Рішення № 32180431, 26.06.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.06.2013 Єдиний унікальний номер 422/5297/12

Провадження №2/205/491/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвой А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер», про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер», про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона, ОСОБА_1 на співбесіді, яка відбулася 16 вересня 2011 року приблизно о 10 год. 00 хв., на підприємстві ТОВ фірма «Мушкетер» із ОСОБА_3, заступником директора по роздрібній торгівлі ОСОБА_4 була досягнута домовленість щодо її працевлаштування та обумовлені умови її роботи на посаді менеджера зі збуту, і була озвучена її заробітна плата у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. на місяць, графік роботи, трудові обов'язки, компенсація у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп. на місяць за використання її транспортного засобу. Далі, позивач зазначає, що вона 19 вересня 2011 року прибула на підприємство за адресою: м. Дніпропетровськ, Лоцманський спуск, 6, де написала заяву про прийняття на посаду менеджера по збуту, надала трудову книжку, документи про освіту, копію паспорту та ідентифікаційного коду. Начальник відділу кадрів підприємства ОСОБА_5 прийняла заяву та документи та надала обхідний лист для оформлення. 26 вересня 2011 року позивач отримала візи керівників відділів підприємства і передала обхідний лист до відділу кадрів. Позивач вказує, що вона виконувала обов'язки менеджера зі збуту в період часу з 19 вересня 2011 року по 31 травня 2012 року, однак за весь цей час її роботи на вищевказаній посаді в Товаристві з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» їй було виплачено: за неповний вересень місяць - 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. грошова сума у вигляді заробітної плати та 200 (двісті) грн. 00 коп. за використання автомобілю за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року заробітна плата у розмірі 2 750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. та 400 (чотириста) грн. 00 коп. за використання автомобілю, за листопад 2011 року 400 (чотириста) грн. 00 коп. за використання автомобіля, більше ніяких виплат не було здійснено. 30 січня 2012 року вона написала заяву про звільнення, в якій просила звільнити її з 31 січня 2012 року. Наступного дня позивач прибула до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» для вирішення питання про отримання розрахунку невиплаченої заробітної плати у розмірі 12 950 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., компенсації за використання автомобіля у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп., отримання трудової книжки, однак їй повідомили, що такої суми у підприємства зараз немає і передали позивачу підписаний ОСОБА_6 графік погашення заборгованості по заробітній платі, в якому була зазначена сума 11 850 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. Далі, позивач зазначає, що після отримання графіку погашення вона зайшла до відділу кадрів забрала трудову книжку, однак відкрила її тільки вдома, де і побачила, що в ній знаходиться її обхідний листок (оригінал) з візами начальників відділів, а запис про прийняття та звільнення з роботи не був зроблений.

У зв'язку з вищевикладений позивач змушена звернутися до суду та просити суд визнати факт знаходження її, ОСОБА_1, у трудових відносинах з відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Мушкетер» на посаді менеджера зі збуту у період з 19 вересня 2011 року по 31 січня 2012 року, також, внести запис в трудову книжку про прийняття її на посаду менеджера зі збуту з 19 вересня 2011 рок та звільнення її з цієї посади 31 січня 2012 року, стягнути невиплачену заробітну плату у розмірі 11 850 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» на користь ОСОБА_1.

Позивач та її представник під час судового засідання позов підтримали, в обґрунтування позовних вимог посилалися на обставини, що викладені у позовній заяві, у судових дебатах участі не приймали, надавши суду заяву, в якій просили завершити розгляд справи без їх участі, та прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» - Слєпенко Л.П. під час судового засідання проти позову заперечувала з огляду на його необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. У судових дебатах участі не приймала, у судове засідання з вказаного приводу не з'явилась, надавши суду заяву, в якій просить завершити розгляд справи у її відсутності, відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Від встановлення факту перебування позивача ОСОБА_1 в трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Мушкетер» залежить виникнення у позивача майнових прав, а саме на одержання відповідних сум заробітної плати. З приводу вказаних обставин між сторонами існує спір, оскільки відповідачем не визнається факт перебування у трудових відносинах позивача із ТОВ фірма «Мушкетер» у означений період з 19 вересня 2011 року по 31 січня 2012 року, та оспорюється її право на отримання заробітної плати за фактично виконану роботу, а тому право позивача підлягає захисту у судовому порядку відповідно до вимог ст.ст. 3, 15 ЦПК України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Відповідно до ч.4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» на посаді менеджера зі збуту у період з 19 вересня 2011 року по 31 січня 2012 року.

