Постанова № 32183139, 01.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" липня 2013 р. Справа № 3/64/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 р.

у справі № 3/64/2011/5003 (суддя Грабик В.В.)

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 47 326,36 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3;

відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.09.2012 р. у справі № 3/64/2011/5003 відмовлено в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 47 326,36 грн.

Мотивуючи своє рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно з висновком експертизи № 1087/12-21 від 29.08.2012 р. підпис від імені ФОП ОСОБА_1 в графі договору оренди будинку від 01.04.2009 р. виконано не ОСОБА_1 і не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 В період з листопада 2010 року по листопад 2011 року ОСОБА_4 здійснювала орендні платежі та платежі за комунальні послуги на користь ФОП ОСОБА_2 При цьому, в прибуткових касових ордерах підставою платежу слугував договір оренди від 01.04.2009 р. З листів від 27.09.2011 р. та 12.12.2011 р., наданих позивачем, судом першої інстанції було встановлено, що між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 існували орендні правовідносини. Суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини щодо оренди приміщення у АДРЕСА_1 виникли між ФОП ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_4, тому за даним позовом не може відповідати ФОП ОСОБА_4, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 04.01.2012, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 552654 від 23.05.2012 р.

Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 01.10.2012 року у справі № 3/64/2011/5003 стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 268,25 грн. - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського Вінницької області від 29.02.2012 р.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2000,00 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями суду першої інстанції, позивач ФОП ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2012 року у справі № 3/64/2011/5003 та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 01.10.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. у справі № 3/64/2011/5003 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2012 р. та додаткове рішення від 01.10.2012 р. у справі № 3/64/2011/5003 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено. Провадження у справі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Вказану вище постанову суду апеляційної інстанції було оскаржено в касаційному порядку ФОП ОСОБА_2.

Постановою Вищого господарського суду від 21.02.2013 р. у справі № 3/64/2011/5003 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2012 у справі №3/64/2011/5003 скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі №3/64/2011/5003 скасовано в частині припинення провадження у справі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Справу в частині заявлених вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 передано на новий розгляд.

При цьому, виходячи з характеру спірних правовідносин та враховуючи, що суб'єктний склад сторін у даній справі, на час порушення судом провадження у справі, відповідав вимогам ст. 1 та ст. 21 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду вказала на те, що фізична особа ОСОБА_1, незалежно від припинення ним діяльності суб'єкта господарювання, є відповідальним за зобов'язаннями, що виникли у спорі, а отже відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі згідно з приписами пункту 6 статті 80 ГПК України. Так як припинення провадження у справі до ФОП ОСОБА_1 базується на припиненні останнім підприємницької діяльності, що є помилковим, постанову у справі в цій частині слід скасувати, а справу передати на новий розгляд для вирішення спору по суті заявлених вимог.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 р. суддя Грабик В.В. прийняв справу № 3/64/2011/5003 до свого провадження.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 р. у справі № 3/64/2011/5003 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 47 326,36 грн. задоволено.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 01.04.2009 р. між СПД ОСОБА_2, яка діє на підставі свідоцтва №817273, та ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва № 23063121Ф0040185 було укладено договір оренди, на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 80 м.кв., розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Судом першої інстанції було встановлено, що Козятинською міською радою 14.02.2002 р. проведено реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про що 12.02.2002 р. зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за № 23063I2IФ0040I85. Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16.01.2012 р. №12730969 станом на 16.01.2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. 17.05.2012 р. державним реєстратором Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області підготовлено повідомлення, адресоване ОСОБА_1 про внесення 06.03.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису №21540060003001870 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі рішення фізичної особи-підприємця.

При вирішенні спірних правовідносин, місцевим господарським судом було враховано відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, а також було прийнято до уваги ту обставину, що запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 внесений 06.03.2012р., тобто станом на 27.12.2011 (порушення провадження у справі за даним позовом) ОСОБА_1 мав статус підприємця.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та враховуючи, що суб'єктний склад сторін у даній справі, на час порушення судом провадження у справі, відповідав вимогам ст. 1 та ст. 21 ГПК України, місцевий суд зауважив, що фізична особа ОСОБА_1, незалежно від припинення ним діяльності суб'єкта господарювання на час розгляду справи по суті, є відповідальним за зобов'язаннями, що виникли у спорі, а отже відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі згідно з приписами пункту 6 статті 80 ГПК України.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач не надав суду доказів, які підтверджували б факт визнання недійсним договору оренди від 01.04.2009 р., а тому вказаний договір продовжує бути дійсним, хоча й припинив свою дію 27.12.2011 р., в зв'язку з поверннням нерухомого майна позивачеві. Крім того, після 01.04.2009р. відповідач вчинив дії, які вказують на схвалення ним договору оренди, а саме ФОП ОСОБА_1, який на той час був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, подавалися документи до компетентного органу - ВНПД ГУ МНС України у Вінницькій області, в тому рахунку й договір від 01.04.2009 р., необхідні для початку роботи перукарні за адресою АДРЕСА_1, цей факт відповідачем не спростований у передбаченому законом порядку.

