Рішення № 3218006, 02.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/489

02.02.09

За позовом

До

Про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»

Закритого акціонерного товариства «Стар-Паблішінг»

стягнення 90 029,60 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

Представники сторін:

Від позивача Заїка А.О.- представник за довіреністю № 2 від 10.10.2008 року;

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»до Закритого акціонерного товариства «Стар-Паблішінг»про стягнення 224725,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2008 року порушено провадження у справі № 37/489, розгляд справи було призначено на 19.01.2009 року о 11-00.

Представник відповідача в судове засідання 19.01.2009 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/489 від 08.12.2008 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р., розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2009 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/489 від 08.12.2008 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Закритого акціонерного товариства «Стар-Паблішінг»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий друк»(далі –виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Стар Паблішінг»(далі –замовник) був укладений договір на виготовлення друкованої продукції № 1 (далі –договір), відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов’язання по виготовленню друкованої продукції та передачі останньої у власність замовника згідно його замовлення. Замовник же, в свою чергу, зобов’язався розрахуватися за вказану продукцію у відповідності до умов договору.

Розділом 2 договору встановлено, що вартість та ціна продукції викладається в додаткових угодах до даного договору, а за умови відсутності додаткових угод, невід’ємною частиною договору є рахунки фактури та накладні.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками-фактурами. Набуття чинності додатковими угодами є підставою для здійснення платежів.

Судом встановлено, що позивач згідно накладної № 2853 від 02.10.2006 р. виготовив та передав відповідачу 7300 примірників друкованої продукції –«Журнал «Міксер»на суму 26400 грн., а відповідач отримав такий товар, що підтверджується довіреністю серія ЯМИ № 248530 від 29.09.2006 р.

Сторони узгодили, що датою оплати по даному договору вважається дата зарахування коштів на рахунок виконавця (п.3.4 договору).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов’язання по оплаті товару повністю не виконав, перерахувавши на рахунок позивача лише 20000,00 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 6400,00 грн.

Крім того, шляхом поставки та отримання товару між сторонами був укладений договір купівлі - продажу у спрощений спосіб, згідно якого позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на 341920,00 грн., що підтверджується накладними № 1733-11 від 03.05.2008 року, № 1714 від 24.04.2008 року, № 1804 від 05.05.2008 року, № 2291 від 05.06.2008 року, № 1862 від 08.05.2008 року, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серія НБЛ № 059904 від 24.04.2008 року, серія НБЛ № 059905 від 05.05.2008 року, серія НБЛ № 059909 від 05.06.2008 року, серія НБЛ № 1862 від 08.05.2008 року, серія НБЛ № 059906 від 08.05.2008 року.

За твердженням позивача, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 213390,00 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача станом на день прийняття рішення по даній справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 219790,00 грн. (213390,00 грн. + 6400,00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що умови договору № 1 від 09.08.2006 року свідчать про те, що він є змішаним договором, оскільки містить елементи договору підряду та поставки.

Враховуючи те, що відповідачем не було виконано у повному об’ємі зобов’язання покладені на нього договором щодо розрахунку за поставлений позивачем товар, то до цієї частини зобов’язань суд застосовує відповідні положення цивільного законодавства, які регулюють правовідносини між сторонами в цій сфері.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в договорі сторони погодили строк виконання зобов’язання. Зокрема відповідно до п. 3.1, 3.4 договору визначено, що умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками –фактури, несплата рахунків у вказані в них строки свідчить про односторонню відмову від виконання взятих на себе обов’язків по даному договору.

02.10.2006 року позивач виставив відповідачу рахунок № 2951 на суму 26400,00 грн. зі строком оплати протягом 1 банківського дня, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, сплатив лише 20000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 6400,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач, в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 1 від 09.08.2006 року у розмірі 6400,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, судом встановлено, що у відповідності до статті 181 Господарського кодексу України шляхом поставки та отримання товару між сторонами був укладений договір купівлі - продажу у спрощений спосіб згідно накладних № 1733-11 від 03.05.2008 року, № 1714 від 24.04.2008 року, № 1804 від 05.05.2008 року, № 2291 від 05.06.2008 року, № 1862 від 08.05.2008 року, а також довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серія НБЛ № 059904 від 24.04.2008 року, серія НБЛ № 059905 від 05.05.2008 року, серія НБЛ № 059909 від 05.06.2008 року, серія НБЛ № 1862 від 08.05.2008 року, серія НБЛ № 059906 від 08.05.2008 року.

Оскільки сторони не погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманої продукції, позивач у відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України 29.09.2008 року надіслав відповідачу вимогу щодо оплати вартості отриманої продукції. Відповідач залишив претензію без відповіді та належного реагування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»до Закритого акціонерного товариства «Стар-Паблішінг»щодо стягнення заборгованості в розмірі 213390,00 грн. за продукцію, отриману згідно накладних № 1733-11 від 03.05.2008 року, № 1714 від 24.04.2008 року, № 1804 від 05.05.2008 року, № 2291 від 05.06.2008 року, № 1862 від 08.05.2008 року.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 226,62 грн. за період прострочення з 07.10.2008 року по 29.11.2009 року необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 7.3 договору від 09.08.2006 р. № 1 інший період нарахування пені не визначений.

Відповідно до п. 3.1, 3.4 договору визначено, що умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками –фактури, несплата рахунків у вказані в них строки свідчить про односторонню відмову від виконання взятих на себе обов’язків по даному договору.

Як вбачається з накладної № 2853 від 02.10.2006 року, позивачем був виставлений рахунок № 2951 від 02.10.2006 року на оплату вартості поставлено продукції, а отже за вказаним договором пеня могла бути нарахована з 03.10.2006 р. по 03.04.2006 р., а отже правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 07.10.2008 р. по 29.11.2008 р. відсутні.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні витрати в розмірі 2641,04 грн. та 3 % річних в розмірі 767,50 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 767,50 грн. та індекс інфляції в розмірі 2641,04 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 712, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 192, 193, 230, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Стар-Паблішінг» (01033, м. Київ, вул. І. Франка, 17 В, кв. 37 код 31451655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 22891092) 219790,00 грн. –основний борг, 972,84 грн. –3 % річних від простроченої суми, 3736, 43 грн. –інфляційні витрати, 2244, 99 грн. - державного мита та 117,88 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 16.02.2009 року