Так, факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується такими письмовими доказами по справі, як: письмовим направленням для ознайомлення с умовами роботи, виданого ТОВ фірма «Мушкетер» на ім'я ОСОБА_1 із зазначенням посади такого працівника як «менеджер» (а.с.6), письмовими розпорядженнями,

виконаними на фірмовому бланку підприємства, про визначення робочих місць персоналу, погодженими із менеджером ОСОБА_1, і підписані директором ТОВ фірма «Мушкетер» ОСОБА_8 (а.с. 12-13), графіком погашення заборгованості по виплаті заробітної плати менеджеру ОСОБА_1, підписаний 31.01.12 року директором ТОВ фірма «Мушкетер» ОСОБА_6 (а.с. 7). Факт підписання такого графіку було визнано у судовому засіданні директором ТОВ фірма «Мушкетер» ОСОБА_6, який був допитаний в якості свідка під час розгляду справи по суті.

Також, допитані під час розгляду справи по суті у якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 надали суду аналогічні за своїм змістом пояснення відповідно до яких під час виконання своїх трудових обов'язків вони фактично спілкувались із позивачем, яку знали у період з вересня 2011 року по січень 2012 року як менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер», безпосередньо вона (позивач) вирішувала питання щодо збуту продукції такого підприємства, зокрема здійснювала замовлення на такому господарському товаристві продукції, організовувала її постачання та подальшу реалізацію через мережу торгівельних закладів.

Оглядом штатного розкладу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» встановлено, що останній передбачає посаду менеджеру зі збуту із посадовим окладом 2 300 гривень (а.с. 40), а оглядом посадової інструкції менеджеру зі збуту встановлено, що до службових обов'язків такої особи віднесено, у тому числі, організація та координація збутової діяльності, забезпечення постачання продукції, що випускається споживачам тощо (а.с. 42).

З наведеного вбачається, що позивачем виконувалась відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; із інтеграцією її, як працівника в організаційну структуру підприємства; виконувалась нею особисто в інтересах такого підприємства, відповідно до визначеного графіку який було узгоджено між сторонами, внаслідок здійснення позивачем вказаних дій, їй передбачалась періодична виплата винагороди; як основного джерела доходів.

Вищенаведені кваліфікуючи ознаки у пункті 12 Рекомендації Міжнародної організації праці «Про трудове правовідношення» № 198 визначені, як такі, що характеризують саме трудові правовідносини, що виникли між сторонами. Згідно з п. 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

З викладених вище підстав, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 стосовно того, що особисто вони не знають позивача ОСОБА_1, та їм нічого не відомо про перебування такої особи у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер», оскільки таки показання спростовуються вищенаведеним. Окрім цього, свідок ОСОБА_6 працює на посаді директора ТОВ фірма «Мушкетер», що ставить під сумнів об'єктивність та неупередженість його показань, і не може бути належним доказом по справі.

За вказаних обставин справи та вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» на посаді менеджера зі збуту у період з 19 вересня 2011 року по 31 січня 2012 року є доведеними належними та допустимими доказами по справі, та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з невиконанням вимог ст. 24 КЗпП України з боку відповідача було допущено порушення вимог ч. 4 ст. 48 КЗпП України щодо внесення до трудової книжки відомостей про роботу позивача. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі організації або у фізичної особи понад п'яти днів. Важлива функція трудової книжки полягає в тому, що вона є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Суд зауважує, що та обставина, що позивач ОСОБА_1 не була оформлена на роботу в передбаченому законом порядку, тобто не був виданий наказ про її прийом на роботу, є неналежним виконанням відповідачем покладених на нього законом (ст. 24 КЗпП України) обов'язків і не може тягнути негативних наслідків для працівника.

Тому суд з метою захисту трудових та пенсійних прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Мушкетер» внести записи у трудову книжку ОСОБА_1, про її прийняття на посаду менеджера зі збуту з 19.09.2011 року та звільненні із займаної посади з 31 січня 2012 року на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Щодо вимог про стягнення заробітної плати, то суд вважає, що така вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідач письмово повідомив суд про неможливість здійснити розрахунку заробітної плати позивачеві, оскільки остання в трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» не перебувала (а.с. 37).