Також, суд першої інстанції зазначив, що договір оренди був укладений у письмовій формі між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, а наявність у ньому підпису від імені ФОП ОСОБА_1 іншої особи, є намаганням уникнути від належного виконання обов'язків, передбачених договором, але не перешкоджає суду при вирішенні спору посилатися на його зміст. Наявні у справі документи, а саме прибуткові касові ордери за якими проводилася оплата комунальних послуг та вносилася орендна плата містять посилання на договір оренди від 01.04.2009 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором від 01.04.2009 р. за період з червня 2011 р. по 27.12.2011 р. в сумі 27 600 грн.

З урахуванням того факту, що відповідач своєчасно не сплачував орендну плату, положень ч. 1 ст. 612 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення у порядку ст. ст.. 231, 232 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, п.9.1 договору від 01.04.2009 р. позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1370,81 грн. та 3% річних в сумі 479,35 грн. з урахуванням письмового розрахунку наданого позивачем.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 р. у справі № 3/64/2011/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Провадження у даній справі підлягає припиненню у відповідності до п.1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

При цьому, скаржник зазначає, що відповідно до вимог ст. ст. 1, 12, 21 ГПК України господарським судам підвідомчі спори між юридичними особами та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності (підпри ємствами та організаціями). Згідно з п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Статтею 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підп риємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідач наголошує на тому, що 06.03.2012 р. до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Станом на 06.03.2012р. ОСОБА_1 будь-якого процесуального статусу у даній справі не мав, оскільки ухвалою суду від 16.02.12р. відповідно до заяви по зивача судом було замінено відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача - ОСОБА_4, оскільки остання, згідно з доводами позивача, фактично здійснювала господарську діяльність в орендованому приміщенні.

Таким чином, як стверджує скаржник, станом на 07.03.2012 р. ОСОБА_1 не був фізичною особою-підприємцем і не міг бути залучений у якості відповідача у зазначеній господарській справі.

Крім того, відповідач вказує на положення ст. 638 ЦК та ст. 180 ГК України, відповідно до яких договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В той же час, судами встановлено, що ні договір оренди, ні акт, ні жодні інші документи ОСОБА_1 не підписувались, будь-якої оплати ОСОБА_1 не здійснював і нікого не уповноважував на такі дії. В усіх прибуткових ордерах, які надала суду ОСОБА_2 платником є ОСОБА_4

Таким чином, відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту прийняття ОСОБА_1 правочину до виконання.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, процесуальний опонент скаржника вказує наступне.

Позов заявлено ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 Провадження у даній справі порушено у господарському суді 27.12.2011 року, тобто в період, коли ОСОБА_1 мав статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь- якій стадії судового процесу.

Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач посилається на Постанову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013 р., відповідно до якої визначено, що оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності.

Також, позивач, в обґрунтування своєї правової позиції, вказує на наступні обставини справи:

- у Свідоцтві про сплату єдиного податку НОМЕР_4 виданим ФОП ОСОБА_1 Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією 20.12.2010 р. міститься інформація про те, що ФОП ОСОБА_1 надає перукарські послуги та послуги салону краси за адресою: АДРЕСА_1. За вказаною адресою знаходиться приміщення - предмет оренди за Договором оренди від 01.04.2009 р. Відомості, які записуються в Свідоцтві про єдиний податок, подає сам підприємець, в даному випадку - ОСОБА_1, який має намір здійснювати підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування;

