Рішення № 32182958, 03.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2013 р.Справа № 916/1118/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дон.Пак" ;

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Тарний Комбінат";

про стягнення 127179,07 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Кліменко М.С.по довіреності №310 від 13.06.2013р ;

Від позивача: : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Дон.Пак ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Тарний Комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 127179,07грн., а саме: основного боргу у розмірі 122175,96грн., 3%річних у розмірі 833,85грн., пені у розмірі 4169,26грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.13р. порушено провадження у справі №916/1118/13.

Позивач 19.06.2013р., звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на майно та розрахункові рахунки ТОВ " Одеський Тарний Комбінат " .

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.13р. провадження по справі продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Між ТОВ «Дон.Пак» (далі - позивач, виробник) та ТОВ «Одеський тарний комбинат» (далі - відповідач, споживач) 07.12.2012 року укладено договір №108\12 ( далі - договір) відповідно якого виробник зобов"язується передати у власність споживачеві гофропродукцію (далі по тексту - товар), а споживач зобов"язується прийняти й оплатити товар у прядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору)

12.12..2012 р., 21.12.12, 24.12.12 ТОВ «Дон.Пак» поставило ТОВ «Одеський тарний комбинат» продукції на загальну суму 127175,96 грн, у т.ч. ПДВ 21195,99грн., що підтверджується видатковими накладними, ТТН та довіреністями.

Відповідно п. 3.4. договору № 108X12 від 07.12.2012р. «оплата за товару повинна здійснюватися протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару. Та «за несвоєчасну сплату товара за кожен день прострочки «Виробник» має право стягнуєти пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.» Розрахунок пені, приведен у додатку до позовної заяви.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлену продукцію в результаті чого за неналежного виконання умов Договору перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 122175,96грн..

Отже, сума боргу за договором складає 122175,96грн..

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 127179,07грн., а саме: основного боргу у розмірі 122175,96грн., 3%річних у розмірі 833,85грн., пені у розмірі 4169,26грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Тарний Комбінат" по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 122175,96грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 833,85грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Тарний Комбінат" за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 833,85грн., підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Тарний Комбінат" пені в розмірі 4169,26грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно п. 3.4. договору № 108/12 від 07.12.2012р. оплата за товару повинна здійснюватися протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару. За несвоєчасну сплату товара за кожен день прострочки «Виробник» має право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 4169,26грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дон.Пак " до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Тарний Комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 127179,07грн., а саме: основного боргу у розмірі 122175,96грн., 3%річних у розмірі 833,85грн., пені у розмірі 4169,26грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2543,58грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Тарний Комбінат" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Леніна, 25/б каб 203, код ЄДРПОУ 36233474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Дон.Пак " (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 90а, код ЄДРПОУ 30393697) основний борг у розмірі 122175,96грн., 3%річних у розмірі 833,85грн., пені у розмірі 4169,26грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2543,58грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Літвінов С.В.