Таким чином, приймаючи до уваги розмір посадового окладу менеджеру зі збуту ТОВ фірма «Мушкетер» - 2 300 (дві тисячі триста) грн. (а.с. 40), встановлений у судовому порядку час фактичного перебування позивача у трудових відносинах із ТОВ фірма «Мушкетер» з 19.09.2011 року по 31 січня 2012 року, визнання позивачем виплати їй заробітної плати за вересень місяць 2012 року у розмірі 1750 грн. та відсутність позовної вимоги про стягнення заробітної плати за цей період, суд обчислює розмір заробітної плати за листопад 2011 року, грудень 2011 року, та січень 2012 року яка належить до виплати позивачеві у сумі 7 200 (сім тисяч двісті грн.) з урахуванням необхідних сум податкових та інших обов'язкових платежів до державного бюджету.

Суд не може погодитись із доводами позивача щодо того, що заборгованість по заробітній платі з боку ТОВ фірма «Мушкетер» складає 11 850 грн., оскільки з пояснень позивача вбачається, що до такої суми була включена плата у розмірі 400 грн. за використання нею особистого автомобілю для виробничих потреб та компенсація за витрачене пальне та мобільний зв'язок.

Суд звертає увагу, що таким правовідносинам з приводу використання нею особистого автомобілю для виробничих потреб та компенсація за витрачене пальне притаманні усі ознаки договору майнового найму (оренди), а тому сума оплати за цивільним договором не може бути включена до структури заробітної плати, оскільки це буду суперечити вимогам ст.ст. 1,2 Закону України «Про оплату праці», відповідно до норм яких заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що за трудовою згодою чи власник уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану їм роботу та яка маю структуру а) основна заробітна плата; б) додаткова заробітна плата; в) інші заохочувальні і компенсаційні виплати, що не можна ототожнювати із платою за користування майном.

Суд також не знаходить підстав для стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. з огляду на наступне.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 р., також визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України моральна шкода працівнику власником або уповноваженим ним органом відшкодовується у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд також зауважує, що матеріали даної цивільної справи не містять жодного належного чи допустимого доказу, як доказів втрати нормальних життєвих зв'язків позивача, щоб вимагали від неї додаткових зусиль для організації життя, так і доказів що надавали б підстави при оцінці у їх сукупності суду дійти висновку про істотність моральної втрати позивачки від порушення її трудових прав.

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд враховуючи положення зазначеного пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» щодо характеру та обсягу немайнових втрат, засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що встановлення у судовому порядку порушень трудових прав позивача та відновлення цих прав судовим рішенням само по

собі становить достатню справедливу сатисфакцію в частині відшкодування моральної шкоди, якої зазнала позивачка.

При вирішення даного спору по суті, суд враховує і відповідну практику Європейського суду з прав людини, яка викладена у відповідних рішеннях такої інституції Ради Європи. Так, у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України" зазначено, що в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стосовно строків звернення до суду, то суд вважає, що останні підлягають поновленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно приписів ч. 1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.04.2012 року позивач зверталась до відповідача із письмовою вимогою щодо вирішення наявного трудового спору у судовому порядку (а.с.15). Вказана вимога відповідачем розглянута не була. Також позивач ініціювала питання щодо розгляду питання порушення її трудових прав й перед органами Державної інспекції України з питань праці, де після розгляду її звернення було рекомендовано звернутись до суду (а.с. 16-17). Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку необхідно поновити позивачу строк для звернення до суду з даним позовом.

У зв'язку з тим, що позивач в силу п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то в силу ст.ст.81, 88 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог необхідно стягнути судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 61 Конституції України, ст.116,117, 22, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 2,10, 11, 57-60, 81,88, 110, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди.

3. Встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» на посаді менеджера зі збуту у період з 19 вересня 2011 року по 31 січня 2012 року.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» (код ЄДРПОУ 20211130) внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про її прийняття на посаду менеджера зі збуту з 19.09.2011 року та звільненні із займаної посади з 31 січня 2012 року на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» (код ЄДРПОУ 20211130) на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі за листопад 2011 року, грудень 2011 року, та січень 2012 року в розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

6. В решті позову - відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мушкетер» (код ЄДРПОУ 20211130) на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Мовчан Д.В.