- в експертному висновку протипожежного стану об'єкта від 15.05.2009 р. № 01- 2/1744, виданого ФОП ОСОБА_1 відділом наглядово-профілактичної діяльності м. Вінниці, інспектором державного пожежного нагляду ПДПЧ-1 м. Вінниці 08.05.2009 р. зазначено, що проведена оцінка (експертиза) протипожежного стану приміщення перукарні, розташованого по АДРЕСА_1. При цьому, орендодавцем зазначено СПД ОСОБА_2, а орендарем - ОСОБА_1;

- зі змісту листа Вінницького міського відділу Управління Держтехногенбезпеки Вінницької області №08-2/695 від 11.07.2012 р. для отримання Дозволу № 582 на початок роботи з 15.05.2009 р. у приміщенні перукарні за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 поряд з іншими документами на підтвердження свого права користування приміщенням по АДРЕСА_1 надав Договір оренди від 01.04.2009 р., укладений з ФОП ОСОБА_2

З огляду на вказане вище, позивач стверджує, що використання ФОП ОСОБА_1 Договору оренди від 01.04.2009 р. на оренду приміщення по АДРЕСА_1 для отримання необхідних дозвільних документів свідчить про схвалення ним цього договору.

Таким чином, позивач вважає, що судом першої інстанції цілком правомірно було задоволено позов, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

1 липня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджують, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважають, що рішення господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 р. у справі № 3/64/2011/5003 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, той факт, що згідно свідоцтва НОМЕР_2 державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проведено 22.06.1999 р. (т.1 а.с.28).

Згідно свідоцтва НОМЕР_3 СПД-ФО ОСОБА_2 є платником єдиного податку протягом 2011 р. та одним з видів її діяльності є здавання в оренду власного нерухомого майна (т.1 а.с.29).

Згідно свідоцтва, виданого 18.03.2008р. виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення виконкому №555 від 18.03.2008 р., магазин з прибудовою в цілому, який розташований в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та складається з приміщень: літери "А" - підвал- пр.№73:№1-№6; І поверх - пр. №7-№43 - 966,0 кв.м..Свідоцтво видане взамін договору купівлі-продажу від 23.07.2001р. №2559 (т.1 а.с.30).

Наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності № 678 від 18.03.2008 р.

Підтверджується той факт, що ОСОБА_2 належить на праві власності об'єкт - магазин з прибудовою змішаної групи товарів, який розташований в м. Вінниці по АДРЕСА_1, що (т.1, а.с.77).

01 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, яка діє на підставі свідоцтва №817273, та ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва № 23063121Ф0040185 укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір), розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 80 кв.м. (т.1, а.с.12-15).

03 квітня 2009 року сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в оренду (т.1, а.с.16).

Відповідно до п. 2 Договору приміщення передається в оренду для розміщення перукарні.

Згідно з п. 4 Договору, строк оренди становить одинадцять місяців з моменту передачі об'єкта орендарю, а якщо жодна сторона у строк 10 днів до закінчення строку дії цього договору заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на наступний термін.

Розмір орендної плати складає 50,0 грн. за 1 м.кв., який перераховується на рахунок орендодавця наперед за наступний місяць не пізніше 5 числа попереднього місяця (п.5.1 Договору).

Несплата відповідачем ФОП ОСОБА_1 орендної плати за період з червня по грудень 2011 року слугувала підставою для звернення позивача ФОП ОСОБА_2 з позовом до господарського суду.

Позивачем на підтвердження того, що Договір від 01.04.2009 р. було укладено з ФОП ОСОБА_1 надано ксерокопію паспорта ОСОБА_1, ксерокопію довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера, ксерокопію свідоцтва фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про сплату єдиного податку, ксерокопію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (т.1 а.с.17-22).

Згідно з свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_4 виданим ФОП ОСОБА_1 Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією 20.12.2010р., ФОП ОСОБА_1 надаються перукарські послуги та послуги салону краси за адресою АДРЕСА_1, тобто за адресою приміщення, вказаною в Договорі оренди від 01.04.2009 р. (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до експертного висновку протипожежного стану об'єкта від 15.05.2009р. № 01-2/1744, виданого ПП ОСОБА_1 відділом наглядово-профілактичної діяльності м.Вінниці, інспектором державного пожежного нагляду ПДПЧ-1 м.Вінниці 08 травня 2009 року проведена оцінка (експертиза) протипожежного стану приміщення перукарні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Орендодавець - СПД ОСОБА_2, орендар - ПП ОСОБА_1 За результатами проведеної експертизи протипожежного стану було виявлено порушення вимог протипожежних норм та правил, а саме: приміщення не обладнане автоматичною протипожежною сигналізацією; інструкція про заходи пожежної безпеки не вивішена на видному місці (т. 4, а.с. 12).

