Ухвала суду № 32183247, 04.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2207/13-ц Головуючий у І інстанції Білик Г.О. Провадження № 22-ц/780/3845/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.Категорія 4 04.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру,-

встановила:

у березні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати його особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1.

12 березня 2013 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Броварському РВ Управління Державної міграційної служби України у Київській області реєструвати місце проживання будь-яких осіб за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року заяву про забезпечення позову задоволено.

До набрання рішенням суду законної сили забезпечено позов шляхом заборони Броварському РВ Управління Державної міграційної служби України у Київській області реєструвати місце проживання будь-яких осіб (в тому числі малолітніх і неповнолітніх) за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та постановити ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання рішення за його позовом в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Разом із тим суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову вищенаведені вимоги процесуального закону залишив поза увагою та прийшов до помилкового висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони Броварському РВ Управління Державної міграційної служби України у Київській області реєструвати місце проживання будь-яких осіб (в тому числі малолітніх і неповнолітніх) за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Так, суд першої інстанції не врахував, що обсяг заявлених позивачем позовних вимог не відповідає виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, оскільки невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони реєстрації місця проживання не може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду у справі про визнання права власності на квартиру.

Крім того, суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову не врахував положень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», за змістом якого ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Однак мотивувальна частина в ухвалі суду першої інстанції відсутня, а суд першої інстанції, забезпечуючи позов шляхом заборони відповідачу здійснювати списання грошових коштів, послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Таким чином та з огляду на вимоги ст.312 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем не доведено, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позивачем позовних вимог, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову відповідно до вимог ст.312 ЦПК України, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,307,312,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року скасувати та ухвалити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст.324 ЦПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді