статусу, правильності декларування товару який є власністю підприємства, терміну перебування на території України та можливості користування транспортним засобом AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, комерційного використання іншими працівниками підприємства з тією ж митою, для чого він і був ввезений (а.с.6-7).

У відповідь на вказаний лист Державна митна служба України направила на адресу ЗАТ «Лугавто» лист від 18.03.2013 № 12.2/4/190, яким повідомила позивача, що з метою забезпечення правильного застосування вимог законодавства, що регулюють питання тимчасового ввезення громадянами - резидентами на митну територію України автомобільних транспортних засобів як транспортних засобів комерційного призначення, Державна митна служба України підготувала та направила митним органам лист від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП (копія листа додається). Додаток на 4 арк. (а.с.8).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України регулює Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-IV.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст.19 Митного кодексу України, встановлено, що Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Митного кодексу України, консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень митних органів.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства.

Відповідно до п.38 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин-підприємець.

Пунктом 33 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, передбачено, що нерезиденти це:

а) юридичні особи, утворені відповідно до законодавства інших держав, які здійснюють свою діяльність за межами України, а також їх відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, які не здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України;

б) розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, інші офіційні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Як зазначалось, звернення до відповідача про надання відповіді на конкретні питання підписано директором позивача - ОСОБА_4

Згідно з ч.7 ст.56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Таким чином, керівник ЗАТ «Лугавто» звернувся до митного органу від імені юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іншої держави, а саме Республіки Литви.

Відтак, представник позивача - Директор ЗАТ «Лугавто» звертаючись до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи діє в якості законного представника ЗАТ «Лугавто» (тобто, діючи від імені юридичної особи), нерезидента, утвореного відповідно законодавства іншої держави та зареєстрованого за адресою Литва, м. Вільнюс, вул. А.Густайтіс, 23-255а з приводу консультації з питань практичного застосування норм законодавства України з питань державної митної справи відповідно до вимог ч.2 ст.21 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, надаючи позивачу відповідь, яка є предметом оскарження у справі, діяв в межах наданих йому повноважень передбачених Митним кодексом України.

Що стосується вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності Державної митної служби України щодо ненадання відповіді по суті на запит позивача, суд вважає її необгрунтованою, оскільки матеріалами справи підтверджено, а сторонами під час судового розгляду не заперечувалось, що відповідь на запит позивача викладена у листі від 18.03.2013 № 12.2/4/190 отримана позивачем.

Суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст.55 Конституції України, ч.2. ст.2 КАС України, під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки особи (колегіального органу), повязана з не вчиненням дій, які вона повинна вчинити на підставі закону, що призвело до певних негативних наслідків для громадянина чи юридичної особи.

Враховуючи викладене, підстави для визнання незаконною бездіяльності Державної митної служби України у суду відсутні.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати відповіді на конкретні питання зазначені у його запиті від 22.03.2013, суд вважає безпідставними, оскільки Державна митна служба України у листі від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП надала роз'яснення, щодо особлівостей тимчасового ввезення громадянами-резидентами на митну теріторію України транспортних засобів які належать іноземним підприємствам, в якіх нормативно обгрунтовала чому тимчасово ввезені резидентами України автомобілі з метою представництва інтересів іноземної компанії не можуть бути визнані транспортними засобами комерційного використання, а також роз'яснила інші особлівости ввезення таких автомобілів. Вказаний лист від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП був надіслан позивачу у якості додатка до відповіді на звернення.

Суд зазначає, що Митний кодекс України та інші нормативно-правові акти з питань державної митної служби України не містять вимог щодо форми рішень, якими оформлюються пісьмові консультації митних органів.

Консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не є підставою для виникнення, зміни, припинення прав та обов'язків особи від такого рішення. Консультація з питань практичного застосування законодавства з питань державної митної справи є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання певної норми закону. Жодних управлінських висновків така консультація не містить, не породжує обов'язкові юридичні наслідки для осіб, яким така консультація адресована.

На підставі викладеного, враховуючи, що листом від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП Державної митна служба України надала роз'яснення, щодо особлівостей тимчасового ввезення громадянами-резидентами на митну теріторію України транспортних засобів які належать іноземним підприємствам, в якіх нормативно обгрунтовала чому тимчасово ввезені резидентами України автомобілі з метою представництва інтересів іноземної компанії не можуть бути визнані транспортними засобами комерційного використання, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати відповіді на конкретні питання зазначені у його запиті від 22.03.2013 такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 25 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складання постанови у повному обсязі відкладено на 27 червня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 директора Закритого акціонерного товариства «ЛУГАВТО» до Державної митної служби України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 27 червня 2013 року.

Головуючий суддя Д.О. Яковлевсуддя суддя О.В. Ірметова С.В. Борзаниця