15 травня 2009 року відділом наглядово-профілактичної діяльності м. Вінниці видано ФОП ОСОБА_1 дозвіл № 582 на початок роботи з 15.05.2009 р. приміщення перукарні за адресою АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується листом № 08-2/695 від 11.07.2012р., який надійшов у відповідь на запит суду від 12.06.2012 р. (т.1, а.с.24).

Козятинською міською радою 14.02.2002 р. проведено реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про що 12.02.2002р. зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за №23063I2IФ0040I85 (т.4 а.с.14).

В період з 01.06.2011р. по 01.12.2011 р. ФОП ОСОБА_2 виставлялися ФОП ОСОБА_1 рахунки-фактури на оплату оренди нежилого приміщення площею 65 м.кв. на суму 3300 грн. (т.1 а.с.81-94).

З наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерів та банківських виписок вбачається, що ОСОБА_4 проводилася оплата комунальних послуг та орендної плати за договором від 01.04.2009 р. (т.2 а.с.128-155). Останній платіж в сумі 3300грн. за орендну за травень 2011 р. був зроблений 06.06.2011 р. (т.2 а.с.149).

Згідно наданих банківських виписок відповідачем було сплачено орендну плату за березень в сумі 3300,00 грн., квітень в сумі 3300,00 грн, травень 2011р. в сумі 3300,00 грн. (т. 2 а.с. 145,147,149).

Згідно складеного 11.06.2011 р. ФОП ОСОБА_2 реєстру надходження коштів в рахунок оплати по договору оренди від 01 квітня 2009 року, в 2011 році сплачено за п'ять календарних місяців оренди кошти в загальній сумі 16500,00 грн., а саме : 03.02.2011р. - 3300,00грн., 12.03.2011р. - 3300,00 грн., 04.05.2011р. - 3300,00 грн., 04.04.2011р. - 3300,00 грн., 06.06.2011р. - 3300,00 грн. (т.2 а.с.157).

11.08.2011 р. ОСОБА_2 надіслала на адресу ОСОБА_1 претензію від 20.07.2011 р. з проханням протягом 5 діб повернути борг в сумі 16 900,00 грн. В претензії зокрема зазначається про те, що з 01.12.2010 р. ФОП ОСОБА_1 щомісячно сплачувалася орендна плата в розмірі 3300 грн. замість передбачених договором 4000 грн., а з червня по липень 2011 р. орендна плата не сплачена. Дана претензія отримана відповідачем 16.08.2011 р., що стверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 4 а.с. 214-216).

Із змісту листа ОСОБА_4 від 27.09.2011р. на ім'я ОСОБА_2, окрім іншого, вбачається наступне. Автор вказує, що фактична площа перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1" становить не 80 м.кв., як зазначено в договорі, а 65 м.кв. і розмір орендної плати становить не 4000грн., а 3300 грн., що підтверджується змістом квитанцій (т.1 а.с.98).

27.12.2011 р. комісією в складі ОСОБА_6, ОСОБА_7 було задокументовано факт передачі ОСОБА_2 приміщення по АДРЕСА_1, в якому розташовувалася перукарня "ІНФОРМАЦІЯ_1" (т.1 а.с. 101).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16.01.2012 р. № 12730969 станом на 16.01.2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (т.1 а.с.60).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16.01.2012 р. №544600 станом на 16.01.2012 р. ОСОБА_4 04.01.2012 р. зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (запис №2), попередня державна реєстрація в якості фізичної особи підприємця була проведена 22.01.2002 р. (запис №1) (т.1 а.с.105).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.05.2012 р. за №13811193 станом на 17.05.2012 ФОП ОСОБА_1 знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (т. 2 а.с. 71).

06 березня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 21540060003001870 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, НОМЕР_1, що підтверджується повідомленням державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області від 17.05.2012 р. № б/н та витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.05.2012 р. (т. 2, а.с. 71-72).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.06.2012 р. у справі № 3/64/2011/5003 призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (т. 3, а.с.36-38).

Згідно з висновком екперта № 1087/12-21 від 29.08.2012р., складеним за результатами проведення почеркознавчої експертизи по матеріалам справи № 3/64/2011/5003, підпис від імені ОСОБА_1 в графі договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01 квітня 2009 року "Орендар" виконано не ОСОБА_1, ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (т.4, а.с.37-40).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом пункту 6 частини 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За переконанням колегії суддів, суд, за п. 6 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження у справі через об'єктивну неможливість подальшого судочинства, оскільки одну зі сторін (чи всі сторони) ліквідовано або припинено діяльність суб'єкта господарювання, чого у даному випадку не вбачається.

За ч. 2 ст. 128 ГК України громадянин - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке, відповідно до Закону, може бути звернено стягнення.

Крім того, Вищий господарський суд України в абзаці 7 пункту 3.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" станом на 29.05.2013 р. роз'яснив, що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо не має інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Однак якщо відповідна зміна статусу відбулася під час розгляду справи господарським судом, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи, оскільки на час звернення до господарського суду її розгляд належав до юрисдикції останнього.

Оскільки провадження у даній справі порушено 27.12.2011 року, а запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 06.03.2012 року, то відповідно суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі.

Адже, на момент порушення провадження у справі, суб'єктний склад сторін відповідав вимогам ст. 21 ГПК України, а припинення діяльності суб'єкта господарювання мало місце під час розгляду справи по суті, що не звільняє останнього від відповідальності за зобов'язаннями, які виникли у спорі.

Таким чином, твердження скаржника з приводу наявності підстав для припинення провадження у справі у порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є безпідставними та такими, що суперечать вимогам закону та встановленим обставинам справи, а тому не приймаються судовою колегією до уваги.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини справи між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного договору оренди нерухомого майна.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За вимогами ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 794 ЦК України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

В силу приписів ст. 795 ЦК передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Всупереч наведеним вище приписам діючого законодавства, відповідач не виконував належним чином та в повному обсязі договірних зобов'язань, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 27 600, 00 грн. та нараховано пеню в сумі 1 370, 81 грн., 3 % річних - 479, 35 грн.

На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було подано жодних належних доказів на підтвердження факту погашення вказаної суми заборгованості.

Твердження скаржника стосовно того, що відповідач особисто та уповноважена на те від його імені особа не підписували договір оренди, а тому правовідносини за вказаним договором оренди між відповідачем та позивачем виникнути не могли, є безпідставними та судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються. При цьому судова колегія зважає на таке.

Відповідно до вимог ст. 793 ЦК договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі.

За приписами ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В той же час, наявним в матеріалах справи висновком експерта №1087/12-21 від 29.08.2012 р., підтверджується той факт, що підпис від імені ФОП ОСОБА_1 в графі договору оренди будинку від 01.04.2009 р. та в графі "Від орендаря" акту приймання-передачі від 03.04.2009 р. виконано не ОСОБА_1 і не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (т.4 а.с.37-40).

Статтею ст. 218 ЦК України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

При цьому, відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту визнання недійсним договору оренди від 01.04.2009 р., а тому вказаний договір продовжує бути дійсним та породжує відповідні правові наслідки для його сторін.

За приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріали справи містять докази, які вказують на схвалення відповідачем договору оренди. Так, зокрема, після 01.04.2009 р. ФОП ОСОБА_1, який на той час був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, подавалися документи до компетентного органу - ВНПД ГУ МНС України у Вінницькій області (т.4 а.с.10-16), в тому рахунку й договір від 01.04.2009 р., необхідні для початку роботи перукарні за адресою АДРЕСА_1, Вказаний факт відповідачем не спростований у передбаченому законом порядку. Крім того, в матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери, за якими проводилася оплата комунальних послуг та вносилася орендна плата з посиланням на договір оренди від 01.04.2009 р. Наведені факти свідчать про те, що приміщення, вказане в договорі, таки було фактично передане відповідачу .

З огляду на вказане вище, очевидним є те, що правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 виникли саме на підставі договору оренди від 01.04.2009 р. Відповідач вчинив ті дії, які прямо вказують на прийняття до виконання договору оренди, а тому ФОП ОСОБА_1 не звільняється від обов'язку по проведенню оплати орендних платежів та відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин справи та наявних в матеріалах доказів на підтвердження останніх, положень чинного законодавства, судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано та законно дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням діючого законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 р. у справі № 3/64/2011/5003 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 07.05.2013 р. у справі № 3/64/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

2. Справу № 3/64/2011/5003